Марена красильна; марена красильная
Rubia tinctorum — Багаторічна трав’яниста рослина родини маренових.
Стебла прямостоячі або підведені, галузисті, чотиригранні, 30—120 см завдовжки, по ребрах вкриті колючими, на кінці вниз загнутими шипиками.
Листки видовжено-еліптичні або яйцеподібно-ланцетні, загострені, по краю і зісподу по центральній жилці з колючими щетинками; нижні листки супротивні, решта — в кільцях по 4—6.
Квітки двостатеві, дрібні, в пазушних і верхівкових півзонтиках; віночок зеленаво-жовтий, зрослопелюстковий, з 5-лопатевим відгином.
Плоди ягодоподібні, чорні. Цвіте у червні—липні.
Поширення. Марена красильна дико росте в Південній Європі, Передній Азії, на Кавказі. На півдні України її вирощують як лікарську рослину; часом дичавіє.
Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують кореневище з коренями (Rhizoma et radix Rubiae). Збирають сировину пізно восени або рано навесні.
Викопані кореневища з корінням добре очищають від землі, прив’ялюють на сонці і сушать, розстеливши тонким (3—5 см завтовшки) шаром на тканині в добре провітрюваному приміщенні або під укриттям на вільному повітрі й періодично перемішуючи. Штучне сушіння проводять при температурі 45—50°. Сухої сировини виходить 25—30 %. Її зберігають у сухому провітрюваному приміщенні. Строк придатності — 2 роки. Сировина надходить на заводи для виготовлення галенових препаратів, аптеками не відпускається.
Хімічний склад. Кореневища і корені марени красильної містять оксіантрахінони і оксиметилантрахінони та їхні похідні (5—7,7 %) — руберитринову кислоту, рубіадин-глюкозид, рубіадин, луцидин, пурпурин, ксантопурпурин, псевдопурпурин, галіозин, іберицин, а також вільний алізарин. Крім того, у кореневищах і коренях є органічні кислоти (лимонна, яблучна, винна та ін.), цукри (до 15%), пектинові речовини та солі калію і кальцію.
Фармакологічні властивості і використання
Властивістю галенових препаратів марени є їхня здатність розчиняти і сприяти швидкому виведенню з організму фосфатів, оксалатів і уратів. Поряд з цим вони мають сечогінні, жовчогінні, в’яжучі і спазмолітичні властивості.
Показаннями до застосування марени є нирковокам’яна та жовчнокам’яна хвороби, запальні захворювання шлунково-кишкового тракту, жовтяниця, запор, пієлонефрит, цистит, ніктурія, поліартрит і подагра. Є дані про успішне застосування марени як додаткового засобу при лікуванні кісткового туберкульозу, рахіту й кісткового карієсу.
У вітчизняній і зарубіжній народній медицині настій кореневищ використовують при запаленні селезінки, затримці менструацій, як сечогінний і проносний засоби. У суміші з медом кореневища вживають при жовтяниці та втраті пам’яті. Використовують кореневища марени і в гомеопатії.
З готових аптечних препаратів використовують екстракт марени красильної сухий і комплексний препарат цистенал (виробляють у Чехії).
Препарати марени красильної протипоказані при гострому і хронічному гломерулонефриті, нирковокам’яній хворобі з порушенням функції нирок та при виразковій хворобі шлунка. Передозування препаратів марени може спричинити болі й загострення хронічних запальних урологічних захворювань.
Деякі автори рекомендують приймати препарати марени через 40—60 хвилин після їди, мотивуючи це їхньою здатністю подразнювати кишечник.
Лікарські форми і застосування
Внутрішньо:
- відвар коріння (1 чайна ложка сировини на 400 мл окропу, варити 10 хвилин, процідити) по пів склянки 3 рази на день;
- порошок з коріння по 1—5 г тричі на день, запиваючи невеликою кількістю води;
- екстракт марени красильної сухий (Extractum Rubiae tinctorum siccum) по 2—3 таблетки 3 рази на день при нирковокам’яній хворобі (перед прийманням таблетки розчиняють у 100 мл теплої води;
- курс лікування — 20—30 днів, при необхідності його повторюють через 4—6 тижнів);
- цистенал (Cystenal) по 3—4 краплі на цукрі за 30 хвилин до їди при нирковокам’яній хворобі (при виникненні печії приймають під час їди або після їди;
- при приступі колік приймають одноразово 20 крапель, а хворим з частими приступами колік призначають по 10 крапель 3 рази на день).
За редакцією академіка А. М. Гродзінського.
