Вирощування аґрусу

Гілки аґрусу витримують морози до 25-З0 °С, але при зниженні температури до мінус 30 °С сильно підмерзають. Однак у саджанців коренева система найменш морозостійка.

У суворі зими саджанці, прикопані на недостатню глибину, вимерзають, якщо немає снігового покриву або іншого утеплення рослин.

Порівняно зі смородиною аґрус більш посухостійкий. Він добре росте на глинистих, суглинних, супіщаних і навіть піщаних ґрунтах.

Особливості росту і плодоношення аґрусу

Аґрус являє собою кущ висотою від 0,8 до 1,5 м. Багаторічні гілки його найпродуктивніші до 7–8-річного віку. За рахунок щорічного проростання з основи куща однорічних пагонів старі низькопродуктивні гілки замінюються молодими. На гілках, залежно від сорту, розміщується відповідна кількість поодиноких, подвійних або потрійних колючок. Безколючкових високопродуктивних сортів аґрусу поки що не створено.

Урожай аґрусу в основному формується на пагонах першого і вищих порядків. Тому чим більше кущ матиме таких пагонів та чим сильнішим буде їх ріст, тим більше одержимо плодів. На розгалуженнях першого порядку наступного року утворюються галуження другого порядку, на них на другий рік з’являються розгалуження третього порядку і так продовжується щорічно. Гілки мають 5–6 порядів галуження.

Кільчатки (вкорочені пагони), як правило, в аґрусу не розгалужуються. Вони являють собою вкорочені прирости з помітними виступами.

Сорти аґрусу самоплідні, проте краще запилюються пилком інших сортів. Тому в садах потрібно вирощувати кілька сортів.

Починає плодоносити він на 2–3-й рік після садіння. З 5–6-річних кущів збирають по 10 і навіть понад 20 кг плодів. Маса плодів може бути від 1–2 до 20 г. Ягоди збирають у різній стиглості, починаючи з червня.

Розмноження аґрусу

Агрус можна розмножувати відсадками та зеленими або здерев’янілими живцями. Сорти американського походження або одержані від схрещування з ними розмножують дерев’янистими живцями, як і смородину. До них належать Ізумруд, Рясний, Руський, Мліївський жовтий, Корсунь-Шевченківський, Хаутон і Фінік. Для вкорінення зелених живців потрібно використовувати парники або теплиці. Зручніше агрус розмножувати горизонтальними відсадками. Для цього рано навесні одно- або дворічні пагони вкладають у борозенки глибиною 10…12 см, викопані у розпушеному ґрунті, і пришпилюють дерев’яними гачками або кілочками навхрест так, щоб пагони щільно прилягали до дна борозенки. Після того, як з бруньок відростуть пагони висотою 12…15 см, основи їх засипають вологим ґрунтом. Через 15…18 днів ґрунт нагортають вдруге. За таких умов на нижніх кінцях стебел утворюються корені.

Восени гілки відкопують, відокремлюють від маточного куща і розрізують на стільки частин, скільки відросло і вкоренилося однорічних саджанців. Сильні рослини висаджують на постійне місце, а слаборозвинуті — ще на рік у ягідну шкілку. З одного куща при такому способі розмноження можна мати 50…80 саджанців.

Крім кущової, відома штамбова форма агрусу. Її створюють щепленням бажаного сорту на добре розвинутих саджанцях золотистої смородини, порічок або й агрусу. Висота штамба в середньому 60…90 см.

Щеплення в природних умовах дає низький відсоток приживлюваності. Краще приживаються живці, якщо щеплення проводять навесні у теплицях при високій вологості повітря.

Для цього вирощені підщепи протягом зими й до часу садіння в теплицю (кінець лютого) зберігають у погребі або спеціальному сховищі, висадженими в ящики або в горщики чи прикопаними у піску й тирсі. З такого субстрату в кінці лютого (у зоні Степу та в Криму раніше) підщепи заносять у теплицю, висаджують у ящики чи горщики в спеціально приготовлену земляну суміш. Після садіння рослини добре поливають.

Коли на них розвинуться листки й настане цвітіння, проводять щеплення за кору або копуліруванням. Зріз живця вибраного сорту повинен бути 3…4 см завдовжки.

Живці заготовляють у січні — лютому і зберігають у снігу в сховищах при низьких температурах, зволожуючи, щоб вони не пересихали.

Щеплені рослини поступово загартовують і висаджують у відкритий ґрунт.

Підготовка ґрунту

Для нормального розвитку кореневої системи, яка живить надземну частину, ґрунт глибоко орють або перекопують. Зважаючи на довговічність кущів, садивні ями потрібно копати великі, такі як під плодові дерева, вносячи в них органічні й мінеральні добрива. На яму, залежно від типу ґрунту, дають від 4-5 до 6-8 кг органічних добрив, які перемішують з ґрунтом у садивній ямі на всю глибину профілю.

Садіння аґрусу

Найкраще приживаються й ростуть у перший рік вегетації саджанці, висаджені наприкінці вересня — на початку жовтня. Якщо саджанці заготовлено пізно восени, на зиму їх глибоко прикопують.

Навесні садять у найраніші строки, бо саджанці аґрусу починають розвиватися дуже рано. На відкритих місцях рослини висаджують рядами з відстанню між ними 1,5…2 м, а в ряду між кущами — від 1 до 1,25 м.

Садять кущі на рівні умовної кореневої шийки або заглиблюють її на 5…8 см. Техніка садіння така сама, як і смородини та порічок.

Висаджені рослини поливають. На яму дають 5…6 л води.

Стебла після весняного садіння зрізують, залишаючи пеньки з 2…3 бруньками. Якщо аґрус висаджують восени, пагони зрізують навесні. Місце садіння потрібно замульчувати перегноєм.

Обробка ґрунту та догляд за рослинами

Після садіння та надалі треба систематично знищувати бур’яни як у міжряддях, так і в рядах і своєчасно розпушувати ґрунт. Догляд за ґрунтом здійснюють так само, як і при вирощуванні смородини й порічок.

Аґрус краще, ніж смородина, витримує сухість ґрунту, але для доброго розвитку і плодоношення потребує оптимального зволоження його. Разом з тим перезволоження також негативно позначається на розвитку кущів внаслідок витіснення з ґрунту повітря.

Найбільш шкідливо позначається на врожаї аґрусу нестача вологи в ґрунті в період цвітіння й достигання плодів.

Удобрення аґрусу

Якщо в ґрунт перед садінням вносили органічні та фосфорно-калійні мінеральні добрива, то в перші роки після садіння дають лише азотні в нормі 45–60 г поживної речовини (140–180 г аміачної селітри або 100–130 г карбаміду) на 10 м² площі.

На третій і в наступні роки кущові ягідники та малину щорічно удобрюють азотними, фосфорними і калійними мінеральними добривами та раз на два роки — органічними. У таблиці наведено норми добрив під малину та кущові ягідники в поживній речовині.

Перераховують добрива з кількості грамів поживної речовини, яка наведена у таблиці, на кількість конкретного виду добрива так: зазначену кількість поживної речовини потрібно помножити на 100 й добуту цифру поділити на число процентів поживної речовини, що є у добриві.

Наприклад, якщо на 10 м² потрібно внести 90 г поживної речовини азоту у формі карбаміду (містить 46 % поживної речовини), то норма добрив становитиме 196 г (90 * 100:46).

Органічні, а також фосфорно-калійні мінеральні добрива краще вносити восени під перекопування (чи під оранку), а азотні — навесні під перший обробіток ґрунту.

Якщо ж восени з будь-яких причин органічні добрива, а також фосфорно-калійні мінеральні не внесли, то роблять це навесні під перекопування (чи під оранку).

Норми добрив під ягідники

Органіку (гній, компост) вносять у кг на 10 м² 1 раз на 2 роки. Мінеральні добрива вносять у г корисної
речовини на 10 м². K₂O (оксид калію). N (азот). P₂O₅ (оксид фосфору).

Зона і ґрунти	Органіка	Смородина, аґрус N	Смородина, аґрус P₂O₅	Смородина, аґрус K₂O	Малина N	Малина P₂O₅	Малина K₂O
Полісся(дерново-підзолисті, світло-сірі лісові)	30 кг	90 г	90 г	90 г	90 г	90 г	90 г
Прикарпаття, Карпати, Закарпаття(дерново-підзолисті, буроземно-підзолисті, дерново-буроземні)	30 кг	90 г	60 г	60 г	90 г	60 г	90 г
Лісостеп(сірі та темно-сірі лісові, чорноземи опідзолені та чорноземи типові)	25 кг	90 г	45 г	135 г	90 г	45 г	90 г
Степ(чорноземи звичайні та чорноземи південні, темно-каштанові ґрунти)	20 кг	90 г	90 г	60 г	90 г	60 г	45 г

Заходи боротьби зі шкідниками та хворобами аґрусу

Ранньою весною до появи зеленого конуса обприскати кущі 3% нітрафеном для знищення борошнистої роси.

При появі попелиць, аґрусових пильщиків і п’ядениць обприскати 0,1% емульсією 25% концентрату емульсії Ровікурта або 0,6%-ною емульсією 10%-ного препарату карбофосу, але не пізніше ніж за 20 днів до збору врожаю при застосуванні Ровікурту і за 30 днів при обприскуванні карбофосом.

Через 20 днів після закінчення цвітіння обприскати 0,9% емульсією з 10% к. е. карбофосу або 0,05% емульсією 25% к. е. анометрину-Н проти смородинової златки.

Для захисту аґрусу від борошнистої роси можна обприскувати 0,5% розчином кальцинованої соди з додаванням 0,5% зеленого або господарського мила в такі терміни: перший раз перед цвітінням, другий – відразу після цвітіння, третій – через 10 днів після другого, четвертий – через 10 днів після третього, але не пізніше ніж за 20 днів до збору врожаю. Після збору врожаю обприскати ще двічі цими ж препаратами.

Формування й обрізування кущів

Аґрус формують та обрізують так само, як смородину й порічки. Залежно від сорту і умов вирощування сформований кущ може мати більшу чи меншу кількість багаторічних плодоносних гілок (від 10–14 до 20–25).

Під час обрізування видаляють низькопродуктивні гілки з малим приростом. Вік їх, як правило, становить 6–8 років. Щоб своєчасно замінювати старі гілки, у кущі щорічно потрібно залишати 2–3 сильнорослих прикореневих пагони.

Кущі обрізують восени або на початку зими. Пошкоджені шкідниками й поламані гілки видаляють під час вегетації.

Збирання врожаю

Ягоди аґрусу збирають у різній фазі стиглості. Для технічної переробки чи перевезення на далеку відстань їх знімають за 5–7 днів до повного достигання.

Звичайно, найсмачніші й найцінніші плоди — повністю стиглі. З таких плодів виготовляють високоякісні джеми та споживають їх свіжими.

Плоди ранньостиглих сортів починають збирати з кінця червня. Період збирання триває майже місяць. Збирають аґрус у тару місткістю не більше 10 кг.