Петрушка — это больше пряное растение, чем корнеплод. Но и корнеплоды у нее очень вкусны тушеные, в супах, окрошках. Однако шире используются листья петрушки. Есть две разновидности этой культуры — корневая и лиственная (обычная и петрушка кудрявая).
Найкращими сортами кореневої петрушки є Урожайна, Цукрова, Бордовицька, а листяної – Звичайна листяна. Коренева - більш універсальна у використанні.
У науковій медицині петрушку не використовують. Проте лікарі рекомендують вживати цю рослину як сечогінний засіб, вона сприяє виведенню піску та каміння з нирок та сечового міхура. Зовнішньо використовують від наривів, ластовиння, комариних і бджолиних укусів.
Якщо пожувати коріння петрушки, зникне неприємний запах із рота від часнику.
Петрушка - холодостійка культура. Взимку під снігом або солом'яним гноєм вона витримує зниження температури до мінус 30 °С. Для отримання ранньої продукції можна висівати під зиму.
Петрушка – найближчий родич моркви, тому агротехніка вирощування петрушки майже така сама, як і моркви. Але сіяти її широкою смугою не слід - краще рядками через 20-25 см.
Глибина закладання насіння 1,5-2,5 см. На 10 м² висівають 6-7 г насіння. Після сівби ґрунт ущільнюють. Петрушку потрібно проріджувати двічі: при появі 2-3 справжніх листків і після 5-6-го. Після другого прорідження на 1 м рядки має залишитися 30-35 рослин.
Урожай збирають при необхідності до пізньої осені, тому що рослини її не ушкоджуються заморозками. Щоб мати зелень петрушки рано навесні, кілька рядків її восени не викопують. Зелень з неї можна брати до постійних морозів і під час зимових теплих днів. Тільки перед настанням морозів прикривають її листям або соломою.
Це дворічна культура. Частину коренеплодів викопують і зберігають у льоху для вживання, вигонки зелені та насіння.
