Головне восени – зібрати вирощене і підготувати його для тривалого зимового зберігання. Але до цього слід готуватися заздалегідь.
Днів за 30-40 припиняють підживлення азотними добривами, а вносять тільки фосфорні та калійні, приблизно 15-20 г на 1 м². Вони прискорюють дозрівання плодів овочевих і будуть сприяти формуванню продукції з кращою лежкістю. З цією ж метою за такий же період припиняють поливати і обробляти рослини отрутохімікатами.
Збір врожаю
У липні-серпні зібрано ранні та середньоранні помідори, але основна маса їх надійде на стіл у вересні для поточного споживання, зберігання свіжими, консервування та соління. При загрозі заморозків, а вони можуть наступити вже 10-15 вересня, потрібно зібрати всі плоди.
Щоб раціонально використовувати ці концентрати вітамінів, відразу сортують окремо стиглі, бурі, молочні і зелені. В такій же послідовності і споживають. При змішуванні етилен, що виділяється з дозрілих плодів, прискорить дозрівання бурих і зелених, що значно скоротить термін споживання цієї продукції.
Відповідно і зберігають їх при різній температурі — стиглі при 1-2 °С, бурі — при 4-6, а молочні і зелені при 10-12 °С і тримають їх краще на світлому і теплому підвіконні або на полиці біля вікна.
До настання дощів збирають і добре висушують цибулю.
В залежності від погоди визначають термін збирання коренеплодів. На півдні з цим поспішати не слід. Оптимальний термін виконання цієї роботи – середина жовтня, коли нічні температури значно знижуються і зібрані коренеплоди перед закладкою на зберігання можна охолодити.
Якщо цього не зробити, вони можуть зів’янути, а то і зовсім зіпсуватися від різних хвороб, особливо морква. Щоб краще зберегти коренеплоди перед закладкою на зберігання, їх слід обробити наступними способами.
- На кілька хвилин їх занурюють в сметаноподібну масу глини і просушують. У такий глиняної «шубі» вони будуть надійно зберігатися до весни.
- Якщо зібрану й висушену на сонці моркву густо скропити густою суспензією крейди, знову висушити і закласти на зберігання, вона не буде вражатися багатьма хворобами.
- І звичайно ж – традиційне зберігання коренеплодів пересипаними вологим піском.
- В останні роки велике поширення отримує зберігання коренеплодів у поліетиленових мішках. Висота їх не повинна перевищувати 40-50 см, щоб коренеплоди дихали, мішки не зав’язують.
Дорощування овочів
Щоб збільшити термін споживання деяких овочів в пізній осінній період, вдаються до їх дорощування в теплицях, парниках, погребах, кімнатах.
Частіше для продовження терміну споживання свіжих плодів помідорів кущі перед настанням постійних холодних днів викопують і заносять в теплицю або кімнату, де плоди дозрівають. Навіть вирвані з корінням і підвішені верхівкою вниз, рослини ще довго будуть вам давати плоди.
Якщо кущі помідорів і солодкого перцю ще з весни посадити у поліетиленове відро чи мішок або який-небудь інший посуд і влітку вирощувати на городі, а з настанням холодів занести в кімнату, то термін споживання свіжої продукції можна продовжити аж до Нового року.
Аналогічним способом можна розширити термін поставки зеленої петрушки, селери, кропу та інших зелених культур, якщо їх заздалегідь теж висіяти або висадити в ящиках і з настанням холодів занести в тепле приміщення.
Але це ще не дорощування овочів. Власне дорощування — це коли вирвані з корінням овочеві (кольорова, брюссельська капуста і броколі, цибуля-порей, салат, мангольд, спаржа та інші) прикопують у вологий пісок або ґрунт у погребі або в іншому приміщенні з температурою 4-10°С тепла.
За рахунок поживних речовин листя вони не тільки зберігають урожай їстівних частин рослин, але навіть підвищують його, покращуючи якість. Але обов’язкова умова при цьому – рослини, відібрані для дорощування, повинні бути здоровими, не пошкодженими заморозками, у погребі проведена дезінфекція сірчаним газом, а пісок – свіжим і бажано прожареним, а потім вже зволоженим.
Для зимового врожаю
Восени також потрібно подбати про заготівлю матеріалу для отримання врожаю взимку в кімнаті, парнику або теплиці. Для цього придатні вибракувані, але здорові і не пошкоджені цибулини часнику і цибулі; кореневища щавлю і спаржі; дернини цибулі-батуна, слизуна, запашноъ; коренеплоди петрушки, селери, салату.
Зберігати їх потрібно у вологому піску (крім цибулин) і брати для вигонки продукції поступово, утворюючи в кімнаті або в іншому теплому і добре освітленому місці своєрідний конвеєр свіжої зелені, вкрай необхідної для організму людини взимку.
Для ранньовесняної вигонки
Пізно восени потрібно подбати про отримання зелені ранньою весною в затінених місцях городу і саду. Для цього викопують траншею глибиною 30 см, шириною 120-150 см, довільної довжини. У неї шаром 15-20 см накладають листя дерев, рослинні залишки, а зверху насипають такий же шар просіяного компосту або дернової землі, які злегка зволожують.
Через 3-5 днів в борозенки глибиною 5-10 см (в залежності від довжини садивного матеріалу) складають вибракувані, але не уражені хворобою цибулини часнику, цибулі, укорочені до 13-15 см коренеплоди селери і петрушки, кореневища щавлю і інший матеріал і присипають його шаром добре просіяного ґрунту товщиною 5-7 см. Щоб посадковий матеріал не замерз перед настанням постійних морозів, грядку накривають соломою, листям, старими матами, а взимку – снігом.
Рано навесні знімають укриття, розпушують ґрунт, накривають плівкою. Ще до розпускання листя на деревах можна отримати значну кількість вітамінної зелені.
Що садити та сіяти восени
Осінь – час посадки часнику. В останні роки вважають, що найкращий для цього термін – кінець серпня – початок вересня, щоб часник зійшов і утворив 2-3 листи – так він краще зимує. Але не пізно висіяти його і наприкінці вересня – на початку жовтня. При цьому зубки та однозубки утворюють коріння та пускають пагони, які, однак, не виходять на поверхню. Пізньої осені його бажано вкрити соломою, бадиллям або листям.
Одночасно краще садити й іншу фітонцидну рослину – хрін. Для цього використовують тонкі бічні корінці. Кінці їх зачищають гострим ножем і висаджують через 18-20 см заздалегідь нарізані з відривом 50-60 см борозни глибиною 15-20 см, у яких наливають воду.
Осінь – найкращий час для пересадки багаторічних та дворічних овочів: ревеню, естрагону, спаржі, майорану, материнки, топінамбуру, багаторічної цибулі (батуна, слизуна, запашної). Пересаджені восени вони краще приживаються, ніж пересаджені навесні.
Восени обов’язково висівають і катран, озиму капусту, ріпак для отримання ранньої салатної продукції навесні.
Осінній (підзимній) посів
Про ранні овочі, які можна одержати до 1 травня, а то й у середині квітня, треба потурбуватись ще в осінні дні. Перевага таких посівів у тому, що при холодній затяжній весні, коли рано посіяти неможливо, висіяне з осені насіння дружно проросте; при сухій же весні, коли навіть з нарізаних борозен швидко випаровується вода, зимового запасу вологи достатньо для одержання ранніх і дружних сходів, а значить і ранніх овочів. Врешті-решт, звільниться час городника, такий необхідний у напружені весняні дні для інших робіт.
У підзимніх посівах добре вдаються морква (кращі сорти для цього Нантська 4 і Нантська 14), буряки (Підзимній А-474), редиска (Рання червона, Рожево-червона з білим кінчиком), петрушка, салат, крес-салат, пастернак, кріп, пекінська капуста, шпинат, селера, часник, цибуля (насінням, сіянкою і вибірком на перо). Висіяне під зиму насіння набрякає при зимових відлигах. Взимку під впливом низьких температур воно загартовується, рослини, що з нього виростають, краще витримують весняні приморозки, утворюють добре розгалужену кореневу систему, а тому краще споживають вологу і поживні речовини, менше, ніж висіяні навесні, пошкоджуються шкідниками і хворобами.
Для підзимніх посівів відведять захищену від вітрів і добре освітлену навесні ділянку, бажано з легким ґрунтом. Непридатні для цього ділянки з близьким заляганням підґрунтових вод і з нерівностями, де може збиратись вода. Ґрунт удобрюють — внесять на 1 м² по 15—20 кг перегною, а на важких ґрунтах таку ж кількість піску, бажано крупнозернистого. Якщо немає можливості внести органічні добрива, можна обмежитись мінеральними, даючи по 30—35 г сечовини, суперфосфату і калійних добрив на 1 м². Якщо ґрунт сухий, після глибокого перекопування його добре поливають і ретельно вирівнюють.
Грядки шириною 1,2—1,5 м розміщують з півночі на південь. При такій ширині їх зручно засівати, доглядати за рослинами і можна зробити плівкове укриття на дугах. Між грядками залишають доріжки шириною 30—40 см. Насіння висівають в такий строк, щоб воно набрякло, але не зійшло — це припадає на початок — середину листопада або на час зимових «вікон». Норма висіву повинна бути на 20—30 % вищою, ніж при весняній сівбі. Після замерзання ґрунту грядки вкривають шаром листя, соломи, бадилля товщиною 10—15 см.
Можна сіяти і взимку в мерзлий ґрунт. Але готуватись до цього треба з осені. Роблять грядки, а на них борозенки глибиною 3—5 см через 10—15 см і накривають їх старою плівкою. Окремо під укриттям готують сухий перегній і дернову землю. Взимку грядку звільняють від снігу, знімають плівку і висівають в борозни насіння, яке засипають зверху перегноєм і снігом. До насіння моркви, селери, пастернаку та інших культур, які сходять довго, підмішують насіння редиски або салату (маячні культури). Навесні вони швидше зійдуть, завдяки чому можна буде зробити «сліпий» обробіток ґрунту в міжряддях. Якщо на початку весни згребти з грядок сніг, накрити їх плівкою, то можна одержати надранню вітамінну продукцію.
Основний обробіток ґрунту
Так називають осіннє переорювання або перекопування ґрунту. Це дійсно основна обробка. Від того, як ґрунт буде підготовлено з осені, значною мірою залежить врожай майбутнього року.
Перш ніж приступити до перекопування, а робити це треба якомога раніше (ранній зяб — високий урожай), потрібно зібрати на ділянці рештки попередньої культури і бур’янів.
Потім вносять органічні добрива (гній, торф, компост) по 7—15 кг на 1 м², рівномірно розподіляють їх за площею. Копають глибоко, грудки не розбивають. Грунт при цьому буде промерзати, краще затримувати сніг та талу воду. Під час перекопування ґрунту на город випускають курей, які знищуватимуть шкідників, що приготувалися зимувати в ґрунті.
Якщо ґрунт солонцюватий, після перекопування розкидають на поверхні гіпс — 200—500 г на 1 м². Осінніми та зимовими опадами він вмиється в ґрунт, завдяки чому покращуються хімічні та фізичні властивості ґрунту.
І остання робота пізньої осені — розставити щити або розкласти гілки для снігозатримання.
