Мигдаль степовий; бобчук, мигдаль низький; миндаль степной; Amygdalus папа — невеликий (30—100 см заввишки) кущ родини розових.
Кора на однорічних пагонах білувата, на багаторічних — червонаво-сіра.
Листки чергові, ланцетні, гостропилчасті, на верхівці загострені, на вкорочених пагонах, які часто перетворюються на колючки, сидять пучками, на ростових — частіше одиничні; пелюстки яскраво-рожеві, у деяких культурних форм — білі.
Плід — яйцевидноокругла, трохи сплюснута, вкрита повстю кістянка; кісточка косо-яйцевидно-округла, майже гладенька.
Цвіте у березні — травні, одночасно з появою листя.
Поширення. Мигдаль степовий росте в Лісостепу (переважно на півдні), в Степу і в Криму на степах, схилах, серед чагарників. Вирощують як декоративну рослину.
Заготівля і зберігання. Для медичних потреб заготовляють плоди рослини (Semen Amygdali nanae). Правила збору і сушіння див. у статті «Мигдаль звичайний». Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. У ядрі кісточок є жирна (20 %) і ефірна олії, глікозид амигдалін (2,5—3,5 %), білок (20 %), крохмаль, слиз, холін, аспарагін, вітаміни групи В, аскорбінова кислота, каротин та мінеральні солі.
Фармакологічні властивості і використання
Плоди мигдалю степового використовують як сировину для виробництва гіркомигдалевої води й жирної олії. Фармакологічні властивості і використання гіркомигдалевої води такі самі, як і у гіркомигдалевої води, одержаної з мигдалю звичайного. Жирна олія, яку добувають холодним пресуванням, придатна для їжі, вважається доброю приправою до салатів.
Лікарські форми і застосування
Внутрішньо — гіркомигдалеву воду по 10—20 крапель на пів склянки води кілька разів на день вживають як протикашлевий засіб і при гастралгії (найбільша разова доза — 2 г, найбільша добова — 6 г).
Зовнішньо — суміш (порівну) гіркомигдалевої води, вапняної води і гліцерину для примочок і обмивання застосовують від кропив’янки і пролежнів (як седативний місцевий засіб).
