Дерен справжній, кизил; кизил обыкновенный; Cornus mas — кущ або невелике (до 8 м заввишки) дерево родини деренових.
Листки прості, великі, яйцеподібні або ланцетні, цілісні, загострені.
Квітки жовті, правильні, дрібні,
зібрані в зонтикоподібні суцвіття.
Плід — циліндрична або грушоподібна червона соковита кістянка. Плоди достигають у серпні — вересні.
Цвіте протягом березня — квітня, до розпускання листя.
Поширення. Росте в лісах, по чагарниках у Криму, в західних лісостепових районах, у Карпатах, на Прикарпатті й рідше — в деяких інших областях України, зокрема в Черкаській і Кіровоградській.
Сировина. З лікувальною метою використовують листя, плоди і кору. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Плоди містять до 10 % цукрів, 2—3,5 % органічних кислот (яблучну, лимонну, янтарну), близько 55 мг% аскорбінової кислоти, ефірну олію, пектинові речовини; у корі є глікозид корнін і гіркоти. Всі частини рослини містять дубильні речовини (у корі і листках їх до 15 %).
Фармакологічні властивості і використання
Цілющі властивості дерену відомі давно. Ще Гіппократ рекомендував відвар листя при хворобах шлунка.
Відвар кори і коріння вживали при малярії. Як зовнішній засіб кору використовували при фурункульозі.
Плоди й тепер широко використовують у народній медицині. Свіжими або у вигляді відвару плоди дерену вживають як в’яжучий засіб при проносах, для підвищення апетиту, при цинзі, а також як тонізуючий і протигарячковий засіб.
Свіжі плоди дерену корисно вживати хворим на цукровий діабет і особам, які мають до нього схильність, бо сік плодів має здатність знижувати рівень цукру й посилювати ферментативну секрецію підшлункової залози.
Плоди сушать, маринують, переробляють на варення, повидло, пастилу і соки. На Кавказі з плодів готують високовітамінний продукт — лаваш. Для цього звільнені від кісточок плоди варять до одержання густої однорідної маси, яку тонким шаром розкладають на дошці й висушують на відкритому повітрі. Одержаний концентрат містить у собі до 40 % цукру і багато вітамінів. У роки Першої світової війни лаваш використовували в російській армії як ефективний протицинготний засіб.
Лікарські форми і застосування
Настій плодів (5—10 г сухих плодів на склянку окропу) п’ють як чай при проносах і шлункових крововиливах.
За редакцією академіка А. М. Гродзінського.
