Персик звичайний; персик обыкновенный; (Persica vulgaris) — дерево заввишки 3—6 м або кущ родини розових.
Кора жовтувата або червонувато-коричнева.
Листки ланцетні, гостропилчасті, з короткими черешками, які несуть по 3—5 червоно-бурих залозок.
Квітки актиноморфні, двостатеві, рожеві, одиничні, зрідка їх по дві.
Плід — кістянка.
Цвіте у квітні — травні.
Поширення. Походить зі Східної Азії. Розводять як плодову рослину в південних районах України.
Сировина. Використовують плоди.
Хімічний склад. Плоди містять цукри (до 15 %), аскорбінову кислоту, вітаміни групи В, каротин, органічні кислоти (яблучну, лимонну, хінну та винну), ефірну олію, сполуки калію і заліза; в насінні є жирна (до 57 %) і ефірна олія.
Фармакологічні властивості і використання
Плоди персика рекомендуються хворим із порушенням серцевого ритму, при гіпохромній анемії, пов’язаній з аліментарним фактором або гіпацидним гастритом, як засіб, що стимулює шлункову секрецію і покращує травлення, та як сечогінний засіб.
Протипоказано вживати персики хворим на діабет і ожиріння. М’якуш плодів використовують і як фітотерапевтичний засіб у косметиці. З насіння одержують персикову олію, яка є цінною сировиною для фармацевтичної і парфумерної промисловості.
Лікарські форми і застосування
Зовнішньо: маска на обличчя при сухості шкіри (Hyposteatosis cutis) — м’якуш стиглого персика змішують з відваром ромашки лікарської і одержану кашку наносять на обличчя, через 20 хв змивають теплою водою.
