Пряносмакові рослини — це овочеві рослини великої господарської групи пряносмакових. Застосовуються вони переважно для ароматизації овочевих, м’ясних і рибних страв, при маринуванні і солінні. Крім того, ці рослини збагачують страви вітамінами і діють як бактерицидний засіб. Практично всі вони — визнані лікарські рослини. Використовують їх також у декоративних цілях і як медоноси, що приваблюють на город і сад бджіл та інших комах, які запилюють рослини і підвищують урожай насіння.
Фенхель
Фенхель називають ще аптечним кропом. А він дійсно і за зовнішнім виглядом, і за запахом дуже подібний до нього. З давніх часів його використовують як ароматичну та лікарську рослину. Свіжі листки використовують як приправу при виготовленні супів, салатів тощо, а плоди — для ароматизації маринадів. У медицині використовують при хворобах печінки і нирок. Фенхель — багаторічна рослина з однорічним трав’янистим стеблом. На одному місці може рости 2—3 роки.
Є дві різновидності фенхелю — звичайний і овочевий. Перший подібний до кропу, його вирощують для одержання насіння та зелені. Останній утворює потовщення, яке іноді називають «головочкою». Його тушкують, готують з нього салати — це дієтичний продукт високої смакової і лікувальної якості.
Сіють його навесні рядковим способом з міжряддями 45 см. Насіння загортають на глибину 1—1,5 см. На 10 м² витрачають 8—12 г насіння. Протягом літа систематично розпушують ґрунт у міжряддях, виполюють бур’яни в рядках і поступово проріджують, залишаючи рослини на відстані 15 см. Видалені рослини використовують. Догляд включає розпушення ґрунту, поливи і, при необхідності, — підживлення азотними добривами.
Щоб надати «головочкам» приємного ніжного смаку на початку їх утворення, рослини злегка підгорніть. На зиму вкрийте соломою або бадиллям, а навесні, з настанням теплих днів, укриття зніміть, рослини ретельно перевірте, видаліть сухе бадилля, розпушіть ґрунт у міжряддях, підживіть азотними добривами (20—30 г на 1 кг).
Аніс (ганус)
Більшість з нас знайомиться з цією рослиною через анісові краплі або анісову олію, яку застосовують як проносне, при нежиті та багатьох інших хворобах. Аніс звичайний використовують у кулінарії. Молоде листя анісу використовується для ароматизації салатів, м’ясних і рибних страв, при солінні і маринуванні огірків, помідорів, капусти, а також для різних соусів, а мелене насіння додають до солодких страв.
Насіння сійте рано навесні на добре угноєних грядках, бажано з легким ґрунтом. Рядки розміщуйте через 20—25 см, а в рядку після проривання рослини залишайте через 15—20 см. Насіння сходить дуже повільно, а тому перед сівбою його бажано стратифікувати.
Обов’язковий засіб під час догляду за рослинами — своєчасне проривання, щоб рослини не витяглись. У посушливих районах 2—3 рази полийте і регулярно розпушуйте ґрунт. Насіння швидко осипається, а тому з початком побуріння зонтики зріжте і досушіть у жмутиках.
Коріандр
Ця пряна рослина — невід’ємна частка грузинської кухні. Листям різкого специфічного запаху ароматизують овочеві та м’ясні страви. Відвар з насіння — чудовий засіб для поліпшення травлення, лікування геморою, а настій з них застосовують як заспокійливий і протисудомний засіб при істерії.
Для одержання насіння висійте його рано навесні рядками через 30—35 см на глибину 1—2 см. Щоб постійно мати зелень, висівайте його через 15—20 днів.
Догляд полягає в своєчасних поливах і розпушуванні міжрядь. Зелень зберіть до цвітіння, тому що молоде недостигле насіння має дуже неприємний запах. До речі, цю здатність можна використати для відлякування мишей, пацюків та інших гризунів.
Кмин (тмин)
Як прянощі використовують насіння, що містить 3—7 % ароматної ефірної олії. Його насінням присипають зверху бородинський хліб. Зелене і етіольоване листя застосовують для приготування салатів, супів і як прикрасу до рибних і м’ясних страв. Це відомий і визнаний лікувальний засіб. Настій насіння поліпшує травлення. Використовують його як заспокійливий і тонізуючий засіб.
Вирощувати кмин можна як окрему культуру, а також як ущільнювач і в кулісах. Може рости при деякому затіненні, але насіння і зелень при цьому буде зі слабким ароматом. Сійте його рано навесні рядками через 45 см або дворядковими стрічками через 20 см, залишаючи після проривання рослини в рядку на такій же відстані. Насіння загортайте на глибину 1,5—2 см. Можна вирощувати його також з розсади.
Це дворічна рослина. Першого року ретельно прополюйте і розпушуйте ґрунт, своєчасно поливайте, а якщо рослини погано ростуть — підживлюйте, вносячи на 1 м² по 10—15 г сечовини, суперфосфату і калійної солі. Навесні наступного року грядку розпушіть, підживіть азотними добривами.
Щоб насіння не обсипалось, як тільки воно почне буріти, рослини зріжте, зв’яжіть у жмутики і сушіть під навісом або на горищі. Під ними розкладіть папір або плівку, куди буде падати насіння. Коренеплідні форми тмину можна використовувати для виганяння зелені в осінньо-зимовий період.
Любисток
Ця відома овочева, лікарська і декоративна рослина стала справжньою окрасою подвір’я в Україні, вона оспівана в багатьох піснях і віршах. Як овоч використовують молоде листя для ароматизації овочевих, борошняних і м’ясних страв. Із свіжого коріння готують цукати. Коріння використовують для лікування серцевих, нервових, шлункових хвороб і як глистогінний засіб, свіже листя — від головних болів. Не можна споживати любисток хворим на нирки і вагітним жінкам. Листя слід збирати під час цвітіння, насіння — при повному його достиганні, а корінь — восени.
Розмножувати можна поділом кущів, паростками, розсадою або висівом насіння. Рослини розміщуйте через 70 см. Росте любисток на одному місці 5—7 років. Кожної весни рослини підживлюйте перегноєм або нітрофосом, амофосом чи сечовиною (200—300 г на 10 м²). Регулярно розпушуйте ґрунт, поливайте.
Меліса
Називають цю рослину мелісою лікарською, лимонною м’ятою або мелісою лимонною, тому що її листя має запах лимона. Це насамперед лікарська рослина, що застосовується від головних болів, для поліпшення діяльності серця, шлунково-кишкового тракту, заспокоєння болю у суглобах. Як овоч застосовують для соління овочів, яким меліса надає аромату, пружності і міцності. Пагони і листя збирайте на початку цвітіння.
Ця рослина — прекрасний медонос. У перекладі з грецької мови слово «меліса» означало «бджола». Якщо пасічник натре руки і обличчя листям меліси — його не будуть жалити бджоли. Запах меліси приваблює на город і в сад бджіл і різних комах, вони сприяють кращому запиленню рослин, підвищуючи їх урожай. Сухе листя меліси відлякує міль, мишей, захищає продукти від плісняви.
Це багаторічна рослина, яку можна розмножувати поділом куща, кореневищами, живцями і насінням (краще через розсаду). Рядки рослин розміщуйте через 40—50 см, а рослини в рядку через 20—30 см. Догляд включає ранньовесняне розпушення ґрунту, підживлення азотними добривами (250—300 г на 10 м²), проривання й поливи.
Чабер (чебрик)
Ця рослина багатопланового використання — як приправа до юшки, салатів, м’ясних і рибних страв, для ароматизації маринадів, консервування овочів і грибів, як лікарську рослину. Її застосовують від шлунково-кишкових захворювань, як болезаспокійливий засіб і для збудження апетиту. Рожеві запашні квітки, зібрані в нещільні витягнуті суцвіття, можуть прикрасити город чи палісадник.
Є одно- і багаторічні форми чабру. Насіння дуже дрібне, погано сходить, а тому краще вирощувати через розсаду, висаджуючи її рядами, через 40—50 см. Багаторічний чабер можна розмножувати поділом кущів рано навесні. Протягом вегетації ретельно розпушуйте ґрунт у міжряддях, знищуйте бур’яни, а якщо рослини погано ростуть, підживлюйте азотними добривами. Пагони збирайте на початку цвітіння. Зв’язуйте в жмутики і зберігайте для зимового споживання.
Чебрець
Багатьом відомий дикий чебрець, який росте на крейдяних та на інших сухих пустирях. Культурну його форму називають богородською травою або тим’яном. Останнє слово перекладається з грецької мови як «сила» — мали на увазі, очевидно, лікувальну силу цієї духмяної трави. Відвар або настій поліпшує травлення, заспокоює болі, компреси на відварах з рослинною олією лікують радикуліти, артрити і міозити. Використовують для соління і маринування огірків та інших овочів.
Розмножувати можна поділом кущів або через розсаду, які висаджуйте рано навесні рядами через 35—40 см, а в рядку через 15—20 см. Посадки відновлюйте через 3—4 роки. Догляд включає розпушення ґрунту, знищення бур’янів, підживлення. Пагони довжиною 5—6 см зрізуйте кілька разів за сезон.
Васильки (базилик)
Запашні васильки — рослина з сильним приємним запахом. Цю властивість і використовують для освіження повітря в приміщеннях, ароматизації супів, підлив, консервів, м’ясних і рибних страв. Це добрий дезинфікуючий засіб. Застосовують від гастриту, колік у шлунку, головних болів, екзем.
На півдні і сході республіки можна вирощувати висівом насіння в ґрунт рядками через 30—40 см на відстані в рядку через 10—20 см на глибину 1,5 см. У місцях з коротшим вегетаційним періодом васильки бажано вирощувати з розсади, яку починають готувати наприкінці березня — на початку квітня. Потребує ретельного догляду, насамперед достатньої кількості добрив і своєчасних поливів раз на тиждень. Пагони слід зрізати перед цвітінням або на його початку.
Естрагон (острогін, тархун)
Естрагон (тархун) — вирощують для одержання молодих запашних листків та суцвіть. Свіжі та висушені молоді суцвіття, зібрані на початку цвітіння, використовують як приправу для овочевих та м’ясних страв, салатів, маринадів, а також для соління огірків, помідорів та інших овочів. Огірки набудуть своєрідного запаху, пружності і хрусту, якщо при їх засолюванні покласти невелику кількість естрагону. Використовують для лікування гастритів, збудження апетиту і поліпшення травлення, щоб зняти корчі, у тому числі і при епілепсії.
Це високоросла рослина з сильним корінням. Може рости на одному місці 10—15 років. В Україні районований сорт Грибовський. Естрагон — багаторічна морозостійка культура. Його кореневище перезимовує в усіх областях республіки. Добре росте на родючих, достатньо зволожених ґрунтах. Розмножують його поділом старих кущів або розсадою.
Ділять маточні кущі навесні, коли розпочинають розвиватися пагони. При вирощуванні з насіння на одну парникову раму висівають 3, а на ящик — 1 г насіння. Сходи з’являються на 14—18-й день після сівби. Розсаду висаджують квадратно-гніздовим способом за схемою 70 х 70 см рано навесні по дві рослини в гніздо. На 10 м² висаджують 40—45 рослин.
Протягом вегетації розпушують ґрунт у міжряддях і виполюють бур’яни. Навесні видаляйте сушняк, розпушуйте ґрунт у міжряддях, внесіть перегній (3—5 кг на 1 м²) або по 20—30 г сечовини чи іншого азотного добрива, суперфосфату і калійних добрив.
Урожай збирають на початку цвітіння, коли стебла і молоді листки мають сильний аромат і найвищий вміст вітамінів. Молоді стебла з суцвіттями зрізають, зв’язують у невеличкі снопики і висушують у затінку. Через кожні 3—4 роки плантацію поновлюють. Це роблять тому, що в старих кущів, особливо при низькому рівні агротехніки, листки втрачають аромат і погіршується якість продукції.
Гісоп (юзефка)
Гісоп лікарський — сама назва вказує на основне призначення рослини. Чай п’ють від кашлю, бронхіту, бронхіальної астми, а відвар використовують для промивання ран, полоскання горла, від кон’юнктивітів. Свіже і висушене листя використовують як приправу для салатів, супів, м’ясних, рибних і овочевих страв. Рослина дуже декоративна з білими, рожевими, голубими або ліловими квітками, зібраними в колосоподібне суцвіття. Запах їх приємний і настільки сильний, що може освіжити повітря не лише у приміщенні, а й на подвір’ї. Це чудовий медонос.
Розмножується насінням, поділом кущів, живцями і частками коріння. Висаджувати нові кущі краще рано навесні рядками через 15—20 см і на такій же відстані в рядку. Догляд полягає у видаленні рано навесні сухих стебел, підживленні, розпушенні ґрунту та поливах. Пагони збирайте на початку цвітіння.
М’ята
Є кілька різновидностей цієї рослини: водяна, довголиста, кучерява, польова, японська… Але як овочеву і лікарську рослину використовують м’яту перцеву, яку називають ще холодною м’ятою через гострий присмак, подібний до гострого перцю, що залишає в роті відчуття холоду. На городі повинен бути кущик цієї духмяної рослини, яка добре освіжає повітря в приміщенні, її заварюють як чай, а також використовують при солінні і маринуванні огірків і помідорів. За велике її лікувальне значення вона — обов’язковий компонент серцево-судинних препаратів: валідолу, крапель Зеленіна, ментолового спирту… В домашніх умовах можна використовувати від нудоти, для поліпшення травлення, полоскання рота, а прокип’ячену з оцтом — як глистогінний засіб.
Розмножується переважно кореневищами або живцями, які краще розсаджувати рано навесні рядами через 50—60 см, а в ряду на відстані 20—25 см. Щоб одержувати високоякісну продукцію, регулярно видаляйте бур’яни, розпушуйте ґрунт, вносьте по 25—30 г мінеральних добрив на 1 м², а в посушливий період поливайте. Пагони збирайте на початку цвітіння, коли в рослині накопичується найбільша кількість ефірних речовин, що надають їй сталий сильний запах.
Рута
Рута — пряна та лікарська рослина. Смак рути — середній між цибулею і часником. Її листки використовують як приправу до салатів, м’яса, підлив, при засолюванні огірків і при готуванні маринадів. Добрий лікувальний засіб від ревматизму і головних болів, захворювань очей, особливо від гнійних кон’юнктивітів. Ціниться як декоративна рослина. За народним повір’ям, гадюки не розводяться там, де росте рута, а мухи гинуть від її запаху. Рута — багаторічна рослина. На одному місці росте 5—6 років.
Розмножують її насінням через розсаду, частинами куща та живцями. Сіють насіння спочатку в ящики висотою 15 см на початку квітня, а потім сходи пересаджують у відкритий ґрунт. Сходи з’являються через 28—30 днів після сівби. Орієнтовно через 10—15 днів після появи сходів рослини пересаджують у відкритий ґрунт квадратним способом 30×30 або 45×45 см.
Протягом вегетації розпушують ґрунт у міжряддях і виполюють бур’яни в рядках. Листки рути збирають протягом весни та літа. Рута — зимостійка рослина, добре перезимовує у відкритому ґрунті, не потребує укривання або інших заходів захисту. На зиму кущі підгорніть, краще компостом, перегноєм або торфом.
Майоран і материнка
Майоран — ароматична рослина. Молоді квіткові стебла і листки використовують свіжими і висушеними як приправу при виготовленні супів, соусів, м’ясних і рибних страв та при консервуванні овочів. Усі надземні частини рослини містять ефірну олію, яку в медицині використовують при хворобах дихальних органів, нервових головних болях, безсонні. Майоран має також антисептичні властивості. Є дві форми майорану: однорічний і зимовий, який на одному місці може рости до п’яти років, але в умовах України його вирощують як однорічну культуру.
На одному місці може рости кілька років, але краще посадки оновлювати кожного року. Майоран вимогливий до тепла і вологості ґрунту, тому його треба вирощувати на незатінених ділянках, захищених від холодних вітрів. Розмножують майоран насінням. На півдні республіки його можна вирощувати висівом насіння в ґрунт одночасно з огірками (на початку травня).
У північних районах застосовують розсадну культуру, а також поділ кущів. На одну парникову раму висівають 2—4 г насіння. Розсаду висаджують через 35—40 днів після появи сходів, звичайно у кінці травня. Висаджують рослини в лунки на відстані 45 см одна від одної, по дві рослини в гніздо. Протягом вегетації розпушують ґрунт у міжряддях та виполюють бур’яни в рядках. Урожай збирають на початку цвітіння. Рослини зрізають на висоті 5 см від кореневої шийки і висушують у затінку.
Кожної весни ретельно видаляйте сухі стебла, розпушуйте ґрунт у міжряддях, підживлюйте азотними добривами. Збирайте пагони довжиною 5—6 см. За літо можна зробити 2—3 зрізи.
Різновидність майорану — материнка. Її ще називають зимовим майораном. У дикому стані зустрічається на Україні. Листя її давно споживається населенням для ароматизації страв. Можна вирощувати на городі, застосовуючи таку ж агротехніку, як і для майорану.
Розмарин
Ця малопоширена рослина — вічнозелений напівчагарник. Її листя зі своєрідним приємним запахом використовують для приготування приправ до м’ясних, рибних і овочевих страв. Але особливо цінна вона як лікарська рослина — настої з листя застосовують від неврозів, запаморочення, послаблення пам’яті, астми, захворювань глотки і гортані.
На одному місці може рости 10—15 років. Дуже примхлива рослина. Потребує старанного догляду. Розмножується переважно поділом кущів, але можна вирощувати також із насіння через розсаду, висаджуючи за схемою 50×50 см. На зиму в теплих районах її бажано прикрити соломою, старим одягом або циліндрами з фанери чи толю, в які насипати тирсу, а в місцях з нестійкою холодною зимою кущі обережно викопати і в ящиках або горщиках зберігати до весни в підвалах, а ще краще в прохолодному світлому приміщенні.
Кервель
Однорічна рослина з анісовим запахом і різьбленим, дуже красивим листям. Використовують для ароматизації і оздоблення страв, сік від пропасниці, жовтяниці та інших виснажливих хвороб.
Сійте рано навесні рядками через 25—30 см. Насіння дрібне, довго не сходить, а тому його бажано стратифікувати. Не допускайте загущення, після появи сходів зразу ж прорвіть, залишаючи рослини в рядку через 15—20 см. У посушливих районах регулярно поливайте. Зелень збирайте через 30—40 днів після сівби.
Щоб мати конвеєр цієї корисної приправи, насіння висівайте через 15—20 днів. Зустрічаються коренеплідні форми кервелю — кервельна ріпа. Коренеплоди дуже смачні, з тонким запахом анісу. Їх можна тушкувати, смажити, варити окремо і в суміші з іншими овочами.
Хрін
Найпоширеніша, відома з давніх-давен, універсальна пряносмакова й лікувальна рослина. Хрін — багаторічна рослина. Вирощують для одержання товстих м’ясистих кореневищ, що мають гострий смак. Хрін незамінний при солінні овочів. З нього готують безліч приправ до холодних м’ясних і рибних страв, використовують для підлив, для здобрення салатів, додають в холодники. У хроні міститься значна кількість сильних фітонцидів — речовин, що згубно діють на мікроорганізми. Завдяки цьому хроном лікують ангіну та інші запальні хвороби порожнини рота і горла, а також гастрити, подагру, ревматизм та багато інших хвороб. Тому він, крім кулінарного, має й лікувальне значення.
В Україні районований сорт Валковський. Ця рослина, хоч і цвіте, насіння в умовах республіки ніколи не утворює. Розмножують її тільки частинами кореневищ.
Восени на городах, луках та в інших місцях, де росте хрін, відбирають здорові рослини, викопують і відрізають від основного кореневища молоді бокові корінці товщиною 0,5—1 і довжиною 20—25 см. Верхню частину кореневища, відрізану від материнської рослини, зрізають горизонтально, а нижню — навскіс.
Навесні при садінні хріну це враховують і садять нижньою частиною вниз. Заготовлені восени кореневища зв’язують у пучки по 50 шт. і зберігають до весни у підвалах, траншеях, пересипаними зволоженим піском або землею, а рано навесні висаджують.
Щоб кореневища під час проростання не розгалужувалися, перед садінням їх обтирають мішковиною, знищуючи усі бокові сплячі бруньки, за винятком тих, що розміщені на верхній та нижній його частинах. На 1 м² потрібно 1—1,5 кг кореневищ.
Хрін вирощують на родючих, достатньо зволожених ґрунтах. Перезволожені ґрунти для нього непридатні. На ділянку, виділену для вирощування хріну, восени під зяблеву оранку або перекопування вносять по 4—6 кг гною на 10 м², а навесні ще по 3—4 кг сульфату амонію та суперфосфату. Навесні ґрунт обробляють дуже рано.
Кореневища садять у лунки рядковим способом з шириною міжрядь 60—70 см і відстанню між рослинами в рядках 30—35 см. Верхній кінець загортають шаром землі 7—10 см.
Урожай кореневищ збирають у наступному, а за сприятливих умов у поточному році — у жовтні або на початку листопада. Хрін викопують, очищають від землі та корінців, кореневища сортують на товарні і нетоварні. Товарні повинні мати довжину 20—25, а товщину 1,5—2 см.
Рости на одному місці може довго, але корені поступово старіють, дрібнішають і втрачають товарність. Тому раз у 2—3 роки посадки хрону слід відновлювати.
Катран
Катран, або кримський хрін — багаторічна рослина. Найближчий родич хрону, а деякі види успішно його замінюють. Його використовують як приправу до м’ясних страв, для приготування різних соусів і салатів, у народній медицині — при лікуванні шлункових хвороб і як антисептик, що заміняє гірчицю.
У республіці районований сорт Кримський, створений на Сімферопольській овоче-баштанковій дослідній станції. Катран — культура невимоглива, зимо- і посухостійка. Росте на будь-яких ґрунтах, крім ділянок з близьким стоянням ґрунтових вод.
Катран розмножується насінням, яке висівати треба тільки під зиму в серпні — вересні на глибину 2—3 см рядками через 50 см, а відстань між рослинами в рядках 30—50 см. Навесні ґрунт у міжряддях ретельно розпушуйте, підживлюйте і поливайте.
Розмножувати катран можна насінням і кореневими пагонами. Висівати насіння треба восени — у кінці вересня. Норма висіву 7—10 г на 10 м². Насіння загортають на глибину 2—3 см. Відстань між рядками має становити 70 см. В рядку рослини проріджують, залишаючи на відстані 30 см. Протягом вегетації розпушують ґрунт і виполюють бур’яни, підживлюють і поливають .Урожай коренів збирають восени поточного або наступного року.
На другий рік вегетації корені можуть вирости до 2—3 кг. Є кілька різновидностей катрану: татарський, східний, серцелистий. Рано навесні зелені пагони можна використовувати подібно до спаржі, а листя, що з’являється дуже рано, — як салат. Катран — чудовий медонос і дуже декоративний з приємним, сильним ароматом.
