Щеплення дерев проводять з метою вегетативного розмноження бажаного сорту. Найчастіше його застосовують при вирощуванні плодових саджанців. При цьому на рослину, вирощену з насіння, яку часто називають дичкою, або розмножену вкоріненням живців (напівкарликові та карликові підщепи), прищеплюють бажаний культурний сорт. У цьому разі щеплення проводять у нижній частині рослини: у кореневу шийку, в стебло або в крону. Отже, садовод-любитель може посадити в сад невеликий сіянець або 3–4-річну чи старшу рослину (дичку) і прищепити на неї бажаний сорт. Потрібно пам’ятати, що чим старша рослина, тим складніше її щепити і тим гірше на ній приживаються прищеплені бруньки або живці.
Нерідко, щоб виростити більш зимостійке дерево будь-якого цінного сорту, спочатку в сад висаджують сорт, стійкий до морозу, а потім гілки його перещеплюють бажаним цінним сортом. Стійкими скелетоутворювачами вважають сорти: яблуні — Антонівка звичайна, Боровинка, Путівка осіння, Валівка, Ренет курський золотий; груші у північних районах — Олександрівка, в Лісостепу — Лимонка, Іллінка, Глек, новий сорт Кухлик тощо.
Перещепленням часто користуються при поширенні особливо цінних сортів, саджанці яких плодові розсадники вирощують мало або зовсім не вирощують. У яблуні це такі сорти, як Голден делішес, Рояль ред делішес, Айдаред, Спартан, Кідс оранж ред; у груші — Маргарита Марильє, Бере Клержо, Микола Крюгер, Конференція, Бере Гарді; сливи — Каліфорнійська, Стенлі; черешні — Валерій Чкалов, Крупноплідна, Мелітопольська чорна, Дончанка, Донецька красуня; вишні — Тургенєвка, Пам’яті Вавілова.
В останні роки велику увагу приділяють вирощуванню слаборослих (карликових) дерев. У південному і центральному Степу України їх вирощують в основному щепленням районованих сортів на карликові підщепи. На Поліссі та в східних районах Лісостепу республіки коренева система карликових підщеп підмерзає, від чого дерева ростуть повільно, дають низькі врожаї і часто гинуть. Одним із способів вирощування витривалих слаборослих дерев у цих зонах є щеплення слаборослої карликової форми в кореневу шийку сильнорослої підщепи. З такої слаборослої форми вирощують пагін, який потім перещеплюють бажаним сортом. Так, на насіннєву підщепу яблуні спочатку щеплять слаборослу форму яблуні, а потім на неї — бажаний сорт.
При вирощуванні цінних сортів груші на айві, які погано з нею зростаються — Бере Боск, Бере Клержо, Вільямс, Деканка зимова, Дюшес Ангулем, Конференція, Маргарита Марилья, Мар’яна, Улюблена Клаппа — спочатку на айву щеплять сорт груші, що добре зростається з нею — Іллінку, Кюре та ін. Потім цей сорт перещеплюють сортами, що погано зростаються з айвою.
Найчастіше потреба перещеплення молодих і плодоносних дерев виникає в саду. Це буває тому, що в сад з різних причин висаджують малоцінні сорти, які недоцільно вирощувати. Крім того, сортимент плодових порід весь час поновлюється новими, більш цінними сортами вітчизняної й зарубіжної селекції. Тому в садах завжди доводиться перещеплювати або окремі гілки, або повністю дерево одним чи кількома новими сортами.
Вік дерев для перещеплення
В садах доводиться перещеплювати дерева різного віку. Слід пам’ятати, що для перещеплення має значення як вік дерев, так і, особливо, їх загальний стан. Дерева, пошкоджені механічно, морозом або шкідниками чи хворобами, часто через 2–3 роки після застосування цього заходу гинуть. Тому незалежно від віку успішно перещеплювати можна лише здорові, добре розвинуті дерева.
Відомо, що серед поширених у нас плодових порід найбільш довговічні яблуня й груша. Здорові дерева цих порід можна перещеплювати до 25–30 років. Кісточкові породи менш довговічні, ніж зерняткові, і на них у плодоносному віці погано приживлюються щеплені вічка або живці. Тому черешню, вишню, сливу, абрикос краще перещеплювати до 6–8, а персик — до 3–4 років.
На чому що щеплять дерева
У крону яблуні можна щепити будь-який сорт яблуні незалежно від строку достигання плодів. Це саме стосується і груші. Іноді у крону груші щеплять яблуню, яка може тривалий час рости і плодоносити. На сливу краще щепити сливу. Проте можна окремі гілки перещеплювати аличею, абрикосом, персиком. Вишню перещеплюють вишнею й черешнею. Практично краще доглядати за деревом, коли на ньому росте один або кілька сортів орієнтовно одного строку достигання плодів.
Способи перещеплення
Плодові дерева щеплять різними способами. Найбільш поширені з них можна об’єднати в такі основні групи: щеплення вічком або брунькою (окулірування) та живцем.
Способом окулірування перещеплюють молоді рослини та гілки віком 1–3 роки. Гілки старшого віку мають товсту кору, і на них погано приживлюються й проростають заокуліровані вічка. Тому їх краще перещеплювати живцем.
Найчастіше окулірують сплячим вічком у липні — серпні, а іноді — рано навесні. Заокуліровані влітку вічка приживлюються і наступної весни проростають, утворюючи пагін, з якого формують дерево нового сорту. Живцем щеплять найчастіше у кінці зими й навесні. Способів перещеплення живцем відомо дуже багато. Залежно від товщини перещеплюваної гілки, строку щеплення і породи добирають певний спосіб щеплення.
Заготівля живців і техніка окулірування
Для літнього окулірування живці краще заготовляти у день його проведення. Проте їх можна заготовляти і за кілька днів наперед, зберігати й перевозити на далеку відстань. Нарізують живці з однорічного приросту довжиною не менше 30 см. На живцях меншої довжини у пазухах листків часто формуються плодові бруньки, які погано проростають і дають слаборослі пагони-окулянти.
Для весняного окулірування живці заготовляють взимку та на початку весни — до розпускання бруньок. Незалежно від строку окулірування заготовлені живці зберігають до часу щеплення в прохолодному місці у вологому стані. Під час окулірування влітку або навесні з живця зрізують щиток з брунькою (рис. 1).
При цьому прагнуть, щоб шар деревини був якнайтонший і не пошкодилася брунька. Щиток повинен мати довжину не менше 3–3,5 см. Після цього на підщепі-гілці або стовбурі у місці окулірування роблять Т-подібний надріз кори, поздовжні краї якого злегка відділяють кісточкою ножа від деревини і відразу вставляють щиток за кору. Вказівними пальцями обтискують кору вздовж вставленого щитка, місце щеплення міцно обв’язують так, щоб брунька на щитку залишилася відкритою. Через 2–3 тижні перевіряють приживлення вічок. Якщо вічко не приживилося, щиток має зморшки і легко виймається з розрізу кори. Рослини та окремі гілки, на яких не приживилися заокуліровані вічка, окулірують вдруге або на другий рік перещеплюють живцем.
Строки щеплення живцем
Дерева в саду перещеплюють живцем в основному у кінці зими та протягом весни. Влітку й восени щеплені прирости поточного року та гілочки приживлюються погано. Тому в ці строки щеплять лише у виняткових випадках і щепленим рослинам створюють специфічні умови.
В попередні роки, коли для обв’язування щеплень використовували лико, шпагат та різні бавовняні матеріали, перещеплення живцем проводили у період з початку сокоруху в дерев до настання літа, коли на деревах виростали нові пагони 15–20 см завдовжки. Тривалість вказаного періоду становить 5–6 тижнів. У цей час добре відокремлюється від деревини кора і щеплені різними способами живці у гілки або в стовбур дерева швидко приживлюються, з них виростають нові прирости. Живці для щеплення у весняно-літній період заготовляють від початку грудня до набубнявіння бруньок (кінець березня — перша половина квітня), їх нарізують з однорічного приросту здорових дерев і зв’язують у пучки по 50–100 шт. До кожного з них прив’язують етикетку, на якій пишуть назву сорту. Якщо перещеплення проводять взимку або рано навесні, живці використовують як заготовлені раніше, так і нарізані у день проведення щеплення. У разі потреби їх можна пересилати, перевозити і зберігати тривалий час у прохолодному місці: присипаними вологим піском на половину їх довжини у погребах, а ще краще — в снігу. Оптимальна температура для зберігання від 0 до 10 °С.
Тепер для обв’язування щеплень використовують переважно різні синтетичні плівки. Вони щільно прилягають до деревини і в місці щеплення гілка та щеплений живець не підсихають. Навесні та влітку під час росту гілка потовщується, але плівка розтягується, щільно прилягає і не вростає у тканину щеплених компонентів. Обв’язані плівкою щеплення у даному разі не послаблюють.
Використання для обв’язування синтетичних плівок дало змогу починати щеплення живцем до набубнявіння бруньок, тобто у період спокою (у лютому — березні) і продовжувати протягом усієї весни. Живці для перещеплення дерев у цей період можна й не зберігати, а використовувати відразу після зрізування з маточного дерева.
Спостереження показали, що живці, щеплені в лютому або березні, не зростаються в цей час з гілкою чи стовбуром і їх легко можна роз’єднати. Коли на дереві розпускаються бруньки, щеплення починають зростатися, і бруньки на прищепі проростають. Ріст пагонів навесні на живцях, щеплених у період спокою дерев, починається майже тоді, що й на маточних деревах. Отже, застосування синтетичних плівок для обв’язування щеплень дає змогу значно розширювати строки щеплення живцем та використовувати живці для щеплення відразу ж після зрізування їх із маточного дерева. Приживлюваність щеплених живців у цей період краща, ніж при перещепленні дерев у період активного сокоруху.
У кісточкових порід гірше, ніж у зерняткових, приживаються прищеплені живці навесні та на початку літа. У цих порід щеплення живцем у кінці лютого та в березні дає кращі результати, ніж у пізніші строки.
Способи і техніка щеплення живцем
Залежно від товщини гілки, яку перещеплюють, і строку щеплення застосовують різні способи щеплення живцем. Тонкі гілки, що мають діаметр орієнтовно такий самий, як і живець, перещеплюють способом копулірування; товщиною від 1 до 3 см — способом вприклад, понад 3 см — способом за кору, клином (гайсфусом), у напіврозщіп і розщіп.
Копулірування
Копулірування (рис. 2) застосовують при перещепленні тонких гілок у період спокою дерев, якщо кора не відокремлюється, та під час активного сокоруху, коли набубнявіють бруньки і почнеться ріст пагонів. Щеплять способом копулірування, якщо діаметр живця і перещеплюваної гілки орієнтовно однакові.
Копуліруванням можна щепити як зерняткові, так і кісточкові плодові породи, особливо вишню й черешню. Після перещеплення гілок щеплені живці у кісточкових іноді засихають, після чого нижче місця щеплення на гілці виростають сильні однорічні пагони. Влітку їх можна заокулірувати або наступного року перещепити способом копулірування. При бажанні кожний такий пагін можна щепити іншим сортом.
Під час щеплення верхній кінець гілки у місці перещеплення зрізують навскіс. Довжина косого зрізу повинна становити від 2,5 до 5 см. На тонких гілках зріз має бути коротший, а на товстих — довший. Такий же навскісний зріз роблять на нижньому кінці живця (прищепи) з протилежного боку добре розвинутої бруньки. Краще, коли брунька розміщується орієнтовно на середині зрізу. Вище нижньої бруньки відраховують ще 2–3 і верхівку живця зрізують над брунькою під кутом 45°. Коли зрізи на прищепі й підщепі підготовлені, їх з’єднують так, щоб кора підщепи і прищепи повністю сумістилася. Місце з’єднання міцно обв’язують — до початку сокоруху лише синтетичною плівкою, а пізніше можна плівкою та іншими матеріалами. Якщо місце з’єднання компонентів повністю обв’язане синтетичною плівкою, яка майже не пропускає повітря й вологи, його можна й не обмазувати садовим варом.
Застосовують звичайне та поліпшене з язичком копулірування. При звичайному копуліруванні навскісний зріз живця прикладають до зрізу гілки так, щоб кора і камбій їх повністю сумістилися, після чого місце щеплення обв’язують. Якщо щеплять поліпшеним копуліруванням, то приблизно на середині навскісного зрізу гілки-підщепи роблять поперечний надріз. На навскісному зрізі живця, відступаючи на третину, знизу також надрізують деревину орієнтовно до середини зрізу. Після цього компоненти з’єднують так, щоб «язичок» прищепи заходив за «язичок» підщепи. З’єднані компоненти міцно обв’язують.
Щеплення вприклад
Щеплення вприклад (рис. 3) застосовують при перещепленні гілок, діаметр яких трохи більший, ніж діаметр живця. Цей спосіб можна застосовувати також як у період спокою (взимку), так і під час активного сокоруху (навесні). Живець для щеплення вприклад підготовляють так само, як і для щеплення простим копуліруванням.
Підщепу (гілку) в місці щеплення зрізують на пеньок з нахилом під кутом 30–45° в один бік, після чого зріз зачищають ножем. З вищого боку підщепи роблять навскісний якнайвужчий виріз кори до деревини такою довжиною, як і у живця. На товстих гілках роблять 2–3 таких вирізи, рівномірно навкруги гілки. Коли зрізи на підщепі і прищепі підготовлені, їх з’єднують так, щоб кора щеплених компонентів суміщалася. Після щеплення компоненти міцно обв’язують. Щеплення вприклад, як і копуліруванням, можна робити як звичайне, так і поліпшене з «язичком». Після обв’язування пеньок щепленої гілки замазують садовим варом.
Щеплення за кору
Щеплення за кору (рис. 4) — це один з найпростіших і найбільш поширених способів щеплення живцем. Його застосовують для перещеплення гілок діаметром 3–6 см, які мають товсту кору. Щеплять цим способом навесні, коли почнеться сокорух і кора добре відстає.
Спочатку кожну гілку, призначену для щеплення, зрізують на пеньок. Зріз роблять у тому місці, де на гілці гладенька кора і немає сучків та гілочок; його добре зачищають, що сприяє кращому заростанню рани. Потім підготовляють, як і при щепленні копуліруванням, живець. Збоку пенька на гладенькому рівному місці гілки роблять поздовжній розріз кори до деревини, довжина якого залежно від зрізу на живці коливається в межах від 3 до 5 см. Краї кори такого розрізу злегка відокремлюють від деревини виступом, спеціально зробленим на кінці копулірувального ножа. Підготовлений живець вставляють у розріз за кору. Місце щеплення обтискують великими пальцями обох рук рухом знизу вгору, щоб краще прилягала кора до живця. Потім це місце обв’язують, притискуючи вставлений живець до підщепи, щоб між ними не було порожнини і до місця щеплення не проникали повітря та вода.
Щеплення клином
Щеплення клином (гайсфусом), рис. 5 — застосовують у період спокою дерев та під час активного сокоруху при перещепленні товстих гілок діаметром 5 см і більше. Цей спосіб найбільш ефективний. Техніка його виконання найважча.
Якщо щеплять клином, то гілку зрізують на пеньок так само, як і при щепленні за кору.
Спочатку збоку на гілці вирізують клиноподібну частину кори й деревини 4–6 см завдовжки. Чим товща гілка, тим довший роблять клиноподібний виріз. На товстих гілках роблять 3–4 таких вирізи навкруги торця зрізаної гілки. Нижній кінець живця з двох протилежних боків зрізують вздовж клиноподібно у вигляді трикутника за розміром і формою подібно вирізу на гілці. З протилежного від зрізаного клинка боку орієнтовно на середині поздовжнього розрізу повинна бути добре розвинута брунька, не пошкоджена механічно. Підготовлений нижній кінець живця щільно вставляють у розріз на гілці так, щоб кора і камбій підщепи і прищепи збігалися. Живець, залишивши на ньому 3–4 бруньки, зрізують над верхньою з них під кутом 45°. Місце щеплення міцно обв’язують поліетиленовою плівкою і замазують садовим варом.
Щеплення у розщіп і напіврозщіп
Щепленням у розщіп і напіврозщіп (рис. 6) перещеплюють старі гілки, що мають товсту кору. Щеплення проводять у період спокою дерев та на початку активного сокоруху.
Спочатку гілку обрізують на пеньок так само, як і при щепленні за кору. Потім пеньок гілки розколюють вздовж в одному або кількох місцях стамескою чи долотом так, щоб у щілину його можна було вставити спеціально підготовлений живець.
На нижньому кінці живця під брунькою, але з двох протилежних від неї боків роблять косі зрізи так, щоб нижній кінець живця мав вигляд клина 4–5 см завдовжки. Коли живець підготовлено, у розщіп на гілці вставляють спеціальний дерев’яний клинок або долото, після чого на пеньку утворюється отвір. У нього вставляють нижній кінець живця так, щоб широкий бік клина з корою був зовні і камбій прищепи з’єднувався з камбієм підщепи. Клинок виймають, після чого розщіп міцно стискує вставлений живець. Місце щеплення обв’язують синтетичною плівкою і добре замазують садовим варом усю поверхню зрізу.
Щеплення містком
Щеплення містком (рис. 7) застосовують при сильному пошкодженні штамба (наполовину його товщини й більше) мишами, зайцями, механічно, морозами.
Якщо кора пошкоджена з одного боку штамба, щеплять 1–2 живці, а якщо навкруги штамба — вставляють 3–5 живців.
У дерев з товстим штамбом щеплять більше живців. Щеплення містком проводять під час сокоруху. Живці мають бути довшими місця пошкодження на 7–10 см. На верхньому і нижньому кінцях живця роблять косі зрізи 3–5 см завдовжки так само, як і при щепленні за кору. У корі на штамбах дерева вище й нижче пошкодження роблять Т-подібні або поздовжні розрізи, у які вставляють підготовлений живець так, щоб нижній і верхній кінці його косими зрізами прилягали до деревини стовбура. Потім місце щеплення обв’язують поліетиленовою плівкою та обмазують садовим варом.
За редакцією кандидата біологічних наук О.С. Матвієвського.
