Ялиця біла; пихта белая; Abies alba — високе (25 — 40 м заввишки) вічнозелене дерево родини соснових. Має пірамідально-конічну крону і циліндричний стовбур, укритий гладенькою тонкою темно-сірою корою.
Листки (хвоїнки) лінійні, плоскі, 20—30 мм завдовжки і 1,5—1,8 мм завширшки, жорсткі, одиничні, розміщені дворядно-гребінчасто, зверху темно-зелені, зісподу з двома білуватими смужками, на верхівці виїмчасті.
Чоловічі шишечки овальні, 5—8 мм завдовжки, поодинокі, розміщені у верхній частині торішніх пагонів.
Запилюється у травні.
Жіночі шишечки зеленуваті, розміщені в нижній частині торішніх пагонів, складаються з численних насінних і покривних лусок; стиглі шишки прямостоячі, циліндричні, 10—15 см завдовжки і 2,5—4 см завширшки, бурі, після достигання розсипаються (на пагонах залишаються лише їх стрижні); покривні луски їх довші за насінні і виступають у вигляді гострячка.
Поширення. Ялиця біла поширена в Карпатах, де є однією з основних лісоутворювальних порід. Зрідка трапляється в південно-західних районах і на рівнині, утворюючи чисті й мішані лісостани. На Поліссі і в Лісостепу її культивують у садах і парках, в окремих лісництвах.
Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують бруньки, зелені цьогорічні пагони, зелені нестиглі шишки, хвою, живицю і продукти її переробки. Правила заготівлі бруньок, шишок і хвої див. у статті Ялина європейська, пагонів і живиці — у статті Ялиця сибірська.
Хімічний склад. Ялиця біла має близький до ялиці сибірської хімічний склад, але відрізняється дещо іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають.
Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Ялиця сибірська.
За редакцією академіка А. М. Гродзінського.
