Якою має бути молочна корова

Молочні корови характеризуються низкою ознак, за якими можна отримати уявлення про розвиток їх молочної продуктивності. Встановлюють ознаки зовнішнім оглядом тварин, ретельним вивченням власної продуктивності та продуктивними якостями їхніх родичів.

У молочних корів добре розвинені середня та задня частини тулуба завдяки великому об'єму органів травлення та вимені. З боку тварини нагадують трикутник, що поступово розширюється від голови до задньої частини тіла. Холка, спина та крижі утворюють пряму лінію. Гостра холка і провисла спина свідчать про слабкість мускулатури або незадовільний її розвиток. Найчастіше це явище спостерігається у старих тварин чи ослаблених захворюванням. Однак, для корів молодих та середнього віку, вирощених в умовах задовільного годування, це дуже серйозна вада.

Суглоби та кістки у молочних корів чітко виступають, у зв'язку з чим тварини виглядають незграбними. Пояснюється це тим, що у високопродуктивних тварин тонка і ніжна шкіра, під якою розміщується помірний жировий прошарок.

У високомолочної корови міцна будова тіла, легка і довга голова з невеликими, тонкими рогами, вузька і довга шия з малим підгруддям, неширокі, але достатні по глибині груди з вузькими, закругленими й широко розташованими ребрами, велике черево, і довгий хвіст, що опускається нижче скакального суглоба.

Важливе значення мають розвиток та стан кінцівок у корів. Ноги мають бути міцними, широко поставленими. Небажана зближеність у суглобах або їх надмірна віддаленість одна від одної. Неправильна постава – ознака слабкості кінцівок. Це відбивається на продуктивності тварин, оскільки вони стають малорухливими, лежать навіть перебуваючи на пасовищах.

Однією з ознак молочності корів є стан шкіри. У високопродуктивних тварин вона тонка, ніжна і щільна, легко витягується на ребрах пальцями та легко повертається до попереднього положення. На шиї шкіра зібрана у численні складки. Зверху вона вкрита коротким, ніжним і блискучим волоссям.

Величина черева свідчить про рівень розвитку травної системи у тварини. Чим більше черево, тим більше корму може прийняти корова, тим більше організм буде забезпечений поживними речовинами для утворення молока.

Особливу увагу слід звертати на вим'я. У доброї молочної корови воно велике, широке, виступає вперед живота. Розмір його вказує на ступінь розвитку у ньому залозистої тканини, в якій відбувається процес утворення молока. Велике залозисте вим'я після доїння зменшується за обсягом, унаслідок чого у ньому з'являється багато складок. Найбільша складка, так званий запас вим'я, утворюється з його задньої частини. Розмір цієї складки та здатність шкіри на ньому добре витягуватися є важливою ознакою високої молочності корови. Про гарний розвиток вимені свідчить також наявність на ньому численних кровоносних судин, що вказує на високу забезпеченість молочної залози кров'ю і, отже, відповідними поживними речовинами. У місці входу вен всередину черева є западина (молочний колодязь), яка має бути широкою і глибокою. Шкіра на вимені покрита рідким і коротким волоссям.

Вим'я, яке після доїння не зменшується, вкрите довгим грубим волоссям, на м'яке прощупування називають жировим. Воно не здатне виробляти велику кількість молока, оскільки в ньому переважає не залозиста, а жирова тканина.

На продуктивність впливає вік тварин. Найвищу продуктивність мають корови приблизно від третього до сьомого отелення. Вік можна визначити за записами. Якщо їх немає, його встановлюють виходячи зі змін у рогах і зубах. Слід зазначити, що огляд тварин дозволяє отримати перше орієнтовне уявлення про їх вік. Про це свідчать вид, стан здоров'я, характер, розміри та форма тіла.

Зачатки рогів у вигляді горбків у тварин виникають уже у місячному віці. Надалі, до 20 місяців, роги ростуть зі швидкістю приблизно см за кожен місяць життя. У корів вік можна визначити за кількістю кілець на рогах, додаючи до отриманого числа вік першого отелення, зазвичай становить 2-2,5 роки.

Точніше вік тварин встановлюють за зміною, переважно різців. Середню пару різців називають зачепами, зуби з лівого та правого боку від них – середніми, внутрішні, що йдуть за ними – середніми зовнішніми та четверту пару – окрайками.

До півторарічного віку всі різці у великої рогатої худоби молочні. Вони невеликих розмірів, з ясно вираженою шийкою біля основи та білизною. До зміни на постійні зуби поверхня їх дуже стирається, а самі зуби стають рідкими. У віці 1,5-2 роки змінюються на постійні зачепи, 2,5-3 – середні внутрішні, 3-3,5 року – середні зовнішні та у 3,5-4 роки – окрайки. Постійні зуби більші, ширші, мають лопатовидний вигляд. До шести років вони вирівнюються і є правильним півколом. До шести – семи років стирається поверхня зачепів, восьми – середніх внутрішніх, дев'яти – середніх зовнішніх, до десяти років – поверхня зубів змінює форму на овал. З восьми років на зачепах з'являється форма квадрата. Це характерно для середніх внутрішніх зубів у дев'ять років, середніх зовнішніх – десять, для краю – у 11 років. Водночас постійні зуби починають рідшати. У віці 12-15 років зубна поверхня поступово набуває обернено овальної форми. Подальше утримання корів здебільшого стає недоцільним.

Для визначення можливої ​​молочності корови велике значення має знання продуктивності матерів, сестер та інших родичів. Це дозволить з'ясувати, наскільки стійка ознака молочності у родинних тварин та з більшою впевненістю судити про продуктивність самої корови. Якщо вона доїться, дуже важливо врахувати її надої, оскільки майбутня молочність багато в чому залежить від її попередньої продуктивності. Порівнювати можна як за величиною добового надою молока, отриманого на певному місяці лактацій, так і за рівнем річного надою, що визначається за таблицею.

Визначення річних надоїв за добовими надоями за окремими місяцями лактації