Малина звичайна

Малина (Rubus idaeus) - напівкущова рослина родини рожевих.

Листя чергові, трійчасті або непарноперисті, з 3-5(7) листочків, по краю нерівнопилчасті, зверху майже голі, темно-зелені, знизу - білоповстисті, середній листок - на довгому черешку, бічні - сидячі.

Квітки двостатеві, 5-пелюсткові, білі, в щитковидно-волотисте суцвіття і в пазушних малоквіткових китицях.

Плід - складна, червона або жовта соковита кістянка, дозрівають у липні.

Цвіте у травні - червні.

Поширення

Дикоросла малина росте в усіх лісових районах і в північній частині Лісостепу в лісах, по чагарниках, на лісових заплавних луках.

Необхідно навести тут точний ботанічний опис дикорослої малини і вказати, якими відмінними рисами вона відрізняється від культурної малини. Стебла і в дикорослої, і в культурної малини вкриті шипами або щетинками, які в дикої білуваті, а в культурної - червонуваті. Дикоросла малина відрізняється від культурної плодами: її кістянки не так щільно зростаються, як у культурної, легко відокремлюються від свого кінцевого квітколожа і під час дозрівання і зривання легко висипаються. У дикорослої малини ягоди пахнуть сильніше, ніж у культурної.

Заготівля та зберігання

Для медичних потреб заготовляють повністю стиглі плоди (Fructus Rubi idaei), квітки (Flores Rubi idaei) і листя (Folia Rubi idaei). Зібрані для сушіння плоди сортують (видаляють сторонні домішки та перестиглі й ушкоджені плоди), очищають від квіткових ніжок і квітколожа, пров'ялюють на сонці та сушать у вогневих сушарках або в духовці за температури не вище 50° (краще за 35-40°). Готової сировини виходить 16-18%. Термін придатності сушених плодів - 2 роки.

Квіти і листя малини збирають у травні-червні і сушать під укриттям на відкритому повітрі. Рекомендується заготовлювати листя з річних вегетуючих пагонів, обриваючи листочки з грубого загального живця. Сухого листя виходить 25 %. Готову сировину (плоди, квітки, листя) зберігають у сухому провітрюваному приміщенні. Сушені плоди відпускаються аптеками.

Хімічний склад

Свіжі плоди малини містять 3,6-5,7% цукрів (глюкоза, фруктоза, сахароза), 1,36-2,09% органічних кислот (яблучна, лимонна, винна, саліцилова, мурашина), пектинові речовини (0,45-0,71%), каротин (0,3-0,6 мг%), вітамін В2 (0,012 мг%), аскорбінову (12-45 мг%), нікотинову (0,6 мг%) та фолієву (0,18 мг%) кислоти, 42-85 мг% флавоноїдів (гіперозид, ізокверцитрин, астрагалін, кемпферол-рамнозид та ін.).), слизові та дубильні речовини, ефірну олію, β-ситостерин та інші фітостерини, мікро- і макроелементи (калій, залізо, марганець, цинк, кобальт та ін.). У квітках і листі малини дубильні речовини, флавони, органічні кислоти, цукри, вітамін С і мінеральні солі.

Фармакологічні властивості та використання

У науковій медицині використовують свіжі та сушені плоди малини. Зі свіжих плодів виготовляють малиновий сироп (Syrupus Rubi idaei), який використовують для поліпшення смаку ліків. Чай із сушених плодів призначають як потогінний і протизапальний засіб за різних застудних захворювань. Протизастудні властивості плодів малини пояснюються наявністю в них саліцилової кислоти. Сушені плоди входять до складу потогінних чаїв.

Як дієтичний продукт плоди малини вживають у натуральному вигляді в разі анемій, атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету, для збудження апетиту та поліпшення травлення і за екземи. Слід, однак, пам'ятати, що в разі нефритів і подагри вживання плодів малини протипоказане.

Значно ширше використовує малину народна медицина. Так, для заварювання потогінного чаю використовують не тільки сушені плоди, а й продукти їх переробки (варення, желе, мармелад, сік тощо).

Взимку пагони малини використовують як заварку до чаю, який п'ють у разі застуди, грипу, виснаження після тривалої хвороби і як жарознижувальний засіб.

З досвіду народної медицини відомо, що листя малини характеризується в'яжучими, протизапальними, антитоксичними, кровоспинними та кровоочисними властивостями, а квітки - протизапальними та антитоксичними.

Настій листя п'ють за хвороб органів дихання, кашлю та гарячки, за проносів та ентероколітів, за шлункових кровотеч та геморою, за надмірних менструацій та проти висипів на тілі, вугрів та екземи. Зовнішньо - настій листя застосовують для полоскання в разі стоматитів, фарингітів та ангін, для примочок і зрошення в разі шкірних захворювань.

Сушене листя малини входять до складу сумішей трав для приготування гігієнічних ванн, а сік зі свіжого листя використовують для виготовлення мазі, яку застосовують за вугрів і висипів на тілі.

Настій квіток приймають усередину за геморою і від лихоманки, а зовнішньо його застосовують для примочок у разі кон'юнктивітів, блефаритів і бешихових запалень, а також для промивання обличчя в разі вугрів. Настоєм квіток на прованській олії (настоюють 20 днів) лікують дерматози, зумовлені укусами комах.

Лікарські форми та застосування

Внутрішньо:

1. Настій сушених плодів (2 столові ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють 15-20 хвилин, проціджують) по 2 склянки за 1 раз як потогінний засіб (пити гарячим);
2. Настій квіток (20 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3-4 рази на день; настій листя (2 столові ложки сировини на 500 мл окропу, настоюють 2 години) по півсклянки 4 рази на день до їди;
3. 1 столову ложку суміші (порівняльну) плодів малини та анісу звичайного, кори верби білої, квіток липи серцевої та листя підбілу звичайного заливають 2 склянками окропу, кип'ятять 5-10 хвилин, проціджують і п'ють гарячим по 1-2 склянки за один раз як потогінний засіб;
4. 1 столову ложку суміші листя малини (20 г) і м'яти перцевої (30 г), квіток ромашки лікарської (50 г) та календули лікарської (20 г) і трави материнки звичайної (50 г) заливають склянкою окропу, кип'ятять 5 хвилин, проціджують і випивають гарячим відваром за один раз із медом за гострого тонзиліту та катаральної ангіни;
5. Столову ложку суміші (порівняльну) листя малини й суниці лісової, трави деревію звичайного й перстачу гусячого та кори дуба звичайного заливають склянкою холодної перевареної води, витримують 4-9 годин, кип'ятять 5 хвилин, одразу проціджують, охолоджують і п'ють по одній склянці на день за надмірних менструацій і катару кишківника.

Зовнішньо:

1. Настій квіток або листя (10 г сировини на 200 мл окропу, настоюють до охолодження) для полоскання, зрошення і примочок;
2. Мазь (1 частина соку зі свіжого листя на 4 частини олії вершкового масла або вазеліну);
3. 3 чайні ложки суміші листя малини (20 г), шавлії лікарської (30 г), підбілу звичайного (25 г) і калачиків лісових (25 г) заварюють склянкою окропу, настоюють 15-20 хвилин і використовують для полоскання в разі ларингіту і фарингіту;
4. Гігієнічна ванна для жінок (очищає шкіру від продуктів обміну, надає їй еластичності та пружності, усуває неприємний запах): 500 г суміші листя малини та берези бородавчастої, трави м'яти перцевої, ромашки лікарської та конюшини лугової, взятих у співвідношенні 4:4:2:4:4, заливають 10 л холодної води, доводять до кипіння, настоюють 40-50 хвилин, проціджують і вливають у ванну (температура води 36-39°, тривалість процедури - до 20 хвилин, приймають 1-2 рази на тиждень).