Взимку гусей утримують у приміщенні на глибокій підстилці. Влітку вони можуть постійно перебувати на свіжому повітрі. Для цього біля приміщення облаштовують вигул з яслами для зеленого корму, годівницями та поїлками.
Утримання гусей
Для отримання запліднених яєць слід мати на три гуски одного гусака. Несучість у гусок починається в березні, але якщо подовжити світловий день до 13-14 год і забезпечити теплим приміщенням, то вони несуться з лютого. У присадибному господарстві гусей використовують від трьох до п'яти років, оскільки у старих несучість вища, ніж у молодих.
Гуси здатні споживати значну кількість зелених, соковитих і навіть грубих кормів. Протягом дня гусак може з'їсти понад 1 кг зелені. Коли є добрі пасовища, зменшують витрати концентрованих кормів до 50-100 г на голову на добу. Згодовування зелені досхочу замінює до 70-80% зерново-борошняних кормів. Якщо на пасовищі зелені мало, то гусей підгодовують зерном або зерновідходами. У спеку птицю краще утримувати в затіненому місці, біля водойм.
Взимку гусям у раціон вводять трав'яне борошно, просяне лушпиння, вівсяну полову, краще запарену, оскільки м'які корми птах поїдає краще. Вологу мішанку готують із подрібненого сіна, коренеплодів і вареної картоплі. Годують нею вранці та вдень. На ніч дають зерно.
На одну голову витрачають таку кількість кормів; г:
- зерно ціле 70-80,
- зерно-борошняна суміш 80-90,
- подрібнене сіно бобових трав 100-150,
- картопля, буряк, морква 300-500.
Готуючи гудок до несучості, слід посилити їхню годівлю, збільшити норму зерново-борошняних кормів за два тижні до її початку до 200-250 г на голову, 50% з них припадає на незбиране зерно, кількість тваринних кормів доводять до 25-30 г, з яких кращими є сироватка, кисломолочний сир, збірне молоко, рибні або м'ясні відходи. Частину зерна потрібно давати пророщеним.
Для гусей, крім того, збільшують кількість кормів на 100 г, з них 80 г зерна і 20 - тваринних кормів. У підготовчий і племінний сезон для гусей рекомендують такий раціон, г:
- овес 90,
- вівсяні висівки 30,
- пшеничні 50,
- трав'яне борошно 70,
- макуха або шрот 25,
- варена картопля 180-200,
- черепашка, крейда 10,
- кісткове борошно 3,
- сіль кухонна 2.
Вирощування гусенят
Гусенят до 20-25-денного віку вирощують в приміщеннях, що обігріваються, на підстилці з щільністю посадки вісім-десять голів на 1 м² площі підлоги.
У перший день вирощування температура повітря в приміщенні має становити 28-27° С, до п'ятого дня її знижують до 26-25° С, а потім через кожні п'ять днів на 2°, доводячи до 17-18° С.
До 10-денного віку гусенят годують шість разів на добу. Якщо поблизу садиби є випас, то за сприятливої погоди молодняк випускають із четвертого дня життя.
У перші дні життя гусенятам дають розсипчасті вологі мішанки, приготовані на зібраній молодиці або воді. До мішанки входять зварені й покришені яйця, свіжий сир, подрібнена зелень і крупа кукурудзи, ячменю, пшениці або вівса. Вівсяну і ячмінну дерть просівають через сито, щоб відокремити від плівок. У вологу мішанку додають білкові корми: макуху, шрот, рибне, м'ясо-кісткове борошно. Якщо немає зелені, до мішанки додають терту червону моркву і люцернове борошно. Зелень згодовують як у суміші з борошняною мішанкою, так і окремо.
З місячного віку молодняк поступово привчають до цілого зерна. Мінеральні корми дають із мішанкою та в окремих годівницях. Не слід допускати переущільнення гусенят, порушення мікроклімату, а також відсутності зелені або трав'яного борошна, що може призвести до розкльовування, особливо у 20-30-денному віці.
Важливо забезпечити птаха питною водою з додаванням невеликої кількості кухонної солі (0,2-0,3%), щоб гусенята могли не тільки пити, а й вільно прополіскувати дзьоб і промивати носоглотку. В іншому разі дзьоб може залипати кормом, що негативно позначиться на здоров'ї молодняка.
Під час організації годівлі гусенят потрібно мати достатню кількість годівниць і поїлок. Фронт годівлі до місячного віку становить 6-8 см, для старших - 12, фронт напування - 2 см на одну голову.
Молодняк росте і розвивається найбільш інтенсивно до 60-65-денного віку. У старшого приріст живої маси зменшується. Крім того, з 65-денного віку настає ювенальне линяння, що ускладнює обробку тушок під час забою та погіршує їхню сортність. Отже, за інтенсивного вирощування гусенят краще забивати до початку линяння, тобто не пізніше 60-65 днів. Якщо цього терміну не дотримано, то забивати їх можна тільки в 120-денному віці.
Безвигульне утримання застосовують, коли є можливість забезпечити гусенят концентрованими кормами досхочу з додаванням у мішанку свіжої зелені 40-50% загальної маси раціону. У 100 г кормосуміші має бути, г:
- подрібненого зерна 20,
- пшеничних висівок 10,
- гороху 10,
- макухи 7,
- свіжої зелені 50,
- черепашки і крейди 2,5,
- солі 0,5.
3 20-денного віку частину зерново-борошняних кормів можна замінити вареною картоплею та кухонними відходами (залишками хліба тощо).
За комбінованого типу годівлі гусенят годують вологими мішанками з додаванням вітамінних і мінеральних кормів.
Середньодобова витрата корму на одну голову на добу, г:
| Вік гусенят, дні | Концентровані корми | Подрібнена зелень |
|---|---|---|
| 1—10 | 20 | 50 |
| 11—20 | 50 | 100 |
| 21—30 | 120 | 200 |
| 31—40 | 140 | 300 |
| 41—50 | 160 | 400 |
| 51—60 | 180 | 500 |
| 61—70 | 200 | 600 |
За 65 днів вирощування витрачають близько 8 кг концентрованих кормів і 18-20 кг зелені.
Якщо гусенят утримують на пасовищах, то забивають їх у 150-180-денному віці, причому за два тижні до забою птицю посилено підгодовують цілим змоченим зерном, подрібненою кукурудзою, ячменем, просом і зерновідходами. На пасовище в цей час гусей не випускають, годують їх три-чотири рази на день. Добова норма концентрованих кормів 130-140 г на 1 кг живої маси.
А. В. Шомін, кандидат економічних наук
