Редиска є однією з найпопулярніших ранніх овочевих культур, яку часто вирощують на городах і присадибних ділянках. Вона цінується за швидке дозрівання, приємний смак та високий вміст корисних речовин. Коренеплоди редиски містять вітаміни, мінерали та біологічно активні сполуки, що робить її важливою складовою весняного раціону. Завдяки короткому періоду вегетації редиску можна вирощувати кілька разів за сезон, отримуючи свіжий урожай уже через кілька тижнів після посіву.
Редиска дуже скоростигла — окремі сорти її дають коренеплоди через 25—30 днів після сходів. Оскільки редиска холодостійка, висівати її можна дуже рано. Має характерні запах, смак і гостроту. Позитивно впливає на травлення, відзначається бактерицидними властивостями.
Особливості вирощування редиски
Редиска належить до холодостійких культур і добре росте за помірних температур. Вона найкраще розвивається на легких, родючих і добре зволожених ґрунтах із нейтральною реакцією. Для вирощування редиски важливо обирати відкриті, добре освітлені ділянки, оскільки нестача світла може призвести до витягування рослин і погіршення якості коренеплодів. Надто щільні або важкі ґрунти можуть спричинити деформацію коренеплодів, тому перед посівом землю бажано добре розпушити. Також важливо дотримуватися сівозміни, оскільки редиску не рекомендується вирощувати після інших рослин родини капустяних.
Обробіток ґрунту і удобрення під редиску такі ж, як і під інші столові коренеплоди. Щоб мати ранню продукцію, під редиску вибирають легкі супіщані ґрунти, які раніше звільняються від снігу.
Як тільки ділянка трохи підсохне, її треба вкрити старою поліетиленовою плівкою, під якою ґрунт швидше відтає і прогрівається.
Строки посіву
Сіють редиску, починаючи з ранньої весни і до кінця літа. Після збирання врожаю весняних строків сівби посівну площу займають іншими культурами.
Редиску вирощують як попередню культуру перед розсадними і пізніми культурами. Щоб був конвеєр цієї корисної продукції, сіють в кілька строків через 6—7 днів. Перший раз — якомога раніше, можна навіть розкидати насіння по мерзлоталому ґрунту. Плівкові покриття на 15—20 днів можуть прискорити одержання ранньої продукції. Обов’язково поливають через 2—3 дні невеликими нормами.
У спекотні літні дні редиска росте погано, швидко утворює стрілку, а тому в цей час її вирощувати не слід. Але, якщо висівати влітку, то її розміщують після проміжних культур, що рано звільняють площу. Редиску вирощують також як ущільнювач і в рядках цибулі чи моркви.
Посіви відновлюють у серпні — вересні, коли скорочується день і знижується температура. Одержані в цей період коренеплоди щільні, смачні, соковиті і не стрілкуються. Їх можна споживати до морозів, а частину закласти для осінньо-зимового зберігання.
Редиску сіють дуже рано, коли ще не сіють інші культури. Після посіву ділянку знову вкривають плівкою на 4-5 діб. Довше тримати редиску під плівкою не слід, оскільки сходи, що з’являються, як правило, на третю добу після посіву, за винятком сортів Рубін і Червона з білим кінчиком, дуже чутливі до нестачі сонячного освітлення.
Навесні редиску сіють у кілька термінів через кожний тиждень, чим подовжують період його споживання. Щоб коренеплоди були соковитими, редиску треба поливати зі звичайних поливалок, витрачаючи 100-150 л води на 10 м².
Посів насіння
Перед посівом ґрунт ретельно розпушують і вирівнюють. Перед посівом роблять борозенки, куди і висівають насіння, загортаючи на 3 см. При ширині міжрядь 45 см для пізньостиглих сортів з округлими коренеплодами використовують 25-30, а для ранньостиглих з подовженими коренеплодами і пізньостиглих з округлими – 13-15г насіння.
Посіви проріджують, залишаючи рослини в рядку на відстані 2-3 см. Це дозволяє коренеплодам формуватися правильно та досягати хорошого розміру. Зручніше це робити залізними граблями.
Догляд за рослинами
Догляд за редискою передбачає регулярний полив, розпушування ґрунту та боротьбу з бур’янами. Рослина особливо потребує достатньої кількості вологи під час формування коренеплодів.
Якщо ґрунт пересихає, редиска може ставати жорсткою або набувати гіркого смаку. Тому важливо підтримувати рівномірну вологість ґрунту протягом усього періоду росту. Після поливів або дощів ґрунт між рядками розпушують, щоб запобігти утворенню ґрунтової кірки та покращити доступ повітря до кореневої системи.
Хвороби та шкідники редиски
Редиска іноді уражується грибковими хворобами, серед яких найчастіше зустрічаються борошниста роса та різні види кореневих гнилей. Також рослини можуть пошкоджуватися шкідниками.
Найбільш поширеним шкідником є хрестоцвіта блішка, яка пошкоджує молоді листки та може значно ослабити рослини. Для профілактики важливо підтримувати чистоту на грядках, регулярно видаляти бур’яни та дотримуватися правил сівозміни. Іноді для захисту рослин застосовують біологічні препарати або народні засоби.
Збір урожаю
Збирають редиску поступово в міру дозрівання. Редиска належить до швидкостиглих культур, тому перші коренеплоди можна збирати вже через три–чотири тижні після появи сходів. Збирання проводять поступово, вибираючи найбільші та найрозвиненіші коренеплоди.
Якщо редиску довго залишати в ґрунті, вона може втрачати соковитість і ставати грубішою. Після збирання коренеплоди бажано одразу використати в їжу, оскільки редиска найкраще смакує у свіжому вигляді.
