Обліпиха крушиновидна

Поширення

На території України обліпиха крушиновидна в дикому стані росте в дельті ріки Дунаю, створюючи на піщаних косах густі непрохідні зарості. Як декоративну і плодову рослину її вирощують по всій території України.

Заготівля та зберігання

З лікувальною метою використовують плоди (Fructus Hippophaes), кору (Cortex Hippophaes) і листя (Folia Hippophaes) рослини. Плоди збирають у стадії повної стиглості, обриваючи їх спеціальним дротяним пінцетом, а після настання морозів їх струшують на підстелений під кущ брезент або іншу тканину. Зібрані плоди використовують для одержання обліпихової олії, споживають у сирому вигляді, сушать, переробляють на варення, повидло й желе, додають у кондитерські вироби, соки, настойки й лікери. Строк зберігання заморожених плодів — б місяців.

Кору заготовляють рано навесні (техніку збирання і сушіння див. у статті Крушина ламка), листя — протягом вегетаційного періоду.

Обліпихова олія є у продажу в аптеках, але її можна виготовляти і в домашніх умовах. Для цього подрібнені сухі плоди або висушені вичавки, що залишаються після одержання обліпихового соку, заливають рівною кількістю (за об'ємом) прованської або соняшникової олії (краще рафінованої), добре перемішують і одержану суміш витримують 24 години в нагрітій духовці або на водяній бані при температурі, не вищій за 60 °. Після цього суміш віджимають через капронову торбиночку, а одержану олію змішують з новою порцією подрібнених сухих плодів або висушених вичавок і так само нагрівають. Триразове повторення операції дає змогу одержати обліпихову олію високої якості. Після тижневого відстоювання олію фільтрують.

Хімічний склад

М'якуш плодів обліпихи містить жирну олію (від 1,7 до 10 % , найчастіше 3—4,5 % ), до складу якої входять гліцериди лінолевої, олеїнової, пальмітинової, пальмітоолеїнової, стеаринової й інших жирних кислот; флавоноїди лейкоантоціани, катехіни і флавоноли (ізорамнетин, кверцетин, кемпферол) і флавони; каротиноїди (від 0,31 до 20 мг%), у складі яких є α-, β- і γ-каротини, лікопін, зеаксантин та інші споріднені сполуки; токофероли (2,9—18,4 мг% ), (3-ситостерин; філохінон (0,8—1,5 мг%); фосфоліпіди; батаїн; аскорбінову кислоту; нікотинову кислоту; інозит; фолієву кислоту; тритерпенові кислоти (урсолова і олеанолова); алкалоїд серотонін, кумарини та органічні кислоти (яблучна, винна, щавлева, янтарна).

У листі є кумарини, тритерпенові кислоти (урсолова і олеанова), вітаміни С, В1 , В2 , В6 , нікотинова кислота, інозит, фолієва кислота, речовини поліфенольного характеру (кемпферол, кверцетин, ізорамнетин, мірицетин, галова кислота тощо) й інші сполуки.

Кора обліпихи містить значну кількість серотоніну (0,3—0,4 % ).

Фармакологічні властивості та використання

Обліпихова олія має протизапальні, бактерицидні, епітелізуючі, гранулюючі та знеболюючі властивості, у зв'язку з чим її з успіхом використовують для лікування променевих уражень шкіри, опіків і відморожень, пролежнів, туберкульозу шкіри, екзем, лишаїв, трофічних виразок, флегмонозного акне, хвороби Дар'є, хейлітів, виразкового вовчака, хвороб очей (трахома, повзуча виразка рогівки тощо), носоглотки (гайморит, хронічний тонзиліт, фарингіт, риніт) і ротової порожнини (пульпіт, періодонтит), жіночих хвороб (кольпіт, ендоцервіцит, ектопія епітелію, ерозія шийки матки).

В свічах обліпихова олія ефективна при ерозивно-виразкових проктитах, ерозивно-виразкових сфінктеритах, тріщинах заднього проходу, катаральному й атрофічному проктиті й при внутрішньому геморої у хворих на хронічний ентероколіт.

Всередину обліпихову олію дають при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при променевій терапії раку стравоходу. Заслуговують уваги повідомлення про ефективне лікування обліпиховою олією хворих на атеросклероз. Гальмівний вплив обліпихи на розвиток атеросклеротичного характеру пояснюється наявністю в ній лінолевої та ліноленової кислот, токоферолів, каротиноїдів, фосфоліпідів і рослинних стеринів, які мають здатність сприяти зменшенню кількості загального холестерину, α-ліпопротеїдів і загальних ліпідів у сиворотці крові. Окремі дослідники відмічають інгібіруючий вплив обліпихової олії на секрецію шлункового соку, а в експериментах на щурах було доведено високу її ефективність при патологічних змінах печінки, спричинених алкогольною інтоксикацією та чотирихлористим вуглецем (дію обліпихової олії на клітинному та субклітинному рівнях на фоні гострої й хронічної інтоксикації пояснюють здатністю її підвищувати в печінці концентрацію нуклеїнових кислот і сприяти захистові клітинних і субклітинних мембран).

Із готових аптечних препаратів, до складу яких входить обліпихова олія, застосовують олазольком бінований препарат в аерозольному балончику як засіб, що лікує опіки, інфіковані рани, трофічні виразки, екземи й сверблячі дерматози.

Плоди обліпихи (свіжі або перероблені) широко використовуються в лікувально-дієтичному харчуванні, їх вживають при виразковій хворобі шлунка, при хворобах, спричинених нестачею вітамінів (гіпо- й авітамінози), як загальнозмі днюючий засіб для хворих, які перенесли інфекційні захворювання й тяжкі хірургічні операції.

Соком із свіжих плодів обліпихи змащують ділянки шкіри з ураженнями ерозивного або виразкового характеру (в тому числі й з ураженнями, спричиненими рентгенівським промінням). Для посилення терапевтичного ефекту паралельно проводять пероральне лікування (до харчового раціону включають свіжі плоди обліпихи).

Цінні терапевтичні властивості має кора обліпихи. Спиртовий екстракт із кори має високу радіозахисну активність, затримує патологічний ріст тканин (дія серотоніну). Зважаючи на це, спиртовий екстракт із кори обліпихи рекомендується в комплексі з рентгенотерапією для лікування злоякісних пухлин.

У народній медицині відвар кори або настій листя дають усередину при поносі. Крім цього, листя використовують для ванн і для припарок при ревматичних і подагричних болях.

Лікарські форми та застосування

Внутрішньо обліпихова олія (Oleum Hippophaës):

• по 1 чайній ложці 2— З рази на день за 30 — 40 хвилин до їди при виразковій хворобі шлунка;
• при променевій терапії раку стравоходу — по половині столової ложки 2—3 рази на день протягом усього курсу лікування і по закінченні його — ще 2— 3 тижні;

Внутрішньо відвар кори або настій листя (1 столова ложка сировини на склянку окропу) по 1 столовій ложці 4-5 разів на день у разі проносу.

Зовнішньо:

• на очищену від некротичних тканин уражену ділянку шкіри наносять піпеткою обліпихову олію і накладають ватно-марлеву пов'язку, яку міняють через день;
• ватний тампон, змочений обліпиховою олією (5—10 мл на тампон), вкладають у піхву на 12—14 годин після попереднього її спринцювання і протирання (курс лікування — 2—3 тижні);
• інгаляції обліпиховою олією при хронічних запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів;
• лікувально-профілактична ванна (стимулює обмін речовин в організмі, виявляє загальнозміцнюючу дію): 500 г суміші трави ромашки без'язичкової, листя обліпихи крушиновидної, гілочок калини звичайної, трави споришу звичайного, трави хвоща польового і хвої сосни звичайної, взятих у співвідношенні 4 : 5 : 3 : 3 : 3 : 12, заливають 10 л холодної води, доводять до кипіння, настоюють 40—-50 хвилин, проціджують і вливають у ванну (температура води 36—39, тривалість процедури — до 20 хвилин, приймають 1—2 рази на тиждень);
• 2—3 столові ложки листя загортають у марлю, занурюють в окріп і прикладають до хворих місць.

Під редакцією академіка А. М. Гродзінського