Яблуня — одна з найстаріших не лише плодових, а й взагалі культурних рослин на Землі. Яблука описані в міфах про Геракла; з яблука розбрату почалася війна, що призвела до загибелі Трої; за мішень служило яблуко в легенді про Вільгельма Телля; яблуня росла у Висячих садах Семіраміди; яблуко, що впало на голову великому Ньютону, допомогло йому відкрити закон земного тяжіння.
У нашій країні перші відомості про культуру яблуні стосуються часів Київської Русі, коли при Ярославі Мудрому на території Києво-Печерської лаври було закладено яблуневий сад. З цього саду й розпочався хід яблуні по Придніпров’ю, а пізніше і по всій Русі.
Чим корисна яблуня
Яблуня — культура справді невичерпних можливостей і універсального використання. Вона дуже декоративна, особливо в період цвітіння завдяки різнобарвності квіток різних сортів. З неї можна створювати різні форми, розміщуючи поодинці або групами серед газонів, біля парканів, на клумбах. Щільна, червонувато-біла деревина цієї породи придатна для виготовлення декоративних і потрібних у господарстві речей: ложок, ополоників, сільничок тощо.
Але головне в яблуні — її чудові плоди. Різні за строками достигання, формою, кольором, ароматом, вони можуть споживатися людиною протягом усього року від урожаю до урожаю.
Незважаючи на низьку калорійність, невисокий вміст вітамінів, яблука дуже корисні для організму людини завдяки наявності клітковини, пектину, мінеральних солей, фітонцидів і вважаються лікувальним засобом проти багатьох хвороб. Їх споживають при серцево-судинних захворюваннях. Від ожиріння лікарі рекомендують «яблучні дні», «яблучні дієти», що сприяють зниженню кров’яного тиску і зменшенню головних болів, знімають запаморочення і шум у голові.
В яблуках міститься значна кількість заліза, тому вони корисні при недокрів’ї. Відвар і чай зі шкірки зменшує простудний кашель і хрипоту, діє як заспокійливий засіб. Його п’ють і від ожиріння.
Кашку з яблук можна прикладати до обпечених чи обморожених місць.
Сорти яблуні
Виділяють літні, осінні і зимові сорти яблуні. Різняться вони за строками достигання і в основному — за часом споживання.
Літні сорти достигають влітку. Їх треба споживати свіжими, для консервування і частково для сушіння. На обмеженій площі любительського саду достатньо мати 1—3 дерева літніх сортів.
Плоди більшості осінніх сортів можуть зберігатися кілька місяців. Вони мають тонкий, притаманний лише осіннім сортам аромат, їх використовують для мочіння та маринування.
На вибір зимових сортів слід звернути особливу увагу, тому що вони повинні забезпечити сім’ю свіжими яблуками на довгий зимово-весняний період.
Обрізування та формування крони яблуні
Плодоносні дерева яблуні до початку плодоношення обрізують лише для формування та забезпечення доброго росту центрального провідника і скелетних гілок. Усі гілки, що не впливають на їх розвиток, не слід чіпати або лише відхилити.Створюють розкриту крону, тому що стиснута погано освітлюється, довше росте, затримується початок плодоношення.
З початком плодоношення формування крони закінчується. Після цього закладають нові напівскелетні та обростаючі гілки, слідкуючи, щоб крона не загущувалась і рівномірно освітлювалась. У скороплідних сортів стримують швидке й надмірне нарощування врожаю, бо воно виснажує молоді дерева. У сортів, що пізно вступають у пору плодоношення, напівскелетні гілки не вкорочують, їх краще відхилити.
З вступом дерев у повне плодоношення ростові процеси слабшають, тому характер обрізування повинен різко змінитися. Високі врожаї призводять до здрібнення плодів і періодичності плодоношення. Щоб цього не сталося, у рік закладання великої кількості плодових бруньок і можливого високого врожаю, одночасно з проріджуванням вкорочують більшість однорічних приростів на половину або третину їх довжини (мал.).
Вирізують частину розгалужень на старих плодових утвореннях, що зменшить кількість плодових бруньок і призведе до помірного зав’язування плодів.
Обрізування гілки яблуні з послабленим приростом.
У неврожайний рік укорочують однорічні прирости, проріджуйте крону, вирізуючи на кільце пошкоджені, гілки без приросту та ті, що загущують крону. Для послаблення росту сильнорослі гілки переводять на бокові.
Боротьба з шкідниками та хворобами яблуні
У весняний період. На початку появи зеленого конуса дерева, сильно уражені паршею, обприскати 3%-ною бордоською рідиною.
Під час розпускання бруньок дерева, заселені яблуневою міллю, яблуневим квіткоїдом, біланом жилкуватим, золотогузом і зимовим п’ядуном, обприскати 0,6%-ною емульсією 10%-ного к. є. бензофосфату з додаванням 0,3 % хлорокису міді або 0,4 % поліхому проти парші і плодової гнилі.
Дерева, заселені яблуневим пильщиком, непарним та кільчастим шовкопрядом, листокрутками, попелицями і медяницями, обприскати під час відокремлення бутонів 0,1%-ною емульсією 25%-ного к. є. препарату анометрин Н або 0,6%-ною емульсією 10%-ного к. є. бензофосфату з додаванням 0,4 % поліхому, 0,3 % хлорокису міді проти парші, а на сортах яблуні, які сильно уражуються борошнистою росою, слід додавати 0,5 % порошка сірки, що змочується, або 1 % колоїдної сірки.
Зразу після закінчення цвітіння обприскати 0,9%-ною емуль-сією 10%-ного к. є. карбофосу або 0,3%-ною емульсією 20%-но-го к. є. бромофосу (проти яблуневої молі, п’ядунів і пильщика) з додаванням 0,4 % полікарбацину (проти парші і плодової гнилі) . На сортах яблуні, що уражуються борошнистою росою, слід додавати 1 % колоїдної сірки чи 0,5 % порошку сірки, що змочується. Якщо в цей час температура повітря вища 19 °С, для знищення гусениць листогризучих шкідників (яблуневої молі, кільчастого шовкопряда, золотогуза та інших) замість карбофосу та бензофосфату застосовують біопрепарати лепідоцид в 0,15%-ній концентрації з додаванням фунгіцидів проти парші і борошнистої роси.
Дерева, заселені комоподібною щитівкою, через 5 днів цвітіння слід обприскати 0,9%-ною емульсією 10%-ного к. є. карбофосу або 0,1%-ною емульсією 25%-ного к. є. препарату ровікурт. При застосуванні препарату ровікурт додають 1 % колоїдної сірки проти кліщів.
У роки з великою кількістю опадів у травні через 10 днів після цвітіння слід обприскати сорти яблуні, які уражуються паршею, 1%-ною бордоською рідиною або 0,4%-ним поліхомом з додаванням препаратів сірки на сортах Ренет Симиренка, Пепін шафранний, Джонатан, Бойкен та Айдаред (проти борошнистої роси).
У літній період. На початку відродження гусениць яблуневої плодожерки першого покоління обприскують дерева 0,6%-ною емульсією 10%-ного к. є. бензофосфату з додаванням 0,4% полікарбацинута 1 % колоїдної сірки (на сортах які уражуються борошнистою росою).
Через 16 днів після першої проводять другу обробку проти яблуневої плодожерки 0,9%-ною емульсією 10%-ного к. є. карбофосу чи 0,05%-ною емульсією 50%-ного к. є. анометрину Н з додаванням хлорокису міді або полікарбацину проти парші і колоїдної сірки чи порошку сірки, що змочується, проти борошнистої роси.
15-20 червня треба накласти на штамби плодоносних дерев ловильні пояски для виловлювання гусениць плодожерки. Починаючи з кінця червня через кожні вісім днів пояси переглядають і знищують в них гусениць та лялечок яблуневої плодожерки.
Звичайно у Лісостепу проводять одне обприскування проти другого покоління плодожерки (через 10 днів після виявлення перших порожніх оболочок лялечок у ловильних поясах). Дерева осінніх і зимових сортів яблуні обприскують емульсією з препаратів анометрин-Н, ровікурт, бензофосфат, карбофос чи кілзар з додаванням препаратів сірки на сортах, які уражуються борошнистою росою і при наявності кліщів.
У Степу, в Закарпатті та Криму осінні й зимові сорти треба обробити третій раз через 14 днів після другого і четвертий через 14 днів після третього обприскування препаратами карбофосу, бензофосфату, ровікурту чи перметрину. П’ятий раз тільки зимові сорти обприскують кілзаром. Обприскування препаратами карбофосу і хлорофосу слід припиняти за 30 днів до збору врожаю, бензофосфатом — за 40, ровікуртом і анометрином Н за 20 днів.
Після збирання врожаю знімають ловильні пояси і знищують у них гусениць плодожерки.
