Яловець звичайний; можжевельник обыкновенный; Juniperus communis — вічнозелений кущ або невелике (4—6 м заввишки) дерево родини кипарисових. Дводомна, рідше однодомна рослина з конусоподібною або яйцеподібною кроною і прямим стовбуром із сірувато-бурою корою.
Молоді пагони червонувато-бурі, тригранні.
Листки хвоєподібні, жорсткі, лінійно-шилоподібні, 8—20 мм завдовжки, колючі, зверху плоскожолобчасті, ясно-зелені з сизою поволокою, зісподу зелені, тупокілюваті, з поздовжньою борозенкою на кілі, розташовані тричленними черговими кільцями.
Стиглі шишкоягоди кулясто-яйцеподібні, чорні, з сизою поволокою, 6—9 мм у діаметрі, на верхівці часто з трьома горбками.
Органи спороношення містяться на кінцях маленьких пазушних гілочок, густо вкритих трикутними лусками; чоловічі шишечки жовті, мають вигляд колосків, що несуть щитоподібні луски з 3—7 пиляками; жіночі шишечки складаються з кількох насінних лусок і трьох насінних зачатків і нагадують зелені бруньки. Після запліднення луски жіночої шишечки зростаються і утворюють соковиту зелену шишкоягоду.
Запилюється у квітні—травні; шишкоягоди достигають наступного року восени.
Поширення. Яловець звичайний росте в підліску хвойних, рідше мішаних лісів у Карпатах і на Поліссі. Подекуди культивують у садах і парках як декоративну рослину.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують шишкоягоди (Fructus Juniperi communis), які заготовляють восени, струшуючи їх на розстелений під кущами брезент. Зібрані шишкоягоди вживають свіжими або сушать у теплому приміщенні, розстилаючи їх тонким шаром на чистій підстилці. Штучне сушіння проводять при температурі не вище 30°. Сушених шишкоягід виходить 66—67%. Шишкоягоди тривалий час можуть зберігатись у свіжому вигляді при температурі близько 0°. Сушені шишкоягоди є у продажу в аптеках.
Хімічний склад. Плоди ялівцю містять ефірну олію (0,5—2%), флавоноїди, смоли (до 9%), органічні кислоти (яблучна, оцтова, мурашина, гліколева), цукри (30—40%), віск (0,6—0,7%), пектини, дубильні речовини, пентозани (біля 6%), інозит, солі калію. У складі ефірної олії є а-пінен, камфен, кадинен, дипентен, а-терпінеол, терпінелен, борнеол, ізоборнеол, юніперкамфора, вуглеводень, юнен та ін.
Фармакологічні властивості і використання
Препарати ялівцю підвищують діурез і дезінфікують сечовивідні шляхи, збільшують виділення шлункового соку та жовчі, збуджують перистальтику кишок, розріджують харкотиння і полегшують відхаркування, діють протизапально та болезаспокійливо.
Застосування препаратів ялівцю показане у випадку набряків, пов’язаних з нирковою недостатністю і порушенням кровообігу, при хронічних пієлітах і циститах, сечокам’яній хворобі; їх можна давати для збудження апетиту, при гастроентеритах, гепатопатіях, пов’язаних із застоєм жовчі, при схильності до каменеутворення у жовчному міхурі, при хронічних захворюваннях дихальних шляхів (трахеїти, ларингіти, бронхіти).
Позитивний терапевтичний ефект одержують також при лікуванні невралгії, ревматизму і подагри (терапевтичний ефект можна в цих випадках значно посилити одночасним місцевим застосуванням ялівцю у вигляді ванн або розтирань настойкою). Плоди ялівцю входять до складу сечогінних чаїв.
Протипоказано вживати препарати ялівцю у разі гострих запальних захворювань нирок (нефрити, нефрозонефрити) та при вагітності.
В гінекологічній практиці відвар шишкоягід ялівцю вживають для спринцювань при кольпіті і білях бактеріального походження. Есенцію із свіжих зрілих плодів використовують в гомеопатії.
Лікарські форми і застосування
Внутрішньо:
- настій (10 г або 1 столову ложку сушених плодів на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день після їди;
- свіжі плоди вживають замість настою: у перший день старанно жують 6 плодів (насінини випльовують), додаючи в наступні 14 днів по 1 щодня, аж до 20 плодів, а потім поступово зменшуючи на 1 плід щодня — до 6;
- настойку (готують у співвідношенні 1,5:10) по 10—15 крапель 3 рази на день.
Зовнішньо:
- ванни з відвару (100—200 г сушених плодів варять в 1 л води і додають до ванни) для лікування подагри і ревматизму, екземи, корости, висипів;
- розтирання настойкою (готують, як у попередньому прописі);
- спринцювання відваром (20 г сушених плодів заливають 1 л окропу, кип’ятять 5 хвилин, проціджують і охолоджують).
За редакцією академіка А. М. Гродзінського.
