У колективних садах та на присадибних ділянках потрібно вирощувати 2-3 сорти, які є найбільш високоврожайними в даних умовах.
Стебла малини в районах Полісся та Лісостепу взимку можуть сильно підмерзати. При недостатній вологості ґрунту й повітря вона погано розвивається, внаслідок чого врожайність знижується.
У Степу малину найкраще висаджувати на північних і західних схилах. Погано розвивається вона і при надмірній вологості ґрунту. Найкраще росте і плодоносить на помірно зволожених ґрунтах.
При переміщенні її з низин на підвищені місця та з погіршенням водозабезпечення ріст рослин значно послаблюється. За таких умов знижується як стійкість проти морозів, так і врожайність.
Особливості росту і плодоношення малини
За характером росту і плодоношення малина належить до кущових ягідників. Стебла її живуть не більше двох років. Пагін росте і потовщується протягом першого року. У цей час на ньому утворюються листки, а в пазухах їх закладаються бруньки. Однорічні пагони в більшості випадків не розгалужуються.
Наступного року стебла не ростуть у довжину і не потовщуються, а з утворених минулого року бічних бруньок розвиваються плодові гілочки з листками і суцвіттями.
Найбільш розвинені та урожайні плодові гілочки розміщені на висоті 60…160 см від поверхні ґрунту. На верхівках щитки суцвіть скупчені, ягоди там дещо дрібніші, утворюється їх велика кількість.
У зоні Лісостепу малина цвіте в основному з 15 до 25 травня. При несприятливих умовах цвітіння настає на початку червня. Період цвітіння одного сорту триває до 20…25 днів.
Ягоди малини червоні та жовті і зовсім рідко бувають чорні з різними відтінками. Плоди достигають неодночасно, тому їх збирають протягом сезону 8…12 разів. Найбільш ранні сорти достигають в Лісостепу 15…25 червня, інші — пізніше на 5…10 днів.
Якщо вирощувати різні сорти за строками достигання, збирати малину можна протягом 35…40 днів. Ремонтантні сорти вдруге плодоносять з серпня — вересня до пізньої осені.
Підземна частина складається з кореневища і додаткових коренів, що відростають з нижніх частин молодих стебел. Оскільки малина має підземні стебла (кореневища), вона не витримує тривалого затоплення ґрунту. Нові стебла щороку відростають з кореневища та його розгалужень. Сильніші з них залишають на плодоношення, а слабші, недорозвинені, видаляють протягом вегетації.
Корені розвиваються в основному у верхньому родючому шарі ґрунту на глибині до 30 см. Для нормального розвитку кущів такий шар потрібно збагачувати поживними речовинами, забезпечувати вологою та систематично розпушувати ґрунт.
Розмноження малини
Малина розмножується кореневими паростками, які утворюються навколо материнського куща з придаткових бруньок кореневища і коренів. Для закладання нової ділянки сильнорослі паростки викопують, зберігаючи найбільшу кількість коренів довжиною 12–15 см. Відокремлюють їх від материнської рослини, як правило, восени, але їх можна викопувати й рано навесні, відразу після розмерзання ґрунту.
Якщо кореневі паростки для розмноження викопують рано восени, листки на них видаляють. Викопані паростки обрізують на висоті 40–50 см і тимчасово прикопують. Якщо ґрунт сухий, прикопані саджанці поливають.
При перевезенні саджанців корені спочатку обгортають зволоженим матеріалом (папером, мішковиною, м’ятою соломою тощо), а потім зверху обв’язують щільним водонепроникним матеріалом. Найкраще використовувати для цього синтетичні плівки.
Передпосадкова підготовка грунту
Для нормального розвитку рослин підґрунтові води повинні залягати не ближче 1–1,5 м від поверхні. Реакція ґрунтового розчину істотно не позначається на продуктивності малини. Однак рослини погано ростуть на дуже кислих або лужних ґрунтах. Більш важливе значення має характер підґрунтя, яке повинно бути пухким, досить проникним і вологоємним. Піщане підґрунтя непридатне для вирощування малини.
В умовах Української республіки малину успішно вирощують на ґрунтах усіх відмін. Непридатні лише заболочені, вапнякові, солончакові та сухі піщані ґрунти з глибоким заляганням підґрунтових вод.
Ґрунт перед садінням малини потрібно добре підготувати, оскільки від цього залежать урожайність і довговічність кущів. Ґрунти з глибоким гумусовим горизонтом орють або перекопують на 30–35 см, а малогумусні — на всю глибину орного шару. Під час оранки чи перекопування потрібно повністю вибрати кореневища пирію повзучого, корені березки польової, кульбаби, осоту рожевого і жовтого та інших небезпечних бур’янів. Перед оранкою (перекопуванням) вносять органічні й мінеральні добрива.
Садіння малини
В усіх зонах республіки найкращий час садіння паростків — осінь, після закінчення росту пагонів. Закінчують садіння за два тижні до замерзання ґрунту.
Малину можна садити й рано навесні — до початку розпускання бруньок. У висаджених рослин восени чи навесні зрізують стебла над самою поверхнею ґрунту й обов’язково їх спалюють. Глибина садіння — до кореневої шийки.
Якщо малину садять не в траншеї, то копають садивні ями 40 х 40 см. Висаджують малину рядами з відстанню між ними 1,5–2 м, а між рослинами в ряду 0,5 м. Висаджені рослини поливають і мульчують, а ґрунт навколо них розпушують. Розміщення паростків при садінні можна змінити, встановивши міжряддя 1 м і відстань у рядку 20 см.
Догляд за ґрунтом і рослинами
Протягом вегетації першого і наступних років ґрунт утримують у розпушеному стані і систематично виполюють бур’яни. Під час обробітку ґрунту потрібно стежити, щоб разом з бур’янами не знищити проростаючі кореневі паростки біля висаджених кущів. Цими паростками виповнюють у ряду плодоносні смуги кожного року. Ширину смуги доводять до 30 см. У ряду залишають лише здорові, добре розвинені пагони, які розміщені один від одного на відстані 8–14 см. Слаборослі, що утворюються пізніше, регулярно видаляють. При загущеному розміщенні паростків насадження формують у рядковій формі. При цьому в ряду залишають по одному сильному пагону на плодоношення і заміщення, решту паростків систематично видаляють. Стебла в рядах залишають на відстані 12–15 см з постійним міжряддям 1 м (або навіть 90 см). Культура ведеться тільки на шпалері.
Щорічно навесні верхівки пагонів, які підмерзли, зрізують до живої бруньки. Пагони вкорочують і в тому разі, коли малину не підв’язують до шпалери. Щоб під масою врожаю плодові гілки не нахилялись у міжряддя, навесні верхівки пагонів зрізують, залишаючи стебло для плодоношення 160 см заввишки.
Щоб зберегти на плодоносних гілках увесь урожай, їх підв’язують до горизонтально натягнутого дроту або шпагату, тобто вирощують малину на шпалері. Вона складається з 1–2 рядів дроту, який кріпиться до кілків на висоті від 40–50 до 70–80 см або вище. Навесні до дроту підв’язують стебла. Ширина плодоносної смуги при цьому становить 20–30 см. Крім шпалери, плодоносні гілки підв’язують також до кілків, які забивають у центрі куща.
Після збирання врожаю обов’язково вирізують біля основи всі гілки, які відплодоносили. Малина витрачає велику кількість поживних речовин і вологи на розвиток дворічних стебел, на яких наступного року врожай не утворюється.
Якщо вчасно після збирання плодів не видалити пагони, які відплодоносили, вони до кінця вегетації забирають багато поживних речовин і вологи. Наведені у таблиці норми добрив потрібно в кожній зоні уточнювати і вносити їх залежно від стану розвитку і плодоношення кущів. На бідних, малоструктурних ґрунтах норми їх збільшують, на багатих — встановлюють відповідно до рекомендацій. Органічні та фосфорно-калійні мінеральні добрива вносять восени під перекопування ґрунту, азотні — рано навесні.
Норми добрив під ягідники
Органіку (гній, компост) вносять у кг на 10 м² 1 раз на 2 роки. Мінеральні добрива вносять у г корисноїречовини на 10 м². K₂O (оксид калію). N (азот). P₂O₅ (оксид фосфору).
| Зона і ґрунти | Органіка | Смородина, аґрус N | Смородина, аґрус P₂O₅ | Смородина, аґрус K₂O | Малина N | Малина P₂O₅ | Малина K₂O |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Полісся(дерново-підзолисті, світло-сірі лісові) | 30 кг | 90 г | 90 г | 90 г | 90 г | 90 г | 90 г |
| Прикарпаття, Карпати, Закарпаття(дерново-підзолисті, буроземно-підзолисті, дерново-буроземні) | 30 кг | 90 г | 60 г | 60 г | 90 г | 60 г | 90 г |
| Лісостеп(сірі та темно-сірі лісові, чорноземи опідзолені та чорноземи типові) | 25 кг | 90 г | 45 г | 135 г | 90 г | 45 г | 90 г |
| Степ(чорноземи звичайні та чорноземи південні, темно-каштанові ґрунти) | 20 кг | 90 г | 90 г | 60 г | 90 г | 60 г | 45 г |
Заходи боротьби зі шкідниками та хворобами малини
Під час розпускання бруньок обприскати насадження малини 1% бордоською рідиною проти антракнозу і пурпурової плямистості.
Під час відокремлення бутонів обприскати малину 0,9% емульсією 10% карбофосу проти малинового жука, малиново-суничного довгоносика, малинової мухи і малинової попелиці з додаванням 0,3% хлорокису міді проти антракнозу і пурпурової плямистості.
У другій половині травня, у червні-липні вирізати і спалити болісно потовщені та зів’ялі пагони для знищення малинової галиці, стеблової мухи та антракнозу.
Одразу після збору врожаю обов’язково вирізати і спалити всі пагони, які відплодоносили, для боротьби з пурпуровою плямистістю і антракнозом.
Після збору врожаю і вирізання дворічних пагонів, а також на початку листопада обприскати насадження малини 1% бордоською рідиною.
Збирання врожаю
Малину починають збирати тоді, коли ягоди набувають характерного розміру й кольору та легко відокремлюються від плодоложа. В умовах Української республіки цей строк припадає на середину червня. Плодоношення триває від 20 до 40 днів.
Якщо плоди транспортують на далеку відстань, їх збирають кожного дня (з плодоложем), коли вони ще твердуваті, але набувають світло-червоного кольору.
Для споживання свіжими на місці або для технічної переробки їх зривають без плодоложа через кожні 1…3 дні. Плоди одного сорту знімають 5…8 разів. У домашніх умовах ягоди збирають у тару місткістю 2…З кг.
Оптимальний строк використання плодоносних насаджень
На родючих грунтах в умовах м’якого клімату та доброго догляду за насадженнями малину використовують до 12 років. На бідних грунтах та в умовах Полісся й північних районів Лісостепу республіки, де малина терпить від низьких температур взимку, а також у посушливих районах Степу строк використання насаджень зменшується до восьми років.
За редакцією кандидата біологічних наук А. С. Матвієвського
