Алое деревоподібне

Поширення

Росте в Південній Африці та Індії та дуже поширене як декоративна кімнатна рослина.

Заготування

Є багато видів цієї рослини, але з лікувальною метою використовують головним чином один вид - Дике південноафриканське алое деревоподібне, з якого видобувають сабур, тобто згущений сік у вигляді шматків або порошку.

Цей згущений сік застосовують у медицині як проносний засіб (при боротьбі з хронічним запором) і як засіб для внутрішнього вживання, що покращує травлення.

Сабур протипоказаний для хворих на хвороби печінки та жовчного міхура. До речі, сабур чомусь забули, і тепер мало вживають.

Використання

У народній медицині застосовують сік зі свіжого листя алое: внутрішньо – проти туберкульозу легень (з медом та іншими речовинами), для регулювання жіночих «місячних» – у середніх дозах, не більше ніж по 8-10 крапель за один раз, а також для апетиту.

Сік з листя алое входить і до складу деяких сечогінних засобів, що застосовуються при боротьбі з хворобою печінки.

Як зовнішній засіб, цей сік дуже часто і досить вдало застосовують при опіках, старих ранах, що ятряться, і при виразках (для утворення шкірки) і навіть при гнійному запаленні очей або при катаракті (сірому більмі), що починається, як примочку з розведеного соку (у відношенні 1:10) або з настою листя.

Протипоказано застосовувати сік зі свіжого листя алое при геморої, що кровоточить, при маткових кровотечах і надмірних менструаціях, при запаленні нирок або сечового міхура і при вагітності; він мало придатний також і для швидкого випорожнення кишківника.

В офіційній медицині дозволено вживати препарат соку алое, який консервують 20% розчином спирту, як засіб для внутрішнього вживання проти різних хвороботворних бактерій: при дифтерії, черевному тифі, дизентерії, гастритах та хронічному запорі (доза: по одній-дві чайні ложечки, 2-3 рази у день, за півгодини до їжі).

Визнано дуже корисним і зовнішнє застосування цього соку при лікуванні опіків, застарілих виразок, заражених ран, при запаленні кісткового мозку (остеомієліті) з відкритим гнійним вогнищем та при будь-яких інших наривах та флегмонах (запалення та змертвіння пухкої підшкірної клітковини). Протипоказань до зовнішнього застосування соку алое немає.

Наукова медицина визнала, окрім звичайного згущеного соку-порошку сабуру, ще кілька препаратів із цієї лікарської рослини. В аптеках ще є сухий екстракт сабуру, який вдвічі активніший за простий сабур; є й настойка сабуру та густий екстракт смугастого алое.

Крім всього цього, для підшкірного введення при різних очних хворобах, при виразках шлунка та дванадцятипалої кишки, при бронхіальній астмі та при цілій низці інших захворювань застосовують екстракт з листя алое за способом В. П. Філатова. Емульсія алое використовується спеціально при променевій хворобі.

Все це говорить про те, що рослина винятково корисна і її необхідно розводити у себе в кімнатах. Вона може бути потрібна для лікувального використання в долікарський період і в тих випадках, коли немає готових препаратів з неї.

Народні способи застосування препаратів з алое такі ж, як і при лікуванні агавою.

Застосування

Народна суміш ліки з алое або агави для внутрішнього вживання при туберкульозі легень, а також при міцному бронхіті:

• смальцю свинячого або гусячого – 100 г;
• масла вершкового (несоленого) – 200 г;
• меду чистого (бджолиного) – 100 г;
• соку з листя алое (або агави американської) — 15 г;
• какао (не обов'язково, для смаку) – 50 г.

Вживати двічі на день по одній столовій ложці на склянку гарячого молока.

Готові препарати з деревоподібного алое (в аптеках):

• сухий екстракт сабуру в пігулках: вживати за один раз не більше ніж по 0,1 г;
• густий екстракт смугастого алое: вживати також сухий, по три рази на день перед їжею;
• настоянка сабуру: по 10-20 крапель, тричі на день, перед їдою.