Груша — друга після яблуні культура, так називають грушу. Це також одна з найстаріших культур, яку вирощували в Греції за тисячу років до нашої ери. Свій шлях по нашій країні вона почала після того, як була завезена з Візантії.
Ціниться ця культура за декоративність: струнка крона, блискуче витончене листя, що ніжно тріпоче при найменшому подиху вітру, прикрасить подвір’я. Її можна висаджувати обабіч доріг. Вона добре піддається формуванню, тому її можна розташовувати в живих загорожах.
Чим корисна груша
Майже все від груші можна пристосувати в діло: відваром з листя пофарбувати тканини в ніжний жовтий колір, а якщо кип’ятити кору, а потім додати галун — тканина набуде коричневого кольору різних відтінків. Корою з молодих гілок можна дубити шкури.
Зрізані гілки не слід пускати на дрова чи спалювати в багатті — з важкої, червонувато-коричневої деревини можна виготовити ложки, різні кухонні речі, шкатулки, сувеніри, оздобити меблі, зробити прикраси.
Але вирощують грушу, насамперед, для одержання плодів, які бувають масою від 25 до 300 г, різної форми, жовтого або зеленого кольору з ніжним рум’янцем чи без нього.
Крім споживання свіжими, з плодів можна виготовляти компоти, варення, повидло, джем, цукати, мармелад, квас. Особливого смаку надають узвару сушені груші. Але сушити плоди треба цілими, в печі або духовці. З плодів, що містять велику кількість цукру, можна зварити грушевий мед (бекмес).
Навіть з насіння, якщо його підсмажити і змолоти, можна приготувати напій, що за смаком дуже нагадує каву.
Велике лікувальне значення плодів груші. Завдяки наявності в них дубильних речовин, відвар, кисіль із сухих плодів вживають для лікування проносу, при пропасниці для зниження температури.
Грушевий сік і відвари з плодів — добрий сечогінний засіб. Вони запобігають відкладанню солей у нирках і печінці, сприяють видаленню каменів.
Сорти груш
Груша — дуже довговічна порода. Тому вибору її сорту та розміщенню в саду слід надавати особливого значення — висаджене вами дерево буде постачати плоди нащадкам кількох поколінь.
Літні сорти споживають лише влітку. Лежкість їх 4—12 днів. Можна переробляти, сушити. Не слід затримуватись зі збиранням і не допускати розм’якшення плодів на дереві.
Осінні сорти знімають з дерев після того, як плоди набудуть типового для сорту забарвлення і побуріє насіння в плодах. Споживати їх можна через 2—3 тижні після того, як вони стануть м’якими, набудуть характерного запаху і зникне в’яжучий грушевий присмак. В холодильниках і прохолодних приміщеннях можуть зберігатися до листопаду.
Зимові сорти переважно стають їстівними після влежування і споживаються переважно у грудні — січні.
Заходи боротьби з шкідниками та хворобами груші
У ранньовесняний період. Під час набрякання бруньок обприскують 3%-ною бордоською рідиною проти парші.
У весняний період. На початку розпускання бруньок сорти груш, які сильно уражуються паршею (Лісова красуня, Ільїнка та ін.), обприскують 1%-ною бордоською рідиною.
Під час відокремлення бутонів проти грушевої листоблішки, листогризучих гусениць, грушевого пильщика і грушевого галового кліщика обприскують дерева груші 0,5%-ним перметрином (5%-ного к. є. або 5%-ного з. п.) або 0,9%-ною емульсією 30%-ного к. є. карбофосу з додаванням 0,4 % поліхому або 0,3 % хлорокису міді (проти парші).
Зразу після закінчення цвітіння обприскати проти парші, плодової гнилі та інших хвороб 0,4%-ною суспензією 80%-ного препарату поліхому або 0,3%-ним хлорокисом міді з додаванням 0,9 % 10%-ного карбофосу, або 0,1 % 25%-ного препарату ровікурта проти грушевої листоблішки, кліщів та грушевого пильщика.
У літній період. Через 10 днів після закінчення цвітіння обприскують 1%-ною нейтральною бордоською рідиною проти парші і плодової гнилі.
На початку відродження з яєць гусениць яблуневої плодожерки першого покоління дерева груші обприскують проти яблуневої плодожерки і грушевої листоблішки 0,6%-ною емульсією 10%-ного концентрату емульсії бензофосфату з додаванням 0,3 % хлорокису міді проти парші та плодової гнилі.
Через 16 днів після попереднього обприскують дерева груші 0,1%-ною емульсією 25%-ного препарату ровікурт проти грушевої листоблішки, яблуневої плодожерки з додаванням 0,4 % по-лікарбацину проти парші.
Через 10 днів обприскують осінні та зимові сорти груші 0,6 %-ною емульсією 10%-ного бензофосфату проти грушевої листоблішки, грушевої і яблуневої плодожерок з додаванням 0,3 % хлорокису міді або препарату поліхом проти парші.
На початку відродження гусениць яблуневої плодожерки другого покоління обприскують зимові та осінні сорти груші 0,9 %-ною емульсією 10%-ного к. є. карбофосу або 0,05%-ною емульсією 50%-ного к. є. анометрину Н з додаванням 0,4 % препарату поліхом проти парші.
У Криму і Степу через 14 днів після попереднього тільки зимові сорти обприскують 0,6 %-ною емульсією 10 %-ного к. є. бензофосфату проти яблуневої плодожерки і грушевої листоблішки.
