Смородина чорна; смородина чёрная; Ribes nigru — невелика (0,6—1,3 м заввишки) багаторічна кущова рослина родини ломикаменевих з характерним, дещо неприємним запахом.
Листки черешкові, чергові, 3 — 5-лопатеві, по краю зарубчастозубчасті, зверху голі, зісподу — з жовтими залозками.
Квітки двостатеві, правильні, дзвониковидні лілувато- або рожево-сірі, у пониклих 5—10-квіткових китицях. Цвіте у травні — червні.
Плід — куляста чорна ягода. Плоди достигають у липні.
Цвіте у травні — червні.
Поширення. Смородина чорна в дикому стані в Україні росте в Карпатах, на Прикарпатті, Поліссі та в Лісостепу біля струмків і річок, у лісах та між чагарниками (на вологих місцях). Введена в культуру і є родоначальником культурних сортів, яких тепер налічується понад 100.
Заготівля і зберігання. З лікарською метою використовують листя (Folia Ribis nigri), рідше бруньки (Gemmae Ribis nigri) та ягоди (Fructus Ribis nigri).
Бруньки збирають узимку та рано навесні, листя — влітку (червень—липень), ягоди — під час повної стиглості. Листя і бруньки сушать при температурі 35—40°, плоди споживають свіжими або сушать (починають від 35° і поступово доводять до 65°, не допускаючи пересушування). Сухої сировини виходить: бруньок — 20%, листя — 16%, ягід — 14%. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. У листі є дубильні речовини, до 0,75 % ефірної олії (містить цимол, сабінен), флавоноїди (кверцетин, ізокверцетин, кемпферол, рутин), фітостерол, пентозани, органічні кислоти, мінеральні солі, вітамін С та фермент емульсин. Бруньки мають хімічний склад, близький до хімічного складу листя. Ягоди містять до 16 % інвертних цукрів і сахарози, жирну олію, пігменти ціанідин і дельфінідин, близько 4 % органічних кислот (яблучна, винна, лимонна), пектини (0,2—0,8 %), емульсин, вітаміни С (120—400 мг %), К, Р, каротин, вітаміни групи В та мінеральні солі (бор, йод).
Фармакологічні властивості і використання
Всі види сировини мають сечогінні, потогінні, в’яжучі й тонізуючі властивості. Використовують їх як допоміжний засіб при ревматизмі, подагрі, артритах, гастриті, склерозі судин, отосклерозі, уролітіазі, діареї, мігрені, застуді, коклюші, ангіні та тонзиліті. Рослина використовується переважно в зборах.
Свіжі або сушені ягоди корисно вживати при гіпохромній анемії, пародонтозі, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, гломерулонефриті, порушеннях ритму серцевої діяльності, кардіоневрозах, геморагічному васкуліті, простудних та інфекційних захворюваннях.
Лікарські форми і застосування
Внутрішньо:
- настій листя (50 г сировини на 1 л окропу, настояти 4 години в закритій посудині) по пів склянки 4—5 разів на день при запаленні сечового міхура;
- настій на вині (20 свіжих листків на 1 л білого вина, настояти 2 тижні) по 100 г до їди при гіпоацидному гастриті;
- 2 чайні ложки суміші (порівну) листя смородини чорної, листя чорниці звичайної, малини і берези бородавчастої заварюють склянкою окропу і п’ють як чай по 1 склянці зранку і ввечері як загальнозміцнюючий засіб після перенесеної тяжкої хвороби та при весняній слабкості.
За редакцією академіка А. М. Гродзінського.
