За тривалістю вегетаційного періоду (кількість днів від появи сходів до достигання плодів) сорти помідорів поділяють на скоростиглі, середньостиглі та середньопізні. У скоростиглих сортів вегетаційний період залежно від умов триває 90—110, у середньостиглих — 111—120 і в середньопізніх — понад 120 днів.
Вирощування ранніх помідорів розсадою
Щоб виростити у відкритому ґрунті високий урожай ранніх помідорів, потрібно застосовувати комплекс агротехнічних заходів. Насамперед треба вибрати найскоростигліший сорт. Із скоростиглих сортів найбільш поширені Київський 139, Світанок, Утро. Плоди округлі, гладенькі, великі. Використовують їх у свіжому вигляді та для переробки на томат-продукти. В окремих областях республіки вирощують сорти Ранній 83, Евріка, Білий налив 241 та ін.
Для вирощування ранніх помідорів вибирають ділянку, яка захищена від холодних вітрів, добре прогрівається, з легким, добре угноєним і своєчасно обробленим ґрунтом.
Строки та схема висаджування
Розсаду ранніх помідорів висаджують у такі строки: у південному Степу — в 1—2-й декадах, у північному Степу — в третій декаді квітня, у Лісостепу — в кінці квітня — на початку травня, на Поліссі — в першій декаді травня. При цьому слід передбачити заходи захисту рослин від заморозків.
Ранні помідори у відкритому ґрунті розміщують за схемою 60×25—30 см (55—67 рослин на 10 м²). Садять розсаду у лунки, в які попередньо наливають по 0,5—1 л води. Мінеральні добрива можна розчиняти у поливній воді. Горщечки з розсадою в лунку треба ставити, поки вода не увібралася ґрунтом. Це попереджає їх пересихання. Рослини засипають ґрунтом до першого справжнього листка. При цьому слід стежити, щоб горщечки були вкриті землею шаром 3—4 см.
Якщо розсада дещо переросла, то її висаджують похило, присипаючи землею вище першого листка. Через 4—5 днів потрібно підсадити рослини в місцях, де вони не прижилися.
Догляд за ранніми помідорами
До настання теплої погоди основна турбота городника в тому, щоб захистити рослини від можливих заморозків. Для цього вдаються до задимлення, дощування, присипання (напередодні заморозку) рослин землею, тимчасового укривання окремих рослин ковпачками з паперу чи плівки або групи рослин плівкою, натягнутою на каркаси, та ін.
Для поліпшення мікроклімату при вирощуванні ранніх помідорів можна встановити вітрозахисні щити з парникових матів, очерету або використати куліси з озимого жита, яке висівають восени. Завдяки таким заходам швидкість вітру зменшується в 2—3 рази, а температура ґрунту і приземного шару повітря вдень підвищується відповідно на 0,6—1,7 і 2—5 °С.
Ефективним заходом підвищення раннього врожаю помідорів є видалення бокових пагонів (пасинкування). Ефективність його вища у північних та західних районах республіки. Проте і на півдні пасинкування дає змогу на 3—4 дні прискорити достигання плодів і в 1,5—2 рази підвищити ранній врожай, хоча загальний врожай при цьому знижується на 20—40 %.
Пасинкування помідорів
Загущення садіння — до 67 рослин на 10 м² (60×25 см) — значно сприяє підвищенню загального врожаю. Пасинки зрізають, коли вони досягнуть висоти 3—5 см, не допускаючи їх переростання. При цьому залишають маленькі пеньочки (0,5 см), щоб поряд не утворився новий пасинок. Пасинкуючи, рослини формують в одне, два або три стебла. При формуванні рослин в одне стебло видаляють усі пасинки, а при формуванні у два чи три стебла при першому пасинкуванні залишають відповідно один чи два пагони під першим суцвіттям. Пасинкування повторюють через кожні 7—10 днів у міру утворення нових пагонів. Коли на рослинах утвориться 2—4 китиці, верхівки пагонів прищипують (зрізають), залишаючи над останньою китицею два листки. Прищипуванням прискорюють формування і достигання плодів. Слід пам’ятати, що чим менше стебел і китиць, тим швидше достигають плоди і більший ранній врожай.
При вирощуванні високорослих сортів пасинкування інколи поєднують з підв’язуванням рослин до кілків висотою 1—1,5 м або до шпалери.
Полив помідорів
У Степу і Лісостепу ранні помідори потрібно поливати. Навіть у західних районах Лісостепу та на Поліссі поливи (2—3 рази) в період плодоутворення часто бувають ефективними. Протягом першого місяця після садіння поливати слід нечасто, щоб не охолоджувати ґрунт і рослини. При цьому краще поливати не дощуванням, а підливати воду під кущ. У період від садіння до зав’язування плодів рекомендується полити у Степу 2—3, а в Лісостепу 1—2 рази. Під час формування і достигання плодів у Степу поливають 5—7, у Лісостепу — 3—4 рази. Витрата води становить для перших поливів 200—250, а надалі 300—400 л на 10 м².
Догляд за ранніми помідорами полягає у своєчасному розпушуванні, виполюванні бур’янів і підживленні.
Збирати ранні помідори доцільніше в молочній та бурій стиглості. Це прискорює формування і достигання плодів, що залишилися на рослинах, підвищує ранній і загальний врожай. Плоди у бурій і молочній стиглості дозарюють. Дозарювання – це достигання соковитих плодів, зірваних до настання повної стиглості.
Вирощування середніх та пізніх помідорів розсадою
Щоб забезпечити свою родину плодами для переробки (соління, приготування томат-продуктів), а також для споживання свіжими пізно восени, крім ранніх, вирощують середні й пізні помідори. Для цього використовують сорти різних строків достигання. Це сприяє рівномірному надходженню помідорів протягом тривалішого періоду.
Із середньостиглих сортів найбільш поширені Донецький 3/2-1 з округлими плодами, Заказний 280, Новинка Придністров’я зі сливоподібними плодами. Використовують їх для засолювання (Донецький 3/2-1) або цільноплідного консервування. Менш поширені сорти цієї групи стиглості Перемога 165, Глорія, Біруінца, Велетенський 5, Волгоахтубінський та ін.
До середньопізніх сортів належать Радянський 679, Волгоградський 5/95 і Факел. Плоди цих сортів різні за розміром і формою. Використовують їх свіжими та для переробки. На присадибних ділянках можна вирощувати і такі середньопізні сорти, як Гігант, Корніївські, Апельсинові, Де-Барао та ін.
Строки та схема висаджування
Розсаду 45—60-денного віку висаджують у відкритий ґрунт, коли настане тепла погода і мине загроза весняних заморозків: у південному Степу — 25 квітня — 5 травня, у північному Степу — 5—10 травня, у Лісостепу — 10—15 травня, на Поліссі — 15—20 травня.
Площу живлення у відкритому ґрунті визначають залежно від сорту, родючості й вологості ґрунту. Скоростиглі та середньостиглі сорти з компактним кущем садять густіше, а середньостиглі та середньопізні з високими розлогими кущами — рідше. Густіше садити можна на вологих родючих ґрунтах.
У середній культурі скоростиглі сорти можна висаджувати за схемою 70×25—30 см (47—57 рослин на 10 м²). Ця схема придатна і для середньостиглих сортів, зокрема для сорту Донецький 3/2-1. Середньостиглі й середньопізні сорти з сильнорослим кущем можна висаджувати рядковим способом за схемою 70×30—35 см (41—47 рослин на 10 м²) або квадратно-гніздовим — 70×70 см по дві рослини в гнізді (41 рослина на 10 м²). Техніка садіння розсади така сама, як і ранніх помідорів.
Догляд за середніми та пізніми помідорами
Після садіння і підсаджування розсади ґрунт слід негайно розпушити і надалі протягом вегетації підтримувати у пухкому стані, систематично розпушуючи після поливів або дощів. У районах достатнього зволоження або на поливних городах позитивні результати дає одно-, дворазове підгортання рослин, яке сприяє утворенню додаткових коренів і поліпшує тепловий режим ґрунту.
Протягом вегетації рослини підживлюють, поливають та виполюють бур’яни в міру потреби. Для вирощування високих урожаїв у Степу і Лісостепу помідори потрібно своєчасно поливати. Орієнтовна кількість поливів залежно від умов має становити: у південному Степу — 9—11, у північному Степу — 7—9, у Лісостепу — 6—7. Витрата поливної води — 350—400 л на 10 м².
Удобрення помідорів
Помідори на початку розвитку посилено засвоюють фосфор і азот, а під час плодоношення — калій. Добре забезпечення рослин у молодому віці фосфором сприяє кращому розвитку кореневої системи, прискоренню цвітіння й плодоношення. Надмірна кількість азоту в ґрунті може призвести до посиленого розвитку вегетативної маси і зниження врожайності. Позитивна роль фосфору, своєю чергою, виявляється лише на фоні достатнього забезпечення рослин азотом і калієм.
Коли і як удобрювати помідори
Добрива потрібно вносити, де це можливо, восени під перекопування ґрунту. Там, де вносять добрива у кілька прийомів, частину розрахованої норми бажано вносити під час садіння розсади разом з поливною водою. При цьому на 10 м² площі готують таку суміш: 30 г аміачної селітри, 80 г суперфосфату, 40 г калійної солі. Добрива засипають у діжку з водою місткістю 50 л і добре перемішують. У кожну лунку наливають 0,8 л цього розчину і після того, як вода вбереться ґрунтом, висаджують розсаду, а лунку загортають сухою землею.
Там, де є можливість, під час садіння розсади помідорів вносять суміш перегною і мінеральних добрив з розрахунку 6—6,5 кг перегною, 30 г аміачної селітри, 75 г суперфосфату і 20 г калійної солі на 10 м². Добрива кілька разів перемішують. На лунку дають 200—300 г суміші. Її перемішують із ґрунтом, наливають у лунки по 0,8—1,0 л води, висаджують розсаду і загортають сухою землею.
Скільки разів треба підживлювати помідори
За вегетаційний період помідори 2—3 рази підживлюють.
Перший раз це роблять через 10—12 днів після садіння розсади сумішшю мінеральних добрив: 30 г аміачної селітри, 75 г суперфосфату і 20 г калійної солі на 10 м². Добрива перемішують, у міжряддях сапкою роблять канаву глибиною 8—10 см на відстані 10—12 см від рослин, насипають по 10 г суміші на 1 м рядка, загортають землею і відразу поливають.
Вдруге підживлюють через 20—25 днів після першого такою самою сумішшю добрив.
Третє підживлення проводять під час масового зав’язування плодів. При цьому дози добрив збільшують: аміачної селітри до 60 г, суперфосфату до 150 г, а калійної солі до 50 г на 10 м² площі. Цієї суміші витрачають по 18—20 г на 1 м довжини міжряддя.
З органічних добрив для підживлення використовують гноївку і пташиний послід. Гноївку розбавляють перед внесенням так, як описано раніше, а пташиний послід спочатку протягом 2—3 діб розмочують у воді (беруть частину посліду на дві частини води). Одержану масу розбавляють водою у відношенні 1:10. На 15—20 рослин витрачають 10 л такого розчину.
Безрозсадний спосіб вирощування помідорів
Помідори в Україні вирощують і безрозсадним способом. Плодоношення при безрозсадному вирощуванні настає на 15—20 днів пізніше, ніж при розсадному. Цей спосіб дає змогу подовжити період споживання свіжих помідорів, зменшити витрати на вирощування розсади, мати дешевшу продукцію для переробки та зберігання в осінній період.
Для безрозсадного вирощування придатні скоростиглі і середньостиглі (у Степу) сорти помідорів із звичайним (нештамбовим) кущем.
Строки та схема сівби
Оптимальні строки сівби насіння у відкритий ґрунт такі: у південному Степу — перша декада, північному Степу — друга, а в Лісостепу і західних районах України — третя декада квітня.
Насіння перед сівбою намочують і загартовують при змінних плюсових температурах. Для рівномірнішого висіву насіння змішують з будь-яким баластом (перегноєм, тирсою, землею тощо), беручи його за об’ємом у 4—5 разів більше, ніж насіння.
Висівають насіння рядковим способом з міжряддями 60—70 см або квадратно-гніздовим за схемою 70×70 см. Для цього ділянку маркірують. На перехрестях ліній на трохи ущільнений вологий ґрунт висівають по 6—8 насінин і загортають на глибину 2—3 см. Витрата насіння при рядковому способі сівби становить 2—2,5, а при квадратно-гніздовому — до 1 г на 10 м².
Удобрення безрозсадних помідорів під час сівби
У кожну лунку, зроблену сапкою на глибину 2—3 см, вносять близько 3 г суперфосфату, перемішують його із ґрунтом, висівають насіння, загортають землею і злегка ущільнюють.
Догляд за посівами помідорів
Оскільки сходи з’являються через 12—25 днів після сівби, часто виникає потреба у прополюванні та розпушуванні ґрунту до їхнього виявлення. Щоб не пошкодити проростків, до насіння помідорів додають насіння маячної культури (редиски, салату) по 0,3—0,5 г на 10 м², яке швидше сходить і позначає рядки.
Дуже важливо своєчасно прополоти і прорвати сходи. Перший раз проріджують їх під час утворення другого справжнього листка, а другий — 3—4-го. При другому проріджуванні рослини в рядку залишають на відстані 25—30 см, а при гніздовому способі — по 2—3 рослини в гнізді. Залежно від ґрунтово-кліматичних умов і особливостей сорту при другому проріджуванні залишається 40—70 рослин на 10 м². Догляд за рослинами такий самий, як і при розсадній культурі.
Підживлюють тими самими добривами і в таких же дозах, як і розсадні помідори.
Збирання врожаю помідорів
У помідорів розрізняють чотири ступені стиглості плодів, при яких збирають урожай: зелена, молочна, бура (рожева) і повна. Плоди, зібрані у повній стиглості, потрібно негайно використовувати для споживання свіжими або для переробки. Найчастіше збирають плоди бурими.
Плоди помідорів не витримують приморозків. Після тривалого охолодження при температурі до 4 °С вони втрачають здатність достигати. Тому останнє збирання слід провести, поки температура вночі не знизилася до 5—6 °С. Здатність плодів достигати зірваними (дозарюватись) дає змогу подовжити період їх споживання.
Дозарювання помідорів
В Україні досить поширений такий спосіб осіннього дозарювання помідорів. Кущі виривають і укладають у штабель висотою 60—80 см верхівками всередину. Зверху штабель укривають соломою або матами. Через 5—6 днів у теплу погоду штабель розкривають і вибирають стиглі плоди, одночасно видаляючи хворі, і знов укривають до наступного разу. Кущі можна розвішувати у приміщенні (на веранді, горищі, в сараї тощо).
Плоди можна дозарювати і в парниках при температурі 18—25 °С та вологості повітря 70—80 %. Щоб запобігти сонячним опікам плодів, скло обприскують розчином крейди, а від приморозків накривають матами. Можна дозарювати зірвані плоди і в приміщеннях у ящиках або на підлозі, розклавши їх тонким шаром. Приміщення щодня треба провітрювати.
Зберігання помідорів
Для тривалого зберігання найбільш придатні плоди товстостінних, малокамерних, лежких сортів: Донецький 3/2-1, Київський 139, Заказний 280, Консервний київський, Волгоградський 5/95, Новинка Придністров’я, Факел. Плоди потрібно збирати до настання приморозків у суху погоду, як спаде роса.
Для тривалого зберігання придатні лише свіжі, незабруднені, здорові, неперестиглі, без механічних пошкоджень плоди. Зривати їх з кущів треба в молочній стиглості або зеленими з плодоніжками і обережно укладати у відра або кошики, обшиті мішковиною чи плівкою, щоб не пошкоджувався восковий наліт плодів стінками тари.
Помідори зберігають у сухих прохолодних та добре провітрюваних приміщеннях: молочні та зелені при температурі 8 — 12 °С, червоні — при 0—3 °С та відносній вологості повітря 70— 85 %. Плоди укладають у чисті продезинфіковані ґратчасті ящики-лотки. Дно ящиків вистилають папером і пересипають сухою тирсою чи торфом або перестилають соломою.
Ящики з помідорами у приміщенні ставлять у штабелі один на один до максимальної висоти шириною в два ящики. Між штабелями залишають проходи шириною 60 — 70 см, щоб можна було наглядати за станом плодів і в міру достигання відбирати їх для використання, уражені хворобами видаляти, не переставляючи ящиків, а також забезпечити умови для циркуляції повітря.
Ретельний огляд доцільно проводити кожного тижня. Якщо виникає потреба прискорити достигання помідорів, у місцях зберігання підвищують температуру до 18 — 20 °С. Ще краще використати для цього етилен. Щоб прискорити достигання помідорів за допомогою етилену, краще складати їх у спеціальному приміщенні. Приміщення повинно обігріватися, бути сухим, легко провітрюватись і добре утримувати тепло. Для цього його обов’язково обладнують припливно-витяжною вентиляцією та обігрівальними приладами.
Поряд з основним слід побудувати ще два невеликих приміщення: одне для розміщення апаратури для виготовлення етилену, друге — для сортування помідорів. В апаратну кімнату підводять воду та електроосвітлення і встановлюють спеціальні апарати РА-20 або РА-22, призначені для виготовлення етилену з винного спирту. За допомогою цих апаратів з 1 л спирту одержують 300 — 350 л етилену. Для забезпечення нормального процесу штучного достигання в камеру вводять одну частину етилену на 2000 частин повітря, або 0,05 м³ газу на 100 м³ повітря. Якщо, наприклад, камера, у якій одночасно може достигати 1 т помідорів, має об’єм 25 м³, то на одну зарядку її потрібно витратити 12,5 л етилену, а до кінця достигання — 50 — 62,5 л, або 0,167 — 0,200 л винного спирту. Помідори розміщують на стелажах або в ящиках, встановлених у штабелі в шаховому порядку. В 1 м³ приміщення вміщується 50 кг помідорів. Для проходів відводять 20 — 25 % загальної площі.
Восени перед настанням приморозків, коли природне достигання помідорів припиняється, на полі залишається ще дуже багато зелених плодів. Їх можна успішно зберігати при найменших затратах праці безпосередньо в полі, у кагатах. Для цього рослини висмикують і обривають стиглі, пошкоджені, уражені хворобами плоди. Потім кущі разом із здоровими зеленими помідорами складають на розчищений майданчик корінням назовні. Ширина кагату визначається довжиною рослин, укладених у два ряди. Як правило, вона не повинна перевищувати 1,2— 1,5 м. Для захисту від приморозків купи зверху укривають соломою чи листям шаром 20 — 30 см. Плоди поступово достигають, використовуючи пластичні речовини, які надходять до них з бадилля.
Раз на тиждень кагати розкривають, обривають достиглі плоди і знову укривають. Так роблять кілька разів до повного використання помідорів. Іноді для достигання помідорів рослини разом з плодами розвішують у сховищі на протягнутих дротах або укладають їх на полицях шаром у 2 — 3 плоди. На полицях помідори вкривають соломою шаром 5 — 10 см. Зберігати помідори можна і в парниках, укритих соломою. Щоб запобігти ураженню плодів хворобами, їх при закладанні на зберігання обприскують розчином крейди або гашеного вапна, витрачаючи їх 1,2—2 кг на 10 л води.
