Кріп (Anethum graveolens) — однолетнее травянистое с синеватой поволокой растение семейства сельдерейных (зонтичных).
Стебло прямостояче, круглясте, посмуговане, галузисте, 40–100 см заввишки.
Листя очередные, яйцевидные, 2-3-перисто-раздельные, с линейными нитевидными конечными долями; нижние — черешковые; верхние — сидячие, с белыми окаймленными ножнами и уменьшенными пластинками.
Квітки дрібні, двостатеві, жовті, у складних 20 – 50-променевих зонтиках, без обгортки.
Плід — приплюснутая коричневая двусемянка. Цветет в мае — августе.
Поширення
Кріп запашний розводять на городах як пряно-смакову рослину, іноді він дичавіє і росте як бур'ян. Походить з Персії та Східної Індії.
Заготівля та зберігання
Для лікарських потреб використовують плоди кропу (Fructus Anethi) і свіже листя. Збирають плоди кропу, коли половина з них дозріє: зривають або зрізують цілі рослини з плодами, зв'язують у снопики й залишають достигати, а потім обмолочують. При необхідності плоди досушують. Сухі плоди зберігають у добре закритих банках. Строк придатності – 2 роки. Плоди відпускаються аптеками.
Хімічний склад
Плоди кропу містять ефірну олію (2–4%), флавоноїди, каротин, до 20 % жирної олії. В листі кропу знайдено ефірну олію (1,5%), флавоноїди (кверцетин, ізорамнетин, кемпферол), вітамін С (135 мг %), каротин (до 12 мг %), фолієву, нікотинову та пантотенову кислоти, солі калію, кальцію, фосфору і заліза. Головними складовими частинами ефірної олії є кетон карвон, терпеноїди - феландрен, дилапіол, терпінен і лимонен.
Фармакологічні властивості та використання
В науковій медицині настій плодів застосовують як відхаркувальний і вітрогінний засіб.
У народі настій або порошок насіння кропу вживають всередину для профілактики приступів грудної жаби, при гіпертонічній хворобі 1 та 2-го ступенів, хронічній коронарній недостатності, безсонні, спастичних станах м'язів органів черевної порожнини, алергічному дерматиті, сверблячці (Pruri-tus), виразці гомілки, геморої, як сечогінний, проносний і молокогінний засіб та засіб, що збуджує й поліпшує апетит і травлення, заспокоює кольки й судому. Часто плоди кропу використовують у сумішах з іншими лікарськими рослинами.
Свіже листя кропу корисно вживати при гіпохромній анемії й серцевій астмі.
Як зовнішній засіб настій насіння застосовують у вигляді примочок при хворобах очей і гноячкових ураженнях шкіри.
Усі надземні частини рослини мають приємний аромат, але особливо ніжне і смачне молоде листя. У нашаткованому вигляді його додають у супи, молочні страви, в тому числі сир та масло, заправляють ним салати.
Кріп — чудова ароматична приправа до овочевих страв, наприклад, варених картоплі та квасолі. Він надає пікантності м'ясу і вареній рибі. Оскільки аромат кропу досить сильний, його зазвичай не комбінують з іншими спеціями. Грубі сухі стебла кропу і зонтики кладуть взимку в бульйони, тушковане м'ясо, а при осінній консервації — у соління, маринади і квашення.
Кріп консервують, перемішуючи нарізану зелень із сіллю, а інколи з оцтом; сушать, але при цьому необхідно слідкувати, щоб сушіння відбувалося при температурі не вище 25-30 °С, інакше кріп втрачає леткі ефірні олії, а відповідно, й аромат.
З насіння добувають ефірну олію, яку використовують у парфумерній, кондитерській і консервній промисловості.
Лікарські форми та застосування
Внутрішньо::
- настій плодів (1 чайна ложка подрібненої сировини на 300 мл окропу, настоюють 1 годину) по півсклянки тричі на день;
- порошок плодів кропу приймають по 1 г тричі на день, запиваючи водою.
Під редакцією академіка А. М. Гродзінського
