Ріпа; репа огородная; Brassica rаpа — овочева коренеплідна дворічна рослина родини капустяних (хрестоцвітих). У перший рік розвиває розетку листків і коренеплід, на другий — квітконосне стебло і насіння.
Стебло прямостояче, облистнене, 30—100 см
заввишки. Прикореневі листки ліровидні, жовтаво-зелені, вкриті щетинками.
Стеблові листки сизуваті; нижні — лірозидні,
верхні — стеблообгортні, сидячі, ланцетні.
Квітки двостатеві, правильні, золотаво- або блідо-жовті, зібрані в щитковидне суцвіття; оцвітина подвійна, чотиричленна.
Плід — багатонасінний стручок з шиловидним носиком.
Цвіте з травня по серпень.
Поширення. Ріпу вирощують на городах по всій території України.
Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують свіжі коренеплоди ріпи. Зберігають їх у льоху у вологому піску.
Хімічний склад. Коренеплоди ріпи містять білки (1,74 %), вуглеводи (до 9 %), клітковину (1,41 %), стерини (β-ситостерин, кампестерин, брасикостерин), тіоглікозиди, ізотіоціанові сполуки, фосфатиди і жирні кислоти (лінолеву, ліноленову, пальмітинову, олеїнову), вітаміни В1, В2, В5, аскорбінову (до 60 мг%) і пантотенову кислоти, каротиноїди (лікопін, γ-каротин, криптоксантин) і антоціани (рубробрасицин, рафанузин).
Фармакологічні властивості і використання
Ріпа має відхаркувальні, протизапальні, антисептичні й болетамувальні властивості, підвищує діурез, стимулює секрецію шлункового соку та посилює перистальтику кишечника.
Відвар коренеплодів вживають при захриплості голосу, хронічному бронхіті, бронхіальній астмі та як засіб, що заспокоює серцебиття, покращує сон і як легкий послаблюючий засіб.
У сирому вигляді ріпу призначають при хронічних запорах, а свіжий сік ріпи дають цинготним хворим, п’ють, підсолоджуючи медом або цукром, при простудних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, що супроводжуються сухим кашлем. У лікувальному харчуванні ріпу застосовують при гіпацидних гастритах, дискінезіях жовчовивідних шляхів за гіпокінетичним типом, при атонії кишечника й спастичних колітах та для профілактики гіпо- й авітамінозів (особливо в північних районах країни).
Використовують ріпу і як зовнішній засіб: з кашки вареної ріпи роблять припарки при подагрі, а з протертої свіжої ріпи готують мазь для лікування відморожень.
Лікарські форми і застосування
Внутрішньо:
- відвар коренеплодів (1—2 столові ложки подрібненої сировини на 200 мл окропу, варити 15 хвилин, процідити) по чверті склянки 4 рази на день або по 1 склянці на ніч;
- свіжий сік по 1—2 столові ложки 3—4 рази на день, підсолоджуючи медом або цукром на смак.
Зовнішньо:
- протерту свіжу ріпу змішують з гусячим жиром у співвідношенні 2:1 й використовують для змащування відморожених ділянок тіла;
- варену терту ріпу прикладають до хворих частин тіла при подагрі.
Слід пам’ятати, що при виразковій хворобі шлунка й дванадцятипалої кишки та при гострих гастритах і ентероколітах вживати ріпу в сирому вигляді протипоказано.
За редакцією академіка А. М. Гродзінського.
