Вирощування смородини в домашніх умовах

Особливості росту та плодоношення

Смородина та порічка за будовою куща, особливостями росту та плодоношенню мають багато спільного. Кущі їх досягають висоти 1,5-2,5 і в діаметрі - до 2 м. Надземна частина регулярно оновлюється за рахунок зростання прикореневих пагонів та омолодження старих гілок.

Прикореневі пагони, що утворюються з підземних бруньок, у перший рік вегетації не розгалужуються. Вони обростають плодовою деревиною і з весни наступного року і перетворюються на скелетні гілки. У нижній частині однорічного приросту багаторічних гілок розташовані ростові бруньки, у верхній – плодові, а в середній – змішані (плодові та ростові). Перетворення вегетативних бруньок на плодові відбувається у напрямку від основи до верхівки пагонів. Ростовими бруньками закінчуються всі однорічні пагони.

Плідні утворення являють собою укорочені гілочки, на яких розміщуються листкові та плодові (змішані) бруньки. У порічки на сильних однорічних пагонах (30-50 см і довших) бічні бруньки переважно ростові, але в слабких (до 25-30 см) — квіткові.

Характерно, що у верхній частині таких середніх за розміром пагонів бруньки розміщені скупчено. Тому у порічки проявляється ярусність у розміщенні плодових утворень, і грона у місцях закінчення річного приросту розташовані скупчено. На слаборослих пагонах (до 15 см) утворюються прості білі квіткові бруньки, з яких розвиваються тільки суцвіття. Ці особливості розвитку пагонів у смородини слід враховувати при формуванні кущів та щорічному обрізанні.

Скелетні гілки на 4-5-й рік послаблюються у зростанні. І що старша гілка, то менше на ній верхівковий приріст. Плодів на таких гілках менше і вони дрібніші, тобто продуктивність гілок знижується. Найбільш урожайні гілки смородини чорної 2-4-річні, а порічки – 3-7-річні. Основна маса коріння розміщується на глибині 10-50 см.

Розмноження

Смородину найчастіше розмножують здерев'янілими живцями та відсадками. Ці способи ґрунтуються на здібності висаджених у ґрунт черешків або прикритих землею стебел, не відокремлених від материнських кущів, утворювати коріння. Для розмноження заготовляють сильні однорічні пагони, що здерев'яніли, з яких нарізають живці 8-10 мм завтовшки й 18-20 см завдовжки. Якщо на пагонах є листя, їх видаляють.

Живці висаджують у добре підготовлений ґрунт, залишаючи на поверхні одну бруньку. Готувати живці та висаджувати їх у ґрунт найкраще у вересні – першій декаді жовтня.

При посадці навесні заготовлені восени живці протягом зими зберігають прикопаними у ґрунті. Зберігають їх також у підвалі чи льоху у вологому піску. Якщо смородину розмножують горизонтальними відсадками, навесні у кущів роблять борозенки завглибшки 3-5 см, куди укладають 1-2-річні гілки, пристібаючи їх дерев'яними шпильками. Коли з бруньок відростуть пагони заввишки 12-15 см, основи їх загортаються вологим ґрунтом. Через 15-20 днів ґрунт насипають вдруге. За таких умов у основ стебел відростає коріння.

Восени пригнуті гілки відокремлюють від материнського куща. Однорічні пагони, що вкоренилися, розрізають на окремі саджанці. Сильні, з добре розвиненою кореневою системою, використовують для закладання нових насаджень, а слабкіші – дорощують.

Найкращі сорти смородини

Алтайський десерт

Середній термін дозрівання. Плоди середнього розміру смачні. Зимостійкість середня, посухостійкість висока.

Врожайний (3-7 кг із куща). Кущ сильнорослий. Недоліком є низька самоплідність, тому холодної весни низький відсоток зав'язування ягід.

Юннат

Виведений на Мліївській дослідній станції садівництва. Ранній термін дозрівання, десертний. Кущ середньорозлогий, середньорослий. Плодові грона щільні, середньої довжини та короткі, розташовані в основному поодиноко на плодоносних гілках, але густо. Ягоди великі.

Висока врожайність — 8-10 кг і більше з куща. Сприйнятливий до ураження борошнистою росою й ушкоджується низькими температурами.

Юність

Виведений на Мліївській дослідній станції садівництва. Великоплідний, ранній термін дозрівання.

Кущ сильнорослий, напіврозлогий. Гроно коротке або середньої довжини. Рослини зимостійкі. Висока врожайність. З куща збирають понад 10 кг ягід.

Голубка

Сорт виведено у Науково-дослідному інституті садівництва Сибіру ім. М. А. Лісовенко. Ранній термін дозрівання. Щодо дрібноплідний. Середні смакові якості. Врожайний (3-7 кг із куща). Низькорослий, зимостійкий, самоплідний.

Білоруська солодка

Кущі сильнорослі та середньорослі. Листя світло-зелене, матове, зморшкувате. Грона середні та довгі.

Ягоди великі, середньою масою більш як 1 г, округло-овальні, чорні, блискучі, кислувато-солодкі, дозрівають у ранньо-середні терміни. Урожайність висока, з куща збирають 4-5 кг ягід. Самоплідність висока.

Попелюшка

Кущі середньорослі, середньорозлогі, пагони йдуть навскіс. Листя сіро-зелене, матове, злегка зморшкувате. Ягоди чорні, блискучі, середньою масою 1 г, солодкі, з ароматом, середнього терміну дозрівання.

Урожайність середня (2-3 кг з куща). Відзначається самоплідністю, зимостійкістю.

Мінай Шмирьов

Кущі сильнорослі, слаборозважні, з міцними пагонами. Листя темно-зелене, матове. Грона середньої довжини, густо розташовані на гілці.

Ягоды крупные, массой 1-2 г, черные, матовые, приятного вкуса. Урожайность высокая — достигает 10-12 кг с куста. Зимостойкий, самоплодный.

Сіянець голубки

Кущі сильнорослі, рано вступають у пору плодоношення. Ранній термін дозрівання. Кетяги середні та довгі. Ягоди чорні, великі, середньою вагою 1,5 г.

Висока врожайність — 4-5 кг з куща. Зимостійкість та самоплідність високі. Стійкий проти грибних хвороб.

Сімферополь

Кущі сильнорослі, досить розлогі. Кетяги середні, плоди великі (середня маса 1-1,3 г). Смак приємний, кисло-солодкий. Середній термін дозрівання. Висока врожайність – з куща збирають 5-7 кг ягід.

Через низьку самоплідність продуктивність кущів в окремі роки з несприятливими погодними умовами під час цвітіння сильно знижується.

Новини Прикарпаття (Прикарпатська)

Сорт середньопізнього терміну дозрівання. Кущі середньорослі. Листя велике, зелене, пластинка матова, зморшкувата, увігнута. Плідні грона короткі, ягоди чорні, округло-овальні, середньою масою 1 г, кисло-солодкі.

Сорт середньозасухостійкий, зимостійкий, борошнистою росою, що мало уражається, самоплідний. Придатний для вирощування на Поліссі та в Лісостепу. Врожайність 4-5 кг із куща.

Кращі сорти порічки

Голландська червона

Кущ вище середньої висоти, компактний. Кетяги довгі, ягоди середні та дрібні за розміром, кислуваті.

Термін дозрівання пізній. Зимо- та посухостійкість високі. Врожайність дуже висока.

Йонкер Ван Тетс

Сорт раннього терміну дозрівання. Кущі сильнорослі, прямостоячі, тільки під масою великого врожаю гілки нахиляються. Пагони товсті, довгі, легко ламаються в основі багаторічних гілок. Листя темно-зелене, шкірясте, гофроване, пластинка по центральній жилці складена, в основі пластинка середньоглибока з широкою вирізкою. Кетяги довгі, з 17-25 квітками, розташовані густо. Ягоди великі (маса 0,7-0,9 г), вирівняні, округлі, темно-червоні, кисло-солодкі, смачні. Самоплідність висока. Стійкий до грибних хвороб. Маса врожаю із куща досягає 10 кг і більше.

Голландська біла

Кущ середньорослий, кисті та ягоди середнього розміру. Сорт врожайний, зимостійкий, ранній термін дозрівання.

Фая родюча

Кущ середньої висоти, розлогий. Грона довгі з великими вишнеподібними ягодами.

Сорт вимогливий до умов вирощування. Більше інших підмерзає та гірше витримує посуху, що призводить до зниження врожайності за несприятливих умов. У порівнянні з іншими сортами ягоди у цього сорту найбільші.

Версальська червона

Кущ середньої висоти, малорозважний, середньоранній термін дозрівання. Грона середньої довжини і довгі, ягоди великі.

Урожайність висока. Зимостійкість низька. Рослини уражаються грибними захворюваннями.

Рондом

Сорт пізнього терміну дозрівання. Кущі сильнорослі, слаборозлогі. Листя темно-зелене, краї пластинок піднято вгору. Кетяги довгі (до 16 ягід у кожній), розміщуються скупчено. Ягоди середньої величини (маса 0,7 г), червоні, вирівняні, кислуваті.

Стійкий проти грибних хвороб, середня зимостійкість. Маса врожаю із куща понад 10 кг.

Передпосадкова підготовка ґрунту

Смородина більш вимоглива до вологості ґрунту та повітря, ніж інші ягідні культури. Порічки на відміну від смородини більш стійка до нестачі ґрунтової вологи, а також витримують підвищену сухість повітря.

Підготовка ґрунту відіграє важливу роль у забезпеченні гарного зростання, плодоношення та часу продуктивного використання насаджень. Тому, готуючи ґрунт для смородини, ретельно знищують кореневищні та коренепаросткові багаторічні бур'яни.

Для нормального развития корневой системы и роста однолетних побегов и скелетных ветвей почву с глубоким гумусовым горизонтом пашут или перекапывают на 27-30 см, а с неглубоким (дерново-подзолистые) — на глубину пахотного слоя.

Оскільки на ґрунтах з кислою реакцією розчину пригнічується ріст смородини та знижується врожайність, їх вапнують. В умовах присадибного та колективного садівництва часто немає можливості удобрювати ґрунт перед посадкою смородини. У разі добрива вносять у посадкові ями, даючи кожну їх 3-6 кг перегною.

Коли органічних добрив немає, вносять лише мінеральні з наступного розрахунку: аміачної селітри 20-30 г, суперфосфату 40-60 та калійної солі 15-25 г.

Якщо органічні та мінеральні добрива вносять одночасно, норми мінеральних зменшують наполовину. Внесені добрива ретельно перемішують із ґрунтом на всю глибину ями.

Посадка смородини та порічки

Смородину та порічку можна садити восени та навесні, коли рослини перебувають у стані спокою. Краще садити восени у вересні – жовтні. Висаджені тим часом рослини до кінця вегетаційного періоду встигають добре приживитися.

Якщо саджанці восени не посаджені на постійне місце, їх висаджують напровесні відразу після розподілу ґрунту. Найкращі результати мають при посадці до розпускання бруньок.

Найкраща площа живлення для низькорослих сортів смородини та порічки 1,5 х 1,25 м. Ширина міжрядь для сильнорослих сортів 2 м. Ями копають безпосередньо перед посадкою за розміром кореневої системи. Саджанець у яму ставлять вертикально чи похило під кутом 45°. Коренева шийка має заглиблюватися на 5-10 см.

Після осінньої посадки навесні, а також відразу після весняної посадки обов'язково зрізають надземну частину, залишаючи лише невеликі стеблинки з 2-3 бруньками. Висаджені рослини поливають із розрахунку відра води на 2-3 рослини.

Обробка ґрунту

Своєчасна та якісна обробка міжрядь, а також вміст ґрунту в чистому від бур'янів стані сприяють гарному росту рослин. Регулярне розпушення забезпечує доступ повітря до коріння та створює сприятливі умови для життєдіяльності корисних мікроорганізмів.

За вегетаційний період ґрунт навколо кущів розпушують 5-7 разів, а восени перекопують лопатою або чотиризубовими вилами на глибину 8-12 см.

У зонах нестабільного зволоження і особливо без зрошення ґрунт навколо кущів мульчують соломою, перегноєм, соломистим гноєм або іншими матеріалами шаром 6-8 см.

Мульчують навесні після першого розпушування. За таких умов протягом літа відпадає потреба у розпушенні ґрунту. Окремі бур'яни, що проростають, видаляють. Мульчу із соломи згрібають восени.

Формування та обрізка кущів

Щоб підтримувати високу врожайність кущів протягом тривалого періоду, їх потрібно правильно сформувати та регулярно замінювати низькопродуктивними гілками більш урожайними.

Смородина краще плодоносить на сильних однорічних бічних приростах, які розміщені на 2-3-річних гілках першого та другого та на гілках третього та вищих порядків. Тому у неї найцінніші сильні бічні розгалуження 2-3-річних гілок.

Плідні бруньки смородини найчастіше розміщуються на 2-3-річній деревині, на межі приростів. Кільчатки порічки довговічніші, ніж смородини, тому на плодоношення на них залишають і старіші гілки - до 6-7-річного віку.

Чим сильніший однорічний приріст у кущів, тим краще умови для отримання високих урожаїв створюються на наступний рік плодоношення. У саджанців першого року (пізно восени або на початку зими до випадання снігу) у кожному кущі вирізають у землі недорозвинені однорічні пагони. Залишають на формування куща 2-4 найсильніших. З них наступного року виростають перші скелетні гілки.

Восени наступного року в кожному кущі залишені минулого року 2-4 однорічні гілки перетворюються на дворічні скелетні з розгалуженням (з однорічним приростом) 20-40 см завдовжки кожне. На цих гілках формується перший збір. З основи кущів виростають ще 3-5 нових прикореневих пагонів, які в рік утворення не розгалужуються.

Пізньої осені або на початку зими слабкі прикореневі пагони видаляють, а 2-3 найсильніших залишають для створення наступного року нових скелетних гілок молодшого віку.

На третій рік восени кущ складатиметься з розгалужених 2-4 трирічних гілок, 2-3 (і більше) дворічних з обростаючою деревиною та 2-3 (і більше) однорічних прикореневих пагонів. Цього року гілки 2-3-річного віку плодоносять.

Після закінчення вегетації слабкі однорічні прикореневі пагони видаляють. Якщо серед них всі сильнорослі та рівномірно розташовані в кущі, їх залишають для створення нових скелетних гілок. Поламані гілки видаляють під час вегетації або після закінчення незалежно від віку.

Наприкінці четвертого року кущ матиме 2-4-річні плодові гілки, а також однорічні прикореневі пагони, слабкі з яких (як і в попередні роки) видаляють, а з сильнорослих формують молоді скелетні гілки.

Кущі смородини п'ятирічного віку матимуть у середньому 10-15 гілок різного віку. В одних сортів їх може бути менше, в інших – більше. Плодушки у смородини недовговічні, і найбільше їх розміщується на приростах 1-3-річної деревини.

Протягом перших 3-4 років скелетні гілки дають сильний приріст і ними утворюється багато кільчаток. Надалі інтенсивність зростання їх зменшується та продуктивність знижується. Крім того, на гілках смородини старше 5-6-річного віку, що характеризуються слабким приростом (менше 20 см), зав'язуються дрібні ягоди. Ці гілки вирізують, а замість них залишають таку ж кількість однорічних добре розвинених прикореневих пагонів.

У смородини врожай знижують гілки 7-8-річного віку, їх також у рівнозначній кількості замінюють однорічними пагонами. Подальше формування та обрізка кущів полягає у систематичному проріджуванні кущів, видаленні пошкоджених шкідниками, поламаних, недорозвинених гілок. Усі видалені гілки спалюють.

Збір врожаю

Ягоди смородини збирають за один раз, коли плоди їх набули повної стиглості. Насамперед збирають ягоди сортів, які при дозріванні тримаються не міцно і обсипаються.

Плоди смородини, як правило, можуть висіти в грона стиглими і не обсипатися більше 5-10 днів. Збирають їх із гронами.

Ягоди смородини, призначені для перевезення на далеку відстань або для тимчасового зберігання у свіжому вигляді, збирають не зовсім стиглими разом із гронами.

Транспортують смородину в різній тарі (тільки не в оцинкованому посуді) місткістю до 10 кг. Найкраще продукція зберігається та транспортується в ящиках чи кошиках місткістю 4-6 кг.

Для використання ягід дома смородину збирають без гронок. Зібрані плоди, призначені для перевезення або багатоденного зберігання, збирають із гронами. Найкраще перевозити та реалізувати в тій же тарі.

Оптимальний термін використання кущів, що плодоносять

У колективних садах чи присадибних ділянках на родючих ґрунтах смородину найдоцільніше вирощувати одному місці 12-14, але в більш бідних — 10-11 років.

Порічку вирощують одному місці 13-15 років.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

one + 19 =

uk