Лимонник китайський; лимонник китайский
Schizandra chinensis — одно- або дводомна дерев’яниста листопадна зі специфічним запахом лимона ліана родини лимонникових, завдовжки 4—8 (15) м.
Листки чергові, оберненояйцеподібні або загострено-еліптичні, цілокраї чи слабо зазубрені, з червоними черешками.
Квітки одностатеві, рідко — двостатеві, білі або рожево-білі, ароматні, з воскоподібними членами оцвітини, по 3—5 у пазухах листків.
Плід — соковита багатолистянка, що складається з численних червоних ягодоподібних одно- або двонасінних плодиків. Плоди достигають у вересні.
Цвіте у травні — червні.
Поширення. Лимонник китайський дико росте на Далекому Сході. На території України трапляється в колекціях науково-дослідних установ, на ділянках садівників-любителів як декоративна, харчова і лікарська рослина.
Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб заготовляють зрілі плоди (Fructus Schizandrae) і насіння лимонника (Semen Schizandrae). Зібрані плоди 2—3 дні прив’ялюють під укриттям на вільному повітрі, а потім проводять штучне досушування в сушарках, починаючи при температурі 35—40° і закінчуючи при температурі 60°. Насіння виділяють із вичавків, які залишаються після переробки плодів на сік. Сушать насіння при температурі, не вищій за 50°. Готову сировину зберігають у полотняних мішках у сухому затіненому приміщенні, яке добре провітрюється.
Хімічний склад. Плоди лимонника китайського містять до 20 % органічних кислот (лимонна, яблучна, винна та інші), флавоноїди, сапоніни, антрахінони, цукри, значну кількість вітаміну С (в сухих плодах до 500 мг%), лігнани дибензоциклооктадієнового ряду (схізандрин, схізандрол, γ-схізандрин) та ефірну олію. В насінні є ефірна (до 2 %) і жирна (до 33 %) олії. До складу останньої входять гліцериди ненасичених жирних кислот (лінолевої, олеїнової, ліноленової та інших), вітамін Е, схізандрин, схізандрол і γ-схізандрин.
Фармакологічні властивості і використання
Лимонник китайський відносять до рослин — стимуляторів центральної нервової системи. Галенові препарати лимонника підвищують розумову й фізичну працездатність, стійкість до несприятливих умов, регулюють кровообіг, збуджують дихання, посилюють гостроту зору, прискорюють звикання очей до темноти, активізують моторну й секреторну функції органів травлення, покращують обмін речовин, зменшують концентрацію цукру в крові при діабеті, стимулюють регенеративні процеси та імунобіологічні реакції й тонізують діяльність матки.
Показаннями до призначення лимонника китайського є фізична й розумова перевтома, підвищена сонливість, гіпотонія, астенічні й депресивні стани у психічних і нервових хворих, загальне виснаження у зв’язку з хронічними інфекційними захворюваннями та інтоксикаціями, в’ялогранулюючі рани і трофічні виразки.
В акушерстві й гінекології препарати лимонника показані при ранніх токсикозах і гіпотензії вагітних, при астенії після патологічних пологів і порожнинних операцій та в клімактеричний період за умови нормального артеріального тиску.
Протипоказано вживати препарати лимонника при безсонні, гіпертонії, нервовому збудженні та органічних захворюваннях серцево-судинної системи. При передозуванні можливе перезбудження нервової й серцево-судинної системи.
Приймати препарати лимонника рекомендується натщесерце або через 4 години після їди. Дія настає через 30—40 хвилин і триває 4—6 годин. Курс лікування — 20—25 днів.
Лікарські форми і застосування
Внутрішньо:
- настойку з плодів лимонника (Tinctura fructuum Schizandrae) готують на 95 %-ному спирті у співвідношенні 1 : 5, приймають по 20—30 крапель 2—3 рази на день;
- спиртовий екстракт із насіння лимонника готують на 70 %-ному спирті (у співвідношенні 1 : 3), приймають по 20—30 крапель 2—3 рази на день;
- порошок із насіння лимонника (Pulvis Schizandrae) по 0,5—1 г два або три рази на день;
- свіжий сік плодів приймають по 1 столовій ложці 2—3 рази на день;
- настій із свіжих або сушених плодів (1 столова ложка сировини на склянку окропу, настоюють 2 години) по 2 столові ложки 4 рази на день.
За редакцією академіка А. М. Гродзінського.
