Редька посівна чорна; редька посевная чёрная Raphanus sativus var, niger — овочева коренеплідна дворічна рослина родини капустяних (хрестоцвітих). У перший рік розвиває розетку ліровидних, перистонадрізаних листків і коренеплід, на другий — квітконосне стебло і насіння.
Стебло прямостояче, розгалужене, 20—100 см заввишки.
Квітки дрібні, двостатеві, правильні, білі або лілові, у китицях; оцвітина подвійна, чотиричленна.
Плід — веретеновидний товстий роздутий стручок. Плоди дозрівають у травні — червні.
Цвіте у квітні — травні.
Поширення. Редьку посівну вирощують на городах по всій території України.
Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують свіжі коренеплоди [Radix Raphani recentis] і насіння (Semen Raphani sativi). Зберігають коренеплоди у льоху у вологому піску.
Хімічний склад. Коренеплоди редьки містять цукри (до 6 %), білки, амінокислоти, клітковину, ферменти (діастаза, глюкозидаза, оксидаза, каталаза), вітаміни В1 і С (до 56 мг%), антоціани, органічні кислоти, ліпіди, органічні сполуки сірки (метилмеркаптан, глюкобертегоїн, синігрин та ін.), солі калію (до 1200 мг%), кальцію, заліза і магнію. В насінні є жирна і ефірна олії.
Фармакологічні властивості і використання.
Експериментальними дослідженнями встановлено, що свіжий сік редьки має жовчогінні й діуретичні властивості, посилює перистальтику кишок. Жовчогінні властивості редьки підтверджено й клінічними спостереженнями. Крім того, сік редьки підвищує толерантність організму до вуглеводів (при цукровому діабеті), має фітонцидні (пояснюються наявністю органічних сполук сірки) й відхаркувальні властивості, посилює секрецію залоз шлунка і кишок, збуджує апетит і виявляє подразнювальну дію (при місцевому застосуванні), подібну до дії гірчичників.
Пероральне застосування соку редьки показане і дає добрий терапевтичний ефект при токсичних гепатитах, цирозах печінки, холециститах і жовчнокам’яній хворобі, при порушеннях серцевого ритму і кардіоневрозах, при гіпацидних гастритах, дуоденостазах і атонії кишечника.
При бронхіті, захриплості, коклюші й кровохарканні редьковий сік вживають у поєднанні з медом.
У народній медицині свіжий сік редьки дають цинготним хворим, п’ють при відсутності апетиту, метеоризмі, проносі, нирковокам’яній хворобі, затримці менструацій і як засіб, що сприяє збільшенню виділення молока у матерів-годувальниць.
Редькою лікують параліч язика (її треба жувати). Терту редьку корисно вживати при атеросклерозі (сприяє виведенню з організму надлишкового холестерину).
У суміші з буряком і морквою редька допомагає при анемії. При виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гіперацидному гастриті й гострих запальних захворюваннях печінки, кишечника і нирок та при органічних захворюваннях серця вживати редьку протипоказано.
Для місцевого лікування використовують сік і насіння редьки. Свіжим соком промивають гнійні рани і виразки, роблять розтирання при міжреберних невралгіях, міозитах, радикуліті й артралгіях. Соком редьки, змішаним з медом і горілкою, розтирають хворі суглоби, а розведеним навпіл з водою — обмивають обморожені ділянки тіла.
Насіння редьки, потовчене і змішане з невеликою кількістю води, застосовують у вигляді припарок як антибактеріальний і антимікотичний засіб при мікотичних екземах і ранах, які погано гояться.
Лікарські форми і застосування
Внутрішньо:
- свіжий сік п’ють по 1 столовій ложці 2—3 рази на день як відхаркувальний і сечогінний засіб;
- свіжий сік, змішаний з медом у співвідношенні 1:1, п’ють по 1—2 столові ложки 2—3 рази на день;
- при захворюваннях печінки і жовчного міхура свіжий сік п’ють, починаючи зі 100 мл на день і поступово збільшуючи дозу до 400 мл на день, протягом 5—8 тижнів (разова доза 50—100 мл, курс лікування рекомендується періодично повторювати);
- суміш (порівну) соку редьки, буряків і моркви наливають у темну пляшку, нещільно, щоб рідина могла випаровуватися, закривають, ставлять на 3 години у теплу духовку і після охолодження вживають по 1 столовій ложці 3 рази на день за 15 хвилин до їди (курс лікування — 2—3 місяці).
Зовнішньо:
- три частини (за об’ємом) свіжого соку редьки змішують з двома частинами меду і однією частиною горілки і одержану суміш використовують для втирання у хворі суглоби;
- припарки з потовченого насіння при мікозах (1—2 рази на день, курс лікування — 7—10 днів).
За редакцією академіка А. М. Гродзінського.
