Слива звичайна (Prunus domestica) - дерево родини рожевих, заввишки 6-12 м.
Гілки неколючі, голі, з гладкою корою.
Листки чергові, черешкові, еліптичні або обернено яйцеподібні, темно-зелені, товсті, зісподу опушені, рубчасто-пильчасті.
Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, поодинокі або в пучках по 2-5; пелюстки білі або зеленувато-білі.
Плоди - м'ясисті кістянки овальної, округлої або яйцеподібної форми, з чітко вираженою поздовжньою черевцевою борозенкою, різного (від зеленого і жовтого до червоного і синювато-чорного з восковим нальотом) забарвлення; кісточки сплюснуті, з гострими кінцями.
Цвіте у квітні – травні.
Поширення
Батьківщина сливи домашньої — Мала Азія, Кавказ і Північний Іран. В Україні її вирощують в усіх плодових зонах, але найпоширеніша вона у Вінницькій, Хмельницькій, Харківській, Донецькій, Закарпатській та Чернівецькій областях.
Заготівля та зберігання
З лікувальною метою використовують плоди (Fructus Pruni domestiсае) і кору (Cortex Pruni domesticae) рослини. Плоди використовують свіжими або переробляють на чорнослив (сушені плоди), маринади, компоти, варення, повидло, мармелад, джеми, цукати тощо. Для переробки на чорнослив збирають плоди, які повністю дозріли. Спочатку їх бланшують (витримують 1-2 хв. в окропі), а потім сушать, розстеливши на сонці. Найстигліші та найсоковитіші плоди бланшують окремо в 0,5-1,0%-ному розчині питної соди протягом 20-30 секунд, щоб уникнути розтріскування. Штучно сушать плоди за температури 50-55°С, доводячи її наприкінці сушіння до 75-85°С. Сушених плодів виходить 22%. Зберігають їх у мішках із нещільної тканини. Кору рослини використовують свіжою.
Хімічний склад
Свіжі сливи містять 6-17% цукрів, до 1,6% органічних кислот (яблучна, лимонна, щавлева, янтарна, хінна), дифенілізатин, пектинові речовини, флавоноли (кверцетин, ізокверцитрин), антоціани й лейкоантоціани, каротин (0,1-2,7 мг %), вітамін Е (0,63 мг %), аскорбінову кислоту, вітаміни групи В та сполуки калію (214 мг %), заліза, йоду, міді й цинку. Ядро кісточок містить до 42% жирної олії, що за своїми властивостями не поступається перед олією з мигдалю (див. статтю Мигдаль звичайний).
Фармакологічні властивості та використання
Свіжі й сушені сливи, виготовлені з них компоти та сік із м'якоттю чинять ніжну проносну дію і рекомендуються в разі закрепів та атонії кишечнику, особливо в дітей і в літніх людей, і для очищення кишечнику в разі запальних його станів.
У разі ожиріння та цукрового діабету вживати сливи в зазначених випадках слід після спеціальної обробки, що дає змогу позбутися цукру та кислот. Слива позитивно впливає на печінку в разі неінфекційних гепатитів, поліпшує стан хворих на атеросклероз (сприяє виведенню з організму холестерину) і гіпертонію, прискорює видалення з організму надлишків води й кухонної солі.
Як і інші плоди, що містять пектини, сливи сприяють виведенню з організму радіоактивних речовин.
М'якоть слив іде на виготовлення комбінованого препарату кафіола (Саfiolum), який застосовують як проносний засіб.
Свіжу кору сливи використовують у гомеопатії.
Лікарські форми та застосування
Внутрішньо::
- звільнені від кісточок плоди заливають на ніч холодною перевареною водою, вранці варять 2 години, періодично доливаючи перевареної води (гарячої), юшку зливають, а відварені сливи вживають по 10-20 штук на прийом до їди як проносний засіб.
