Поліпшення ґрунтів на присадибній ділянці

Треба постійно дбати про формування та підтримання родючості ґрунту: «Хто про землю дбає, вона тому повертає», — говорить народна мудрість.

Насамперед збирають з ділянки все сміття, викорчовують непотрібні дерева і кущі та ретельно вирівнюють її.

На важких глинистих ґрунтах вносять солом’яний гній, торф, компости, пісок і дернову землю. Восени глибоко перекопують, не розбиваючи грудок.

На заболочених, перезволожених ґрунтах слід влаштувати дренаж. Для цього в нижній частині ділянки вирийте канаву-колектор, яка нижнім краєм виходить до річки або іншого водоприймача, а впоперек колектора, вверх по схилу, прорийте дренажні канави на глибину залягання ґрунтових вод.

Колектор і канави на третину заповніть камінням, снопами-фашинами і зверху засипте ґрунтом.

Кислі ґрунти, розміщені переважно в заплавах річок та в інших вологих місцях, можна поліпшити, внісши восени, після перекопування, по 2—6 кг вапна або попелу на 10 м².

Солонці і солонцюваті ґрунти навесні довго не «визрівають», залишаючись мокрими, а після висихання стають твердими, на них погано ростуть рослини. Перетворити такі ґрунти на родючі дуже важко.

Для нейтралізації шкідливих натрієвих солей восени, після перекопування, по поверхні ґрунту розкидайте 3—6 кг дрібнозмеленого гіпсу на 10 м². Можна також вносити вапняк, глиногіпс, хлористий кальцій, слабкий розчин сірчаної кислоти.

На сильно солонцюватих ґрунтах можна провести землевання: в канави шириною 30—40 см і такої ж глибини, розташовані через 60—70 см, засипте родючий ґрунт, в який висадіть розсаду чи посійте насіння рослин, які потребують великої площі живлення (огірки, помідори, гарбузи, кукурудза).

Піщані ґрунти можна поліпшити, заклавши на глибині 40—50 см екран товщиною 10—15 см з глини, глинистого ґрунту або зі старої плівки.

Удобрення ґрунту

«Добре ґрунт угноїш — урожай потроїш», — стверджує українське народне прислів’я. Про постачання рослин поживними речовинами треба дбати постійно.

Збирати, готувати і використовувати потрібно насамперед місцеві добрива (компости, гній, пташиний послід, торф тощо). При цьому слід раціонально використовувати відходи.

Органічні добрива

Компост — найдоступніше добриво, яке можна приготувати з відходів господарства. Для цього придатні листя, тирса, кора дерев, гнила солома, бур’яни, бадилля, сажа, фекалії, сміття, кухонні відходи тощо.

Закладати компостну купу слід у затіненому, непридатному для вирощування рослин місці: під парканом, біля будівель, можна з північного боку ділянки.

Майданчик ретельно вирівняйте, обсипте валиком землі висотою 25—30 см, щоб під купу не затікала вода. Ширина купи внизу 1,5—2 м, зверху 1,2—1,5 м, висота 1,2—1,5 м.

Вниз покладіть бур’ян, бадилля, солому та інший вологоємний матеріал. На нього в міру нагромадження складайте різні відходи. З боків і зверху бажано покласти стару плівку, щити з хмизу — це захистить купу від пересихання чи розгрібання курами.

Через тиждень-два купу зволожте, краще гноївкою, бовтанкою з пташиного посліду, розчином азотних добрив (100—150 г на відро води), а якщо їх немає — водою.

Один-два рази на рік купу ретельно перемішайте так, щоб зовнішні шари потрапили всередину.

Листкова земля — це також компост, основним компонентом якого є листя. Готують його так само, як і компост, з обов’язковим зволоженням переліченими вище добривами.

Тирсу як органічне добриво можна використовувати лише після компостування з рослинними рештками, дворовим сміттям, сажею і фекаліями.

Складену в купу тирсу зволожте гноївкою або розчином добрив: на 10 л води по 200 г сечовини і суперфосфату і 50 г хлористого калію. На три відра тирси додайте відро розчину.

Внесення свіжої тирси може призвести до зниження врожаю внаслідок споживання азоту мікробами для її розкладання.

Сидерати — спеціально висіяні, переважно бобові рослини (люпин, горох, лядвенець, вика, серадела, чина, конюшина, фацелія), зелену масу яких приорюють чи прикопують у ґрунт. При розкладанні вони поліпшують фізичні властивості ґрунту, збагачують його поживними речовинами, за дією прирівнюються до гною.

Фацелія, конюшина, ріпак — добрі медоноси. В умовах обмеженої площі аматорського саду і городу сидеральні культури вирощуйте в попередніх, повторних та ущільнених посівах.

Восени висійте озиму вику, люпин, ріпак, а навесні, за два тижні до висаджування розсади чи посіву квасолі, гарбузів та інших пізніх культур, зелену масу прикопайте.

Після закінчення вегетації огірків, ранньостиглої капусти та інших культур можна висіяти горох, ріпак, яру вику, а пізніше й овес, які встигнуть сформувати добру масу. Її вистачить не лише для того, щоб прикопати на місці, а й після подрібнення внести на іншій площі саду чи городу.

Якщо є достатній запас води для поливу або ж хороше природне зволоження, сидерати можна сіяти в широких міжряддях просапних культур.

Після їх збирання сидерати залиште на певний час для приросту зеленої маси, яку потім прикопайте.

Мул (сапропель) з рік, озер, ставків та інших прісних водойм — чудове повне органічне добриво. Вносити його слід восени перед перекопуванням ґрунту.

Перо і пух птиці, не використане для інших цілей, є чудовим добривом, але тільки після компостування. Їх також можна використати в парниках і теплицях як біопаливо і лише після цього внести в ґрунт як добриво.

Гній — найбільш поширене органічне добриво. Використовувати свіжим його не бажано — краще потримати в купі, щоб солома та інші рослинні рештки напіврозклались (стали буро-коричневого кольору і легко ламались).

На важких за механічним складом ґрунтах його внесіть по 30—35 кг на 10 м², на легких — 40—60. Якщо гною достатньо, його норму можна збільшити в 2—3 рази.

Свинячий гній обов’язково треба компостувати не менше року.

Перегній — гній, що добре розклався після одно- чи дворічного компостування. Найкращий перегній — сипець. Його слід вносити насамперед у теплиці і парники, при вирощуванні овочів і квітів у кімнатах, для підживлення суниць, багаторічних овочевих і квіткових рослин.

Пташиний послід — одне з найпоширеніших на присадибних ділянках, добре збалансоване, концентроване добриво. Користуватися ним треба дуже обережно. Щодо цього добрива не підходить принцип «кашу маслом не зіпсуєш».

Якщо внести його багато, можна звести нанівець усю роботу з рослинами, «попалити» їх. Краще приготуйте бовтанку: на третину об’єму посуду покладіть послід, налийте води і періодично ретельно перемішуйте.

Через 3—4 доби масу розбавте в 3—4 рази водою і підживлюйте рослини, вносячи в міжряддя з розрахунку 8—9 кг на 10 м². Після чого обов’язково полийте зі шланга, щоб змити рештки добрива з рослин.

Можна компостувати пташиний послід разом з листям, але краще сушити і зберігати для підживлення. Викидати на ділянку зразу з курника разом з пір’ям та іншим сміттям не бажано — краще компостувати.

Торф — випробуване, дуже поширене добриво в районах, де є болота і великі заплави річок. Готувати його потрібно заздалегідь, компостуючи з фекаліями, гноєм, поливаючи гноївкою та бовтанкою з пташиного посліду.

Для зменшення кислотності на 100 кг торфу додайте 2—3 кг вапна або 3—4 кг попелу. Для підвищення поживності в торф підмішайте до 2 % від його маси фосфоритного борошна або інші фосфорні добрива і таку ж кількість калійних. Після такої підготовки торф можна вносити під перекопування ґрунту восени, для підживлення і мульчування.

Мінеральні добрива

У вік хімізації треба вміти користуватися цим ефективним засобом підвищення продуктивності рослин. Видатний радянський агрохімік Д. М. Прянишников вважав, що нестачу знань не можна замінити надлишком добрив. Для городників і садівників мінеральні добрива повинні служити лише підмогою, добавкою до місцевих добрив і в разі крайньої потреби — для підживлення рослин.

«Біологічні» (чисті) овочі і фрукти.

На відміну від звичайних, «біологічні» овочі і фрукти вирощують без застосування мінеральних добрив, гербіцидів і інсектицидів. Ґрунт для їх вирощування злегка припорошують просіяним перегноєм або торфом. Особливість цієї продукції — сильний приємний аромат. Лікарі рекомендують їх для споживання хворим, особливо на шлункові захворювання, а також для дитячого харчування.

Мінеральні добрива по-різному діють на ґрунт — одні його підкислюють, інші підлужують. Неоднаково реагують на них і рослини. А тому перш ніж застосовувати, слід ознайомитися з їх особливостями (таблиці).

Характеристика азотних мінеральних добрив

Характеристика фосфорних мінеральних добрив

Характеристика калійних мінеральних добрив

Характеристика складних мінеральних добрив

Розрахунок норм добрив

На 10 м² площі потрібно, наприклад, внести 50 г азоту. У сечовині (карбаміді) його міститься 45 %. На вказану площу її необхідно внести 111 г (500×100 : 45). А ось сульфату амонію треба взяти вже 250 г, тому що в ньому міститься лише 20 % азоту.

При наявності складних добрив з вмістом кількох елементів розрахунок слід вести за таким принципом. Наприклад, на 10 м² треба внести по 60 г азоту і фосфору. У вас є амофос з вмістом 45 % фосфору і 12 % азоту.

Розрахунок варто вести по елементу, вміст якого в добриві вищий, тобто по фосфору. Розраховуємо, скільки треба амофосу, щоб внести в ґрунт 60 г фосфору: 60×100 : 45 = 133 г. Знаходимо, скільки азоту буде внесено з 133 г амофосу.

Якщо в 100 г амофосу міститься 12 г азоту (12 %), то в 133 г його буде 16 г (133×12 : 100). Таким чином, не вистачає 44 г азоту (60—16). Його необхідно довнести з іншими азотними добривами, наприклад, сульфатом амонію, який містить 20 % азоту.

Визначаємо, в якій кількості сульфату амонію міститься 44 г азоту: 44 X 100 : 20 = 220 г. Отже, щоб внести на 10 м² по 60 г азоту і фосфору, потрібно 133 г амофосу і 220 г сульфату амонію.

Мікроелементи сприяють підвищенню врожайності і поліпшенню якості продукції. Тому насамперед їх слід вносити на ґрунтах з низьким вмістом окремих мікроелементів.

Наприклад, торфові ґрунти Полісся дуже бідні на мікроелементи, а тому на 10 м² бажано вносити 10—15 г бури або борної кислоти; 15—20 г мідного купоросу, 2—3 г марганцевокислого калію, розчинених у 10 л води. Цим розчином обприскують рослини.

На карбонатних ґрунтах Донбасу рослинам не вистачає заліза і цинку. В 10 л води розчиніть 15—50 г залізного купоросу і 5—10 г сульфату цинку і обприскуйте рослини.

Увага! Мінеральні добрива потрібно зберігати в нежилому приміщенні або під навісом, обов’язково з етикетками, на яких зазначено їх назву. Не допускайте до них дітей і тварин, щоб вони не отруїлися. Категорично забороняється зберігати добрива біля колодязів та інших джерел питної води.