Єдиної схеми розміщення плодових, ягідних і декоративних рослин в саду бути не може. Однак є ряд загальних положень, які потрібно дотримуватися.
Загальні правила планування ділянки
У практиці садівництва зустрічаються насадження як з роздільним розміщенням порід, так і зі змішаним. Кращим вважають таке розміщення, при якому групи рослин, близьких за біологічними ознаками, зерняткові породи, кісточкові, кущові ягідники, суниця та овочеві культури, висаджують окремо.
Насадження яблуні та груші на сильнорослих підщепах можна ущільнювати деревами цих же порід на слаборослих.
Розплановуючи сад, треба враховувати розміщення насаджень та городів на сусідніх ділянках. Сильнорослі дерева не повинні затінювати садів і городів, які розміщені поряд. Щоб уникнути затінення на власній ділянці, з південного боку її доцільно висаджувати відносно слаборослі дерева, ягідні та овочеві рослини, а з північного — сильнорослі дерева.
Ягідні культури недоцільно висаджувати під кронами плодових дерев, тому що при цьому ускладнюється боротьба зі шкідниками та хворобами саду.
Якщо на ділянці планують побудувати будинок, його розміщують на відстані не ближче 3-3.5 м від межі ділянки й дороги з тим, щоб перед його фасадом можна було влаштувати декоративний садок та квітник. Навколо будівель доцільно висаджувати декоративні рослини, але так, щоб вони не затінювали вікон приміщення. Для зручності виконання основних робіт по захисту рослин від шкідників і хвороб плодові породи в саду краще висаджувати окремо.
Орієнтовні схеми розміщення рослин на ділянці саду представлені на малюнку.
Основні роботи по догляду за садом в колективних і присадибних насадженнях, як правило, виконують вручну, тому і відстані між рослинами тут можна зменшити. Так, яблуню на сильнорослій підщепі (сіянцях культурних сортів і лісової яблуні) можна висаджувати з площею живлення 6-7х4 м, середньорослих 5-6 х 4-5, напівкарликова 5 x 3, карликових — 3-4 х 2-3 м. Грушу на сильнорослій підщепі (сіянцях культурних сортів і лісової груші) висаджують з відстанню 5-6 x 3-4 м, на айві — 5 х 3-4 м; вишню і сливу — 3-4 x 2,5-З м.
Якщо дерева формують з площинними кронами, то ширину міжрядь зменшують. При садінні дерев на карликових і напівкарликових підщепах зменшують також відстані між ними у ряду. Так, яблуню на таких вегетативних підщепах, як М 2; М 3; М 4; ММ 106 тощо рекомендується висаджувати так, щоб площа живлення на одну рослину становила приблизно 18-20 м². Яблуню на парадизці при формуванні з площинною кроною висаджують з площею живлення 3-3.5 х 1,5-2,5 м.
Грушу на сильнорослій підщепі при вирощуванні з площинною формою крони висаджують за схемою 5x3-5 м; на айві — 3,5 X 1,5-2,5 м. Сливу та абрикос рекомендують вирощувати за схемою 4-6x3-3,5 м, а персик — 3-4,5x2-2,5 м.
Найбільш поширений спосіб розміщення рослин в колективних і присадибних насадженнях – прямокутний. Добре використовують сонячне освітлення і земельну площу при розміщенні дерев шаховим способом. Якщо сад закладають в умовах хвилястого рельєфу, то ряди спрямовуються поперек схилу контурним способом, тобто вздовж горизонталей поверхні.
Підготовка ґрунту під сад
Якщо дерева планують садити навесні, ями доцільно копати восени. При осінньому садінні їх краще копати за місяць до висаджування. Ширина ями 1-1,2 м, глибина — 60-70 см.
Під час копання верхній, родючіший шар ґрунту скидають в один бік ями, а нижній — у другий. Заправляють їх перед садінням дерев тільки ґрунтом з верхнього родючого шару, вийнятим під час копання ям та взятим з міжряддя. В кожну яму вносять органічні добрива з розрахунку 12-15 кг перегною-сипцю, а якщо їх немає — мінеральні: суперфосфату 120-150 г, калійної солі 60-75, аміачної селітри 100 г. Добрива рівномірно перемішують з ґрунтом, яким засипають яму. Якщо ями копають менших розмірів, норми добрив зменшують відповідно до об'єму ґрунту в ямі.
Заправляти ями ґрунтом та добривами краще за кілька днів перед садінням. Якщо ж ями викопані з осені, а дерева планують висаджувати навесні, то заправляти їх ґрунтом, змішаним з добривами, можна пізно восени перед настанням морозів. Навесні під час садіння на місці засипаної восени ями роблять тільки невелику ямку такої величини, щоб у ній змогли вільно розміститися корені саджанця.
Щоб виростити сад на піщаних ґрунтах, садивні ями викопують більших розмірів — діаметром 1,5-2 м та глибиною 80-100 см. Їх засипають родючим ґрунтом, який завозять, беручи за межами саду. Якщо такий ґрунт важкий за механічним складом (глинистий), до нього додають частину піщаного, вийнятого під час копання ям. Дуже важливо частину глинистого ґрунту розмістити на дні ями з тим, щоб він затримував воду опадів, перешкоджаючи швидкому проходженню її в нижні, недоступні для рослин шари.
Через кілька років після садіння, коли основна маса коренів вийде за межі садивної ями, скраю її викопують кільцеву траншею шириною 60...80 та глибиною 40-50 см. Її засипають родючим ґрунтом — краще заправленим органічними добривами. Через кожні 3-4 роки цей захід періодично повторюють, з кожним разом збільшуючи об'єм родючого ґрунту.
Для місцевого окультурення піщаного ґрунту перед закладанням кущових ягідників та малини потрібно викопати траншею шириною 60 та глибиною 40-50 см і заправити її родючим шаром ґрунту.
Для вирощування полуниць на піщаних ґрунтах окультурюють усю ділянку, відведену під цю рослину. Для цього завозять родючу землю або річковий мул, розрівнюють їх.
Добір порід та сортів для саду
Ділянки в колективних садах бувають невеликі площею 400—600 м². В той же час на ділянці бажано мати як можна більший набір порід та сортів плодових і ягідних культур. Щоб краще і різноманітно використати таку невелику площу, слід ретельно підібрати породи та сорти. Майже в усіх зонах України основною плодовою породою в садах є яблуня.
Досвід показує, що на такій ділянці доцільно вирощувати не більш як одне дерево яблуні літнього строку достигання плодів. У той же час краще, коли в саду росте не один будь-який літній сорт яблуні, а два-три. Тому висаджують саджанець будь-якого стійкого літнього сорту, наприклад Папіровки. На другий або третій рік після садіння, одну або дві добре розвинені основні гілки крони можна перещепити сортом літнього строку достигання плодів — Мелбою, а ще одну гілку — Мліївським літнім або Донештою чи Старк Ерлістом. Коли прищеплені живці приживуться, з них виростуть гілки, на одному дереві буде рости три сорти літнього строку достигання плодів. Строки достигання і споживання їх плодів будуть більш тривалі. Така яблуня буде плодоносити регулярніше, ніж яблуня будь-якого одного літнього сорту, оскільки одного року краще плодоносить один сорт, а на другий — інші сорти.
Яблунь осіннього строку достигання плодів треба мати не більше однієї-двох. Але на них також краще вирощувати не по одному будь-якому сорту, а по два-три сорти. Скажімо, на Поліссі та у північному Лісостепу України на одному дереві можна вирощувати осінні сорти яблуні — Антонівку звичайну, Славу переможцям, Уелсі; у південному Лісостепу та в Степу — Славу переможцям, Мекінтош, Ренет Ландсберзький тощо.
Яблуні зимових сортів доцільно мати три-чотири дерева. їх можна вирощувати як по одному сорту на дереві, так і по два-три. Найкраще у такому саду вирощувати якомога більшу кількість зимових сортів. На трьох-чотирьох деревах можна вирощувати 6-7 зимових сортів яблук. Так, у кроні зимового сорту Кальвіль сніговий можна вирощувати сорти Айдаред, Зоря Поділля тощо. Досвід показує, що на Поліссі, в північному і особливо у східному Лісостепу та на Донбасі у суворі зими штамби та розвилки основних гілок таких цінних зимових сортів яблуні, як Ренет Симиренка, Джонатан, Голден Делішес, Айдаред та інші підмерзають. Такі дерева потім погано ростуть, слабо родять або ще замолоду гинуть. Щоб підвищити зимостійкість дерев цих сортів, необхідно у саду висаджувати літні, осінні або зимові сорти, стійкі проти морозів. Наприклад, сорти Боровинка, Антонівка звичайна, Пепін Черненка чи Зоря Поділля. Потім крону літніх та осінніх сортів повністю перещеплюють цінними незимостійкими сортами: Ренет Симиренка, Джонатан, Голден Делішес, Айдаред. Коли посаджено зимовий сорт, то гілки його можна перещепити повністю або лише частину їх.
На дереві груші, як і яблуні, доцільно вирощувати кілька сортів. Так, на дереві літнього строку достигання плодів можна вирощувати сорти Улюблена Клаппа, Бере Жиффар. На дереві груші осінніх сортів у західному Лісостепу можна вирощувати сорти — Бере Гарді, Конференція, Добра Луїза. У південній, південно-західній частинах України та в Криму з осінніх сортів вирощують Бере Боск, Таврійську, Конференцію. Із зимових сортів у південних районах можна вирощувати: Деканку зимову, Кюре, Бере Арданпон, Парижанку.
При вирощуванні цінних осінніх та зимових сортів груші краще спочатку висаджувати у сад також найбільш зимостійкий сорт груші або дичку. Потім крону їх перещеплюють бажаними сортами. Слід пам'ятати, що цінні зимові сорти груші у північному Лісостепу та на Поліссі, де мало тепла, не достигають і не формують якісних плодів.
На дереві сливи можна вирощувати кілька сортів сливи чи прищеплювати дві-три гілки кращих сортів або форм аличі. Щоб підвищити зимостійкість дерев персика, практикують щеплення його у крону зимостійких сортів сливи. Гілки прищеплених рослин персика у крону сливи витримують суворі зими краще, ніж рослини, які прищеплені в кореневу шийку будь-якої підщепи. Вигідність такого вирощування полягає ще і в тому, що коли прищеплена в крону сливи алича або персик загинуть, то сусідні гілки сливи розростуться і дерево буде продовжувати рости і плодоносити.
Для вирощування цінного сорту черешні в Лісостепу і північному Степу спочатку в сад висаджують рослину дикої черешні або стійкого сорту черешні Дрогана жовта чи зимостійку вишню. Потім всі гілки крони перещеплюють бажаним сортом черешні. У західних областях України часто у сад висаджують стійку дику черешню, вирощують штамб висотою 120—150 см, а потім у стовбур або гілки крони прищеплюють цінний незимостійкий сорт черешні. На одному дереві абрикоса можна також вирощувати кілька сортів абрикоса, окремі гілки перещеплювати персиком.
Зберігання саджанців до садіння
Незалежно від того, чи сад будуть закладати навесні, чи восени, саджанці краще заготовляти восени. Для зимового зберігання їх прикопують у канавки 50-60 см завглибшки на відстані 12-15 см один від одного. Засипають землею на таку глибину, щоб частина штамба на висоті 20-25 см над кореневою шийкою була у ґрунті.
При цьому стежать, щоб між коренями не залишалось порожнеч. Грунт при засипанні добре утоптують і поливають.
Якщо саджанців невелика кількість, їх краще зберігати взимку в прохолодних підвальних приміщеннях, в умовах високої відносної вологості повітря. Корені пересипають вологим піском. До саджанців прив'язують етикетки, де зазначено назву сорту.
Час садіння
Плодові дерева можна висаджувати навесні та восени. У Криму, Наддністрянщині та в степовій зоні України з тривалою теплою осінню і порівняно м'якою зимою добрі результати дає садіння восени, не пізніше як за місяць до замерзання ґрунту (орієнтовно у другій половині жовтня). На Поліссі та в Лісостепу в окремі роки осіннє садіння, особливо якщо з ним запізнюються, дає незадовільні результати у зв'язку з тим, що рослини не встигають до настання морозів утворити нові корені, а тому підсихають і гинуть. Тому тут кращим строком садіння є весна — перші 5-6 днів після початку польових робіт. Не можна запізнюватися з садінням і навесні, тому що плодові дерева рано починають розвиватися, надземна частина їх випаровує вологу, а коренева система в цей час ще слаба і не встигає подавати потрібну кількість води. Внаслідок цього дерева підсихають, повільно ростуть і можуть навіть загинути.
Як підготовити саджанці до садіння
Для закладання саду придатні саджанці як дво-, так і однорічного віку. Інколи доводиться пересаджувати дерева старшого віку. У даному разі залишають біля коренів багато землі, намагаючись під час викопування зберегти якомога більше коренів.
Саджанець повинен відповідати таким вимогам: бути достовірно сортовим, з розгалуженою кореневою системою довжиною не менше З0-35 см, яка не має наростів кореневого раку. На зрізах здорові корені повинні мати білий колір. Темне й темно-буре забарвлення їх тканин свідчить про те, що вони пошкоджені морозом, підіпрілі або підсушені. Штамбик саджанця має бути без механічних та інших пошкоджень.
Саджанці дворічного віку повинні мати не менше 3-4 добре розвинутих скелетних гілок, які були б рівномірно розміщені в усі боки, та прямий центральний провідник. Якщо дерева висаджують навесні після зберігання прикопаними, то перед садінням у них вирізують підмерзлі та пошкоджені корені. Саджанці, підсушені в результаті поганого зберігання чи під час перевезення, потрібно на 1-2 доби поставити у воду. Безпосередньо перед садінням корені потрібно обмокнути у земляну бовтанку, а ще краще — в розведену водою суміш глини зі свіжим коров'яком у співвідношенні 1:2. Ні в якому разі не можна допускати хоча б навіть короткочасного підсихання коренів як при перевезенні та зберіганні саджанців, так і безпосередньо перед садінням.
Як правильно посадити дерево
У районах, де бувають сильні вітри, наприклад у Степу, бажано при садінні дерев встановлювати кілки перед засипанням садивних ям, забиваючи їх у дно ями. Плодове дерево потрібно садити на таку глибину, щоб після осідання ґрунту в садивній ямі коренева шийка його була на рівні поверхні ґрунту.
Як правило, це та глибина, на якій дерево росло в розсаднику. Глибину розміщення саджанця у плодовому розсаднику визначають за кольором кори: та частина її, що була над поверхнею ґрунту, має темно-зелений з різними відтінками колір, а підземна частина світліша, з оранжевим відтінком. Не можна висаджувати саджанці дуже глибоко, оскільки при цьому кора може підіпрівати, внаслідок чого пригнічуватиметься ріст і рослини можуть загинути.
Саджанці яблуні та груші на карликових підщепах потрібно висаджувати глибше з тим, щоб місце щеплення було на рівні поверхні ґрунту або на 2-4 см вище. Останнє сприяє більшій стійкості рослин, коренева система яких розміщується близько від поверхні. При звичайному неглибокому садінні дерева на карликових підщепах часто після тривалих дощів під впливом вітру дуже нахиляються і навіть вивертаються з коренями. При глибокому садінні на частині прищепи, що розміщується в ґрунті, можуть утворитися корені. Останнє може призвести до того, що слаборослі дерева стануть сильнорослими. Щоб запобігти цьому, потрібно періодично (раз у 2-З роки) видаляти корені, які утворилися на заглибленій частині прищепи. Якщо на карликовій підщепі щепили дерева у плодовому розсаднику на висоті 10-12 см від поверхні ґрунту, то їх висаджують так, щоб місце щеплення було на рівні з поверхнею.
У сливи, прищепленої на абрикосі, часто спостерігається відламування у місці зростання прищепи з підщепою. Щоб уникнути цього, дерева треба садити глибше, після чого місце щеплення буде на 12-15 см нижче поверхні. При такому садінні у щепленої сливи утворюється сильна коренева система, яка запобігає відламуванню прищепи від підщепи.
Якщо плодове дерево було висаджене глибоко, що виявлено не відразу, а через кілька років, його слід підняти разом з підрізаною масою ґрунту. Зайвий верхній шар ґрунту біля штамба знімають і відкидають у міжряддя.
Садити дерево краще вдвох: один працівник тримає саджанець, регулює глибину садіння, розправляє корені, розминає грудки землі, підтрушує деревце, щоб ґрунт щільніше прилягав до коренів та заповнював усі порожнечі, а другий засипає землею яму. Безпосередньо на корені та під них дають ґрунт, не змішаний з добривами. Одночасно з цим насипану землю утоптують.
Якщо садіння здійснюють з кілком, то його краще ставити з південного боку саджанця. Це частково запобігає перегріванню штамба влітку і пошкодженню його сонячними опіками у пізньозимовий і особливо в ранньовесняний періоди. Навколо посадженого дерева на відстані 0,5-0,7 м насипають земляний валик такої висоти, щоб утворена лунка змогла вмістити 3-4 відра води.
Незалежно від вологості ґрунту та часу садіння дерева відразу треба полити. Полив проводять не тільки для того, щоб збільшити вологість ґрунту, а головне — для поліпшення контакту коренів з частинками ґрунту, відновлення капілярного руху вологи в садивній ямі. Після того, як вода вбереться ґрунтом, лунку навколо дерева мульчують перегноєм або компостом чи перепрілою соломою. Товщина шару мульчі повинна бути не меншою 6-8 см. Якщо немає згаданих матеріалів, лунки присипають нетовстим шаром пухкого ґрунту. Після осідання ґрунту дерева підв'язують до кілків та обрізують.
За редакцією кандидата біологічних наук А. С. Матвієвського
