Рослина походить із Середньої Азії та інших місць, що прилягають до Тянь-Шаню, а грецьким його у нас називають тому, що наші предки познайомилися зі смачними горішками завдяки грецьким купцям.
В Україні більш поширена назва — волоський горіх. Вона походить від давньої назви Румунії — Валахія, звідки свого часу горіх потрапив до Києва, де його спочатку вирощували в монастирських садах, а потім в інших місцях.
Користь волоського горіха
Рослина ця унікальна. У стиглих горіхах вміст жиру перевищує 75%, а білка — 18—20%, значна кількість вітамінів, дубильних речовин і мікроелементів. За калорійністю вони переважають кращі сорти свинини. У недостиглих плодах вміст вітаміну С вищий, ніж у плодах шипшини і смородини чорної.
Ядро горіхів використовують при виготовленні різних видів кондитерських виробів. З молодих зелених плодів готують концентрати вітаміну С.
Підкреслимо, однак, що основний лікувальний засіб горіхового дерева — його листя. Воно має чудовий запах, у ньому міститься велика кількість дубильних речовин, ефірної олії, каротину, вітамінів. Збирати їх бажано у червні, коли вони ще не загрубіли і містять найбільше корисних речовин, сушити невеликими шматочками і зберігати в темних мішечках або склянках.
Відвари і настої корисні при авітамінозах, атеросклерозі головного мозку, як протипроносне. Вони знижують вміст цукру в крові, надають їй здатність зсідатися. Відвари з плодових оболонок корисні при діатезах, як глистогінний засіб, а також зовнішньо для лікування екземи і вугрів.
Сорти і види грецького горіха
Виділяють такі групи грецького горіха: великоплідні; тонкокорі (Шкільний, Паперовий, Ювілейний, Тонкошкаралупий); гроновидні (Ідеал, Гроновий, Коржеуцький); твердошкаралупі та мигдалеподібні.
В Україні в промислових садах горіх вирощують лише у Вінницькій, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Хмельницькій та Чернівецькій областях. Всі сорти районовані в Україні, народної селекції. Найбільш поширені з них — Паперовий і Гроновий, а Бомба вирощується лише в Івано-Франківській і Чернівецькій областях.
Особливу увагу слід звернути на сорт Ідеал. Він росте невисоким, швидко вступає в пору плодоношення, дерева його морозостійкі. Плоди розташовані не поодинці, а гронами.
Особливості росту волоського горіха
Дерево горіха високе, з красивим запашним листям, дуже декоративне. Його мало пошкоджують шкідники і вражають хвороби, бо воно відлякує мух та інших шкідливих комах завдяки вмісту в листі фітонцидів. Воно дуже довговічне — на землі є дерева віком 500—1000 років.
Перш ніж висаджувати горіх, ретельно виберіть місце, зважте, що воно буде високим і розлогим і служитиме кільком поколінням людей.
Вирощений з насіння волоський горіх вступає в пору плодоношення на 8-10-й рік після посадки, а повний урожай дає на 15-20-й рік, а щеплений вступає в плодоношення на 5-6-й рік. З дорослого дерева збирають 150-200 кг плодів.
Кращі ґрунти для нього чорноземи, супіски прирічних терас або навіть піщані ґрунти, але з неглибоко розташованим вологоємним гумусовим горизонтом і глинистими прошарками. Він відноситься до вологолюбних рослин.
Розмноження грецького горіха
Розмножують горіх волоський переважно насінням, а також щепленням. Посадковий матеріал (сіянці та саджанці) вирощують у плодових або лісових розсадниках. Насіння дозріває в другій половині вересня або в жовтні.
Висівають горіхи в добре підготовлений ґрунт восени або навесні, закладаючи їх залежно від розмірів на глибину від 5 до 12 см. У сіянців швидко розвивається стрижневий корінь, тому насіння часто висівають не в розсадник, а безпосередньо в сад.
Для весняного посіву горіхи стратифікують у вологому піску в погребі протягом 2-З місяців. Якщо плід покласти в ґрунт на шов, то сіянець швидко росте і починає плодоносити на п’ятий рік, а коли верхівкою вниз – то тільки на восьмий. У однорічному віці сіянці викопують для пересадки на постійне місце в сад.
Тепер все більшого значення набуває вегетативний спосіб розмноження горіха. Найбільш поширений спосіб вегетативного розмноження – щеплення.
Багатовіковою народною селекцією виведено чимало різноманітних сортів і форм волоського горіха. Сорт Парадокс, наприклад, надзвичайно швидкорослий і вже в 14-річному віці має висоту 24 м і діаметр штамба близько 60 см.
Щеплення грецького горіха
Дерева грецького горіха часто вирощують з насіння кращих відібраних форм. Нещеплені дерева, як правило, пізно вступають у пору плодоношення, частина їх має плоди низької якості. Тому слід вирощувати самому щеплені саджанці.
Для цього беруть одно- або дворічні, добре розвинені сіянці грецького або чорного горіха. Товщина стебла вище кореневої шийки (в місці щеплення) повинна бути 10–16 мм. До часу щеплення взимку підщепи зберігають у підвалах при температурі від 1 до 5° у вологому піску.
Живці для зимового щеплення заготовляють з однорічного приросту кращих сортів або відібраних форм. Вони повинні бути добре розвинені, з визрілою деревиною, циліндричної форми, з діаметром серцевини більше третини живця.
Перед щепленням сіянці добре миють, обрізують пошкоджене коріння. Підготовлені рослини встановлюють вертикально в ящики і присипають зволоженою тирсою наполовину довжини стебла. Ящики з сіянцями витримують 10–14 днів при температурі 24–28°. В міру потреби тирсу зволожують. Кінець підготовки сіянців — утворення калюса на корінні, набубнявіння бруньок на стеблі. Живці для щеплення також витримують у тирсі 3–4 дні.
Щеплення проводять взимку та навесні до квітня способом копулірування або вприклад. Живці для щеплення нарізують з одним вічком. Над ним залишають шип довжиною 0,5–0,7 см, а під вічком — 2–2,5 см. Нижче вічка роблять косий зріз довжиною 2–3 см. Потім з’єднують підготовлений живець прищепи з підщепою і місце з’єднання добре обв’язують поліетиленовою плівкою.
Після щеплення рослини укладають в ящики, пересипають добре зволоженою тирсою і залишають для стратифікації на 10–14 днів при температурі 24–28°. У цей період між підщепою і прищепою утворюється калюс.
До часу садіння рослини в ящиках утримують у прохолодному приміщенні при температурі 0–+3°.
Садіння рослин у ґрунт проводять на початку польових робіт (середина — кінець квітня). До садіння ящики з рослинами 10–15 днів витримують на дворі. Рослини садять рядами у борозни і прищеплений живець підгортають землею на 10 см вище верхівки. В міру проростання бруньки живця горбик землі поступово розгортають. Після проростання бруньки за рослинами добре доглядають.
Молоді рослини або окремі гілки можна щепити, як і інші рослини в саду. Але живці горіха після такого щеплення приживаються гірше, ніж у інших плодових рослин.
Окулірування напівтрубкою
Для щеплення цим способом краще використовувати молоді рослини 2–3-річного віку з діаметром стовбурця до 2–3 см. Такі сіянці окулірують щитком чотирикутної форми — напівтрубкою 3–3,5 см завдовжки. Ширина щитка повинна дорівнювати орієнтовно половині товщини підщепи у місці окулірування. Щеплення напівтрубкою кори з вічком проводять у період з червня до середини липня.
Однорічні пагони, з яких беруть вічка для окулірування, повинні мати довжину 40–60 см з міжвузлями довжиною не менше 4–5 см, бути рівними, з гладенькою корою і добре розвинутими бруньками у пазухах листків.
Якщо сіянці горіха окулірують у червні, вічка можуть прорости цього ж року, а коли в липні — то навесні наступного. Краще окулірувати в похмуру погоду. Якщо погода жарка й суха, сіянці окулірують у кінці дня і рослини поливають. У липні окулірують до тих пір, поки щитки-напівтрубки легко відокремлюються від камбію деревини.
Окулірують горіх спеціальним ножем з двома паралельними лезами, які встановлені на відстані 3–3,5 см одне від одного. Якщо немає такого ножа, його можна виготовити з двох скальпелів або двох окулірувальних ножів. Між ними встановлюють відповідного розміру брусок з дерева і всі ці частини міцно скріплюють.
Під час окулірування роблять поперечне розрізування кори навкруги пагона-прищепи так, щоб брунька була на середині пластинки. З протилежного боку бруньки вздовж пагона надрізують кору від верхнього до нижнього поперечних розрізів і злегка відокремлюють її від деревини.
На підщепі в місці щеплення роблять такої самої ширини поперечні розрізи кори, як і на прищепі, знімають щиток (напівтрубку кори), який за розміром рівний щитку на пагоні. Швидко знімають такий самий щиток-напівтрубку з прищепи, переносять його на підщепу і накладають так, щоб у поздовжньому напрямку з обох боків щитка щілини були якнайменші (рис. ). При потребі вирізують додатково смужку кори на підщепі.
1 — трубка кори з брунькою, знята з пагона; 2 — трубка, вставлена на підщепу.
Накладений таким чином щиток-напівтрубку щільно обв’язують по всій його довжині. Через 9–10 днів після окулірування видаляють черешки з щитків-напівтрубок, які прижилися на підщепі, обмазують садовим варом всю листкову площу рубчика та листкові сліди і обв’язують заново місце щеплення.
Через два тижні місце щеплення обв’язують вдруге. Обв’язку знімають, коли місце між щитком і корою підщепи заростає калюсом.
Щеплення живцем
Для щеплення використовують стовбури та гілки сіянців до п’ятирічного віку з діаметром їх у місці щеплення до 4 см. Перещеплення проводять способами копулірування і вприклад так само, як і при щепленні інших плодових рослин. Товсті підщепи перещеплюють двома живцями. Довжина живця повинна бути 10–12 см.
Щеплять навесні, на початку сокоруху, коли добре відокремлюється кора. Відомо, що перещеплені у цей період живцем гілки горіха грецького приживаються погано. Щоб покращити їх приживання, перещеплені гілки краще обв’язувати поліетиленовою плівкою.
На щеплений живець одягають паперовий або поліетиленовий мішечок, нижню частину якого прив’язують на підщепі нижче місця щеплення. Коли вічка на щепленому живці починають проростати, мішечок знімають.
Доглядають за щепленими горіхами так само, як і за іншими плодовими рослинами.
Шкідники та хвороби волоського горіха і боротьба з ними
Листя, плоди, гілки та стовбур волоського горіха пошкоджуються і уражаються близько 50 видами шкідників і хвороб.
З шкідників найчастіше в степовій зоні і в Криму пошкоджують горіх волоський непарний шовкопряд, личинки травневого жука, яблунева плодожерка, горіхова попелиця і листяні горіхові кліщі.
Найнебезпечніші хвороби волоського горіха: плямистість (чорна і бура, або марсоніоз); гриби меланколій, фома, діатрипс, рак штамба (викликають засихання гілок і штамба); гнилі деревини — біла гниль (викликає несправжній трутовик), жовта (утворюється внаслідок ураження справжнім трутовиком і лускатою губкою) і червоно-бура (утворюється від ураження дерева сірчано-жовтою губкою); бактеріальні хвороби плодів; кореневий рак дерев.
Велика горіхова жилкова попелиця
Буро-жовта попелиця розміром до 3-4 мм. Харчується на верхній стороні листя вздовж середньої жилки колоніями. Самка без запліднення народжує 40-50 личинок. За вегетаційний період дає 8-9 поколінь.
Горіхова попелиця
Невеликі блідо-жовті комахи розміром 1,5-2 мм. Харчуються невеликими колоніями з нижньої сторони листя. Зимують яйця. Чисельність горіхової попелиці регулюють хижі кліщі, жуки (хілокоруси) та їх личинки. Тому не слід застосовувати пестициди для їх знищення.
Горіховий повстяний кліщ
Невеликі, непомітні неозброєним оком кліщі. Харчуються на листі, висмоктуючи сік. В результаті пошкодження листя з верхньої сторони утворюються темно-коричневі кишенькові галли з ямками, покритими повстю з нижньої сторони. Галли діаметром до 4 мм. Горіховий повстяний кліщ завдає великої шкоди насамперед сіянцям у плодових розсадниках і молодим горіхам. Якщо виявлено велику кількість галлів кліща на молодих горіхах, їх слід обприскувати 1% суспензією колоїдної сірки в період розпускання листя і через 10-15 днів після попереднього.
Яблунева плодожерка
Пошкоджує плоди горіха переважно в Криму. У зв’язку з тим, що плоди горіха містять олії, в яких можуть розчинятися і довго утримуватися фосфорорганічні інсектициди, обприскувати дерева ними небажано. Щоб зменшити пошкодження горіха плодожеркою, слід накладати ловчі пояси, ретельно проводити боротьбу з нею на яблунях і грушах для зменшення кількості шкідника в саду.
Бура плямистість
Бура плямистість, або марсоніоз. Грибкове захворювання. Уражує листя, зелені пагони і плоди. На уражених листках з’являються округлі коричневі плями з темним обідком. Згодом на них утворюються дрібні чорні подушечки, в яких містяться спори грибів. До осені на листках виникають великі неправильної форми плями без обідка з «подушечками», розташованими концентричними колами. На уражених плодах спочатку утворюються темні плями, які згодом стають сірими і перетворюються на виразки. Іноді плями покривають весь плід, а виразки бувають настільки глибокими, що видно шкірку плоду. Уражені плоди опадають недорозвиненими. На уражених гілках утворюються подовжені виразки. При сильному ураженні в кінці липня — початку серпня з дерев опадає майже все листя. Зимує збудник на ураженому листі. Навесні спори розносяться вітром і вражають молоде листя.
Заходи боротьби. Потрібно збирати і знищувати опале листя. Обприскувати дерева 1%-ною бордоською рідиною: перший раз на початку появи хвороби (кінець травня) і ще двічі з інтервалами 15-20 днів.
Чорна плямистість
Бактеріальне захворювання. Уражує листя і молоді пагони. На ураженому листі вздовж жилок, а також на живцях і молодих пагонах утворюються темні плями. Уражені живці і листя викривляються.
Заходи боротьби. Треба збирати і спалювати опале листя, а також вирізати уражені пагони.
Меланколій
Найнебезпечніше грибне захворювання гілок і стовбура волоського горіха. Характерна ознака його — утворення на корі гілок, що засихають від ураження цим грибом, чорних масних «подушечок» довжиною 1-2 мм.
Нектрія
Нектрія – гриб, що вражає гілки горіха. На засохлих уражених гілках утворюються червоні «подушечки» розміром до 2 мм.
Заходи боротьби з грибами – збудниками хвороб, що викликають засихання гілок. Потрібно вирізати (біля самого стовбура) і спалювати уражені гілки. Місця зрізів спочатку дезінфікувати 2% розчином мідного купоросу, а потім рану замазувати сумішшю свіжого коров’яку з глиною. Стежити, щоб не утворювалися рани на дереві. Щоб запобігти ураженню стовбура і гілок грибами-трутовиками, що викликають гниль деревини, не слід допускати механічних пошкоджень на корі стовбура і гілках. Якщо стовбури і основи гілок пошкоджені морозобоїнами і механічно, рани слід замазати свіжим коров’яком з глиною. Коли на старих штамбах дерев є плодові тіла трутовиків, їх треба зрізати і спалити, а місця зрізів продезінфікувати 5%-ним розчином мідного купоросу і замазати садовою замазкою.
Бактеріальна плямистість плодів
На уражених молодих плодах з’являються маленькі безбарвні водянисті плями, які поступово збільшуються і чорніють. За сприятливих умов хвороба поширюється всередину плодів і викликає передчасне опадання. Бактерія уражає також листя і пагони.
Заходи боротьби. Потрібно збирати і знищувати хворі плоди на дереві та опалі плоди і листя на ґрунті.
Горіхи потрібно висаджувати на освітленому і провітрюваному місці. Не допускають затінення їх іншими деревами і будівлями.
За редакцією кандидата біологічних наук О.С. Матвієвського.
