Немає іншої овочевої рослини, яка б відзначалася такими лікувальними властивостями, як часник. Офіційна медицина вважає його хорошим антипаразитним, сечогінним і глистогінним засобом, що підвищує апетит і регулює діяльність шлунково-кишкового тракту. Часник вживають при атонії шлунка і кишок, диспепсії, хворобах дихальних шляхів, бронхіальній астмі та гіпертонії, водянці, атеросклерозі та грипі. Мазь з нього (товчений часник зі свинячим салом) — засіб від бородавок, мозолів і укусів гадюк. Єдина незручність при вживанні часнику — неприємний запах. Значною мірою його можна позбутися, якщо пожувати свіжий корінь петрушки або лепехи (аїру).
Різновидності часнику
Існують дві різновидності часнику — стрілкуючий і нестрілкуючий. Перший утворює стрілки з повітряними цибулинами (бульбочками). Це переважно озима форма, яка утворює великі головки і дає високий урожай, який, проте, погано зберігається взимку. У суцвіттях стрілкуючого часнику замість насіння утворюються повітряні цибулинки.
Стрілкуючий часник озимий, його висаджують тільки восени. Якщо висадити його зубки навесні, рослини погано розвиваються, не стрілкуються та майже зовсім не дають урожаю. До того ж, зубки його важко зберегти до весни, тому що у них низька лежкість.
Нестрілкуючий часник стрілок не формує, зубки в нього дрібні, сіяти його краще навесні — це яра форма. Перевага його в тому, що він добре зберігається і його можна споживати і навесні. Нестрілкуючий часник має озимі та ярі форми (сорти).
Сорти ярого часнику менш зимостійкі, ніж озимого, дають у 2-3 рази нижчі врожаї, але значно краще зберігаються. Озимі сорти нестрілкуючого часнику висаджують восени, а ярі – навесні.
Слід, однак, підкреслити, що поділ на озиму і яру форму умовний — висіяний під зиму ярий часник може утворити головку, так само як і озимий при ранньовесняній сівбі може дати урожай, але значно нижчий, ніж при висіві восени. Два районовані на Україні сорти часнику — Одеський 13 і Український білий гуляйпільський — вважаються одночасно ярими і озимими нестрілкуючими формами.
Особливості вирощування часнику
Наскільки часник корисний, настільки він примхливий при вирощуванні. Більшість городників відчувають труднощі у придбанні насінного матеріалу, тому що часник — одна із небагатьох культурних рослин, що розмножується вегетативно — зубками або повітряними бульбочками (які теж являють собою вегетативне утворення, а не насіння).
Звертаємо увагу на необхідність добору для вирощування місцевих форм і сортів часнику. Вони найбільш пристосовані до цих умов і дають високий урожай. Не варто сіяти часник, завезений з інших, особливо віддалених районів. Він погано пристосовується до нових умов, вироджується, дає дрібні цибулини.
Вирощувати часник можна з зубків, повітряних цибулинок і однозубок (сіянки). З зубків можна одержати високий урожай, але при цьому витрачається товарний часник.
Сівба повітряними цибулинками сприяє оздоровленню садивного матеріалу, але це дуже копітка справа, товарну продукцію можна одержати тільки через два роки.
Вирощування з однозубок має ті переваги, що спочатку на обмеженій площі одержують сіянку-однозубку, а потім її розсаджують на постійне місце за такою ж схемою, що і зубки. Тому ці способи слід поєднувати.
Але який би зі способів ви не обрали — обов’язково зубки, повітряні цибулинки і однозубки сортуйте за розміром, глибину загортання встановлюйте залежно від розміру — чим вони крупніші, тим глибше загортайте.
Розмноження часнику
Основним посадковим матеріалом під час вирощування всіх форм часнику є зубки. Для розмноження стрілкуючих сортів крім зубків, використовують повітряні цибулинки і однозубки, що виростають з повітряних цибулин в перший рік.
Стрілки залишають тільки на найкращих рослинах, з яких збирають повітряні цибулини для насіннєвих цілей, тобто для оздоровлення та розмноження часнику. Повітряні цибулинки вільні від хвороб та дають оновлене потомство однозубку, а великі повітряні цибулинки – і зубкових головок. Тому на насіннєві цілі краще залишати стрілки на рослинах, які дають великі повітряні цибулинки.
Посів часнику
Площу під часник добре вирівняйте. Для цього найбільш придатні захищені від вітру, бажано піщані ґрунти. Непридатні ділянки з близьким рівнем ґрунтових вод і ті, що затоплюються навесні.
Ґрунт готуйте заздалегідь, перед перекопуванням на 1 м² внесіть по 8—10 кг перегною (свіжий гній не вносити!) або компосту і по 20—30 г сечовини, суперфосфату і калійної солі. Якщо гною немає, норму мінеральних добрив слід подвоїти. Після перекопування грядку ретельно вирівняйте, полийте і до сівби підтримуйте в пухкому, чистому від бур’янів стані.
Добрі результати дає вирощування часнику в міжряддях суниць — не треба окремо готувати ґрунт, а поливів і розпушувань ґрунту, які проводять на ягіднику, достатньо для хорошого росту часнику. Крім того, часник захищає суниці від хвороб і шкідників.
Сіяти часник треба в такі строки (в Україні в різних областях це початок вересня — кінець жовтня), щоб він укорінився, але сходи не вийшли на поверхню.
Садивний матеріал протруїть однопроцентним розчином мідного купоросу або протягом 15—24 годин витримайте у слабкому розчині марганцевокислого калію. Грядки робіть шириною 120—150 см з відстанню між ними 25—30 см, а між рядками на грядках 15—20 см.
Зубки і однозубки розкладіть у рядках денцем вниз, великі через 10, середнього розміру через 8 і дрібні через 6 см. Загорніть залежно від розміру на 4—6 см з обов’язковою орієнтацією денцем вниз.
Посів часнику зубками
Часник городній більш вимогливий до вологості та родючості ґрунту, ніж цибуля. При внесенні органічних та мінеральних добрив його врожайність значно зростає. Перегною вносять по 10-15 кг і більше на 1 м².
Садять зубки з міжряддями 20-25 см та відстанню між рослинами у рядку 6-8 см. Глибина посадки восени – 7-9, а навесні – 4-5 см. Середня маса зубків ярого часнику становить 1-2 г.
Оптимальні терміни садіння восени – третя декада вересня – перша половина жовтня (у північних та східних областях раніше, у південних та західних – пізніше), з таким розрахунком, щоб до постійних морозів зубки добре вкоренилися.
Навесні ярий часник висаджують якомога раніше за такими ж схемами, що і озимий, зубки загортайте на 2—3 см. Через 6—7 днів поливайте по 40—45 л води на 1 м². Вищі урожаї мають при осінньому садінні зубків середнього розміру озимого часнику (4-6 г) або найбільших однозубок, вирощених з повітряних цибулин.
Посів часнику повітряними цибулинами
Сіяти повітряні цибулинки можна восени, а краще навесні чи влітку. Сіють восени та навесні в ті ж терміни, що й зубки, а влітку — у першій п’ятиденці липня.
Липневі посіви повітряних цибулинок не встигають до настання зими утворити цибулини, але розвивають значну кореневу систему та вегетативну масу, що дозволяє рослинам у наступному році утворити зубкові головки або великі однозубки.
При цьому способі повітряні цибулини потрібно зберігати в прохолодних умовах майже рік (з серпня до липня наступного року).
Незалежно від термінів сівби на 1 м² рядка треба висівати 30-35 схожих повітряних цибулин. Глибина загортання 2-5 см. Ширина міжрядь 15-20 см.
Догляд за посівами часнику
З настанням сталих морозів грядки накрийте соломою, бадиллям, листям, а взимку затримуйте сніг.
Рано навесні, як тільки відтане земля, покриття зніміть і складіть на компостну купу, спілий ґрунт глибоко розпушіть. З початком інтенсивного відростання листя підживіть такими ж дозами добрив, як і цибулю, а всього підживлюйте 2—3 рази.
Щоб головки були великими, регулярно зривайте стрілки. Цей захід дозволяє підвищити врожайність головок на 25-30%. Залишайте тільки відібрані на насінники.
Кілька порад по насінництву. Вже з весни позначте рослини з товстим стеблом і великою кількістю листя — це ознака того, що тут буде велика цибулина. Слід також відбирати ті рослини, на стрілках яких утворюються крупні повітряні цибулини. При розлущуванні головок відкидайте ті, що мають рожеві денця — це ознака ураження хворобами.
Збір урожаю
Стрілкуючий часник збирайте, як тільки пожовкне листя, а нестрілкуючий — на початку його вилягання. За кілька днів до збирання стрілкуючого часнику зрізають стрілки з повітряними цибулинками і просушують. Через 3-4 тижні їх відминають, очищають і готують до сівби або для зберігання.
Часник збирають у липні – на початку серпня. Ознаками стиглості головок є пожовтіння нижнього листя і в’янення або часткове вилягання стебел. Спочатку цибулини просушують на городі, а остаточно досушують у приміщенні. Найкраще часник зберігається в сухому приміщенні при температурі 0-3 ° С та відносній вологості повітря 60-70 %.
