Перед садінням ґрунт удобрюють, вносячи по 10—15 кг органічних добрив на 1 м² з додаванням по 60—70 г фосфорно-калійних.
Площа більшості садово-городніх ділянок не перевищує 600—800 м². На такій площі можна розмістити 8—9 високорослих дерев яблуні та 2—3 на напівкарликових підщепах, 2—3 груші, 2—3 вишні, 2—3 сливи, 2 черешні, 1—2 абрикоси, 6—10 кущів смородини, 4—5 аґрусу, 20—30 м² малини, а також відвести площу під малопоширені плодові рослини: горобину, обліпиху, жимолость їстівну та інші.
Восени потрібно скоригувати розроблений раніше план розміщення дерев і кущів. Ряди дерев краще розташувати в напрямі з півночі на південь — при цьому поліпшуються умови освітлення дерев протягом дня. Відстань між сусідніми рядами залежить від висоти дерев. Вільний від гілок простір повинен дорівнювати висоті дерев. Тобто, при ширині крони 2,5—3 м і висоті дерева 2,5—3 м відстань між рядами повинна становити 5—6 м, а в рядку — 4—6 м.
Закладання формового садка
При закладанні формового садка слід потурбуватись про опори для дерев — шпалери, чаші. Щоб сад був продуктивним і радував господаря, а не завдавав прикрості, заздалегідь потрібно спланувати все на папері, беручи до уваги розміщення будівель, декоративних дерев, овочів і квітів. Потім весь план якомога точніше перенести на площу ділянки (забити кілочки і на них написати породи та сорти дерев, ягідників та інших рослин). Після перенесення плану в натуру приступають до копання посадочних ям. Робити це бажано за кілька днів, а то й місяців до садіння.
На придбаних у розсаднику чи в любителів саджанцях зразу ж обшморгують листя, щоб воно не випаровувало вологу, а корені обмотують вологою мішковиною, соломою, рогожею, травою, мохом або папером, а зверху плівкою і обв’язують шпагатом. Робити це треба обов’язково — відкрите коріння через кілька хвилин може засохнути і значно погіршаться умови приживлення рослин, а то й зовсім вони можуть не прийнятись. Привезені саджанці краще висадити в заздалегідь викопані ями. Якщо відразу зробити цього неможливо, їх прикопують у ґрунт, краще в напівзатіненому місці так, щоб коріння було повністю у вологій землі.
Висаджування дерев
Щоб наочно уявити послідовність та деталі операцій по садінню дерев, варто звернути увагу на особливо важливі з них.
- Яму для плодових дерев викопують діаметром 80—100 см і глибиною 50—60 см. Верхній шар ґрунту складають з одного боку, нижній — з іншого.
- Саджанець звільняють від упаковки або беруть з прикопу і уважно оглядають його: чи цілі гілки, чи немає пошкоджень стовбура та коріння гризунами. Обрізають пошкоджені та уражені хворобами частини коренів. Коріння занурюють в бовтанку з глини та гноївки, в яку, за бажанням, додають невелику кількість гетероауксину.
- На дно посадочної ями насипають горбик суміші з верхнього шару ґрунту і перегною, торфу чи компосту. Ставлять саджанець, орієнтуючи його в тому ж напрямі, в якому він ріс у розсаднику. Розкладають на горбику коріння і засипають його сумішшю ґрунту і перегною (1 : 3). Саджанець злегка струшують і підтягують догори. Коренева шийка повинна бути на 6—7 см вище рівня ґрунту за межами ями.
- Після того як коріння засипане, ґрунт утоптують ногою рівномірно по всій ямі. Стопу ноги ставлять радіально носком до дерева.
- Зверху насипають горбик землі, а потім, розгрібаючи його, роблять лунку для післясадивного поливу. В ній повинно вміститись 2—5 відер води. Поливають обов’язково незалежно від погоди і стану ґрунту. Полив необхідний, щоб ущільнити ґрунт і поліпшити контакт коріння з ним. Якщо після поливу оголилось коріння — підсипають ґрунт.
- На щойно висадженому восени саджанці вирізають лише пошкоджені гілки, а формування крони проводять вже навесні наступного року.
Висаджування ягідних кущів
Восени також краще висадити ягідні кущі. За осінньо-зимовий період ґрунт добре осяде і ущільниться навколо їхнього коріння, наростуть пошкоджені корінці. До того ж більшість ягідних починають ріст дуже рано навесні (особливо аґрус та смородина).
Готуючи місце під ягідники, особливу увагу звертають на ретельне вирівнювання ґрунту, щоб не було застоювання води. Перед перекопуванням на 1 м² площі внесять по 10—15 кг органічних, 50—60 г суперфосфату та 60—70 г калійних добрив, а на кислих ґрунтах обов’язково по 400—500 г вапна.
Смородину розміщують через 1—1,25 м, аґрус — 1,5 м, малину — 0,5—0,7 м. Посадочні ями під кущі викопують шириною 50—60 см, глибиною — 30—40 см. Крім добрив, внесених під перекопування, у кожну яму додатково внесять, перемішуючи з ґрунтом, такі добрива: 10—15 кг органічних (перегною, торфу чи компосту), 100—150 г попелу, а якщо його немає — 100—150 г суперфосфату і 30—40 г калійних добрив.
Техніка садіння кущів така ж, як і дерев. Смородину, порічки і малину можна садити в траншеях глибиною і шириною 30—40 см похило, а аґрус ставте обов’язково вертикально. Ягідні кущі після поливу підгортають ґрунтом, а ще краще насипають горбик перегною або компосту висотою 12—15 см.
Пересаджування дерев
Восени також можна пересаджувати дерева, які, на ваш погляд, ростуть не там, де вам би хотілось. Пересаджування дерев — дуже відповідальна операція, тому що при цьому дерево позбавляється основної маси продуктивного коріння, порушується співвідношення між силою кореневої маси і надземними гілками.
Викопувати дерево треба з великою грудкою землі, краще пізно восени, коли верхній шар ґрунту вже промерзає. Але як би ви обережно не викопували, більшість коренів відрізається. Те коріння, що залишилось, неспроможне задовольнити потребу всього листкового апарату у воді.
Щоб привести потребу листя до можливостей коріння, рано навесні укорочуюють основну масу гілок, зберігаючи їх супідрядність. За пересадженими деревами особливо ретельно доглядають — своєчасно їх поливають і підживлюють насамперед азотними добривами. Також восени потрібно викопати ями та траншеї для садіння дерев і ягідних кущів навесні, якщо в цьому буде необхідність.
Підготовка саджанців з розсадника
Висаджуючи дерева, не забувають й про резерв саджанців для ремонту тих, що не приживуться, будуть пошкоджені мишами чи морозами.
Відсадки ягідників, малопоширених культур та карликових підщеп, зроблені навесні, до осені уже добре вкорінились, в кінці вересня — на початку жовтня їх відокремлюють від маточників. Відсадок розділяють на саджанці, добре розвинуті висаджують на постійне місце, а недорозвинуті — на дорощування в розсадник.
Здерев’янілі живці (добре визрілі, товщиною 6 мм, довжиною 15—22 см) смородини, порічок, аронії заготовляють від здорових рослин у кінці вересня і висаджують зразу ж на грядку в добре підготовлений ґрунт. Розміщують їх вертикально або під кутом 45° і щоб верхня брунька була на рівні ґрунту. Відстань між рядками повинна становити 50—60 см, а в рядку 8—10 см. Ґрунт ущільнюють, поливають, а з настанням холодів вкривають мульчею з соломи, тирси та інших матеріалів.
Пізно восени, але до настання морозів, заготовляють живці для зимового щеплення та перещеплення дерев навесні. Робити це треба восени тому, що в сувору зиму можливе підмерзання однорічного приросту і заготовлені взимку або навесні живці будуть непридатними для щеплення. Живці заготовляють з однорічних сильних, добре розвинутих і визрілих пагонів, їх зв’язують у пучки і зберігають в льодовні при температурі, близькій до 0 °С. Якщо льодовні немає, пучки живців покладіть у вологий матеріал (пісок, мох, ганчірку) і зберігають в погребі чи іншому прохолодному приміщенні з достатньою вологістю повітря. В місцях з постійним сніговим покривом їх усю зиму можна тримати в купі снігу.
За кілька днів перед щепленням у сніг викладають також ті живці, що зберігались у погребі. Щоб затримати танення снігу, його вкривають товстим шаром соломи, тирси чи іншого утеплювального матеріалу, а зверху матами. На пучках живців потрібно прикріпити етикетку (краще з алюмінієвої фольги), де вказують породу, сорт і бажано, з якого дерева їх взято.
В цей же час викопують найбільш розвинуті сіянці для зимового щеплення, перед цим з них обшморгують листя. Стежать за тим, щоб залишились цілими скелетні корені та основна маса мичкуватого коріння. Зберігають їх у погребі, прикопаними у вологий пісок. Якщо такої можливості немає, сіянці можна прикопати в ящиках, які ставлять в ями, обклавши з боків листям. Взимку їх легко можна взяти і занести в тепле приміщення для розморожування перед щепленням.
Окулянти — щеплені вічком у липні — серпні саджанці ретельно оглядають, зніміть обв’язку і в посушливу осінь проведять вологозарядковий полив. Застратифіковують тугоросле насіння (кизилу, калини, ялівцю, глоду), строк проростання яких 100—150 днів.
Розсаду суниць для весняного садіння викопують у жовтні — на початку листопада. Спочатку викопують розетки розсади, утворені з вусів, а потім видаляють й кущі. Вони виснажені, основна маса їх пластичних речовин витрачена на створення нових рослин, тому вони непридатні для пересаджування. У наступному році вони не дадуть урожаю.
Викопану розсаду прикопують у неглибокі (10—12 см) борозни на грядах, які не затоплюються талою водою. Ґрунт після присипання коріння утопчують і поливають. З настанням морозів вкривають матами або шаром соломи 7—10 см. Якщо з викопуванням розсади ви затримались і не встигли її висадити, можна зв’язати у пучки, злегка змочити коріння, пучки класти в мішок з плівки і занести в льодовню чи сніжник. Якщо їх немає, закопують в купу снігу, яку при відлигах вкривають товстим шаром соломи, листя чи іншого ізоляційного матеріалу. Пізньої осені та на початку грудня проводять захисні роботи на молодих деревах проти їх можливого пошкодження зайцями та мишами. .
