Рано навесні організму людини необхідні вітаміни, більшість запасів яких вже вичерпані, та й тих, що залишилися, обмаль. І тут стануть у нагоді такі різновиди багаторічної цибулі, як батун, багатоярусний, шніт, слизун, зелені вітамінізовані пагони яких пробиваються з-під снігу. Тому обов’язково потрібно мати кілька кущів цих чудових рослин – справжніх комор вітамінів.
Цибуля-шалот (кущівка, сорокозубка)
Цибуля-шалот зовні, за смаком і способом вирощування практично подібна до ріпчастої. Утворює гнізда з кількох цибулин, великі з яких йдуть на споживання, а дрібні — на розмноження. Добре зберігається взимку.
Використовують для одержання зелені в зимово-осінній період. Добре росте при сумісному вирощуванні з картоплею. Агротехніка практично така сама, як і цибулі ріпчастої при вирощуванні з сіянки.
Це найкраща цибуля на перо, яку розмножують переважно вегетативно – цибулинами.
Цибулю-шалот на перо можна вирощувати як у парниках та теплицях, так і у відкритому ґрунті. Зелену цибулю можна вирощувати і з сіянки та вибірки гострих сортів звичайної цибулі.
Витрати посадкового матеріалу цибулі-шалота значно більші, ніж цибілі ріпчастої.
Висаджують вибірку, сіянку або цибулини шалоту навесні в ранні терміни, а в південних областях – під зиму або в період зимових потеплінь.
Під зиму цибулини висаджують з таким розрахунком, щоб до постійних морозів вони добре вкоренилися, але не дали сходів. Ширина міжрядь 20-25 см, відстань між цибулинами в рядку 3-4, а для шалота 6-8 см. Глибина посадки 3-5 см.
Дуже важливо, щоб висаджені цибулини були добре обтиснуті вологою землею. Протягом вегетації потрібно виполювати бур’яни, розпушувати міжряддя та поливати. Урожайність зеленої цибулі становить 5-6 кг/м² та більше.
Цибуля-батун
Цибуля-батун (піщана, татарська, зимова, дудчаста) — багаторічна, надзвичайно холодостійка і ранньостигла рослина. В їжу споживають несправжні стебла (зелене перо), в яких міститься до 40 мг% вітаміну С — удвічі більше, ніж у зелені цибулі ріпчастої.
У листі вміст ефірної олії дещо більший – 8-15 мг на 100 г сирої речовини. У всіх частинах цибулі містяться фітонциди, що зумовлюють бактерицидні, протистоцидні та протигрибкові властивості рослини.
У свіжому листі міститься 2,6-3% цукрів, близько 2,2% білка, 0,35% жиру, 0,7 мг% каротину, 0,33 мг% вітаміну B1, 0,02 мг% вітаміну Вз, 0,16 мг% вітаміну РР і 40-80 мг% аскорбінової кислоти.
Підземним органом цибулі-батуна є кореневище, на якому утворюються несправжні цибулини і численні додаткові корені. Цибулини зверху покриті сухими лусками жовтого кольору. Від них відходять 3-5 трубчастих, досить великих, соковитих, зелених листків і товсте трубчасте квіткове стебло зі здуттям в середній частині, висотою 30-50 см. Стебло закінчується кулястим суцвіттям, в якому налічується до 150-250 квіток.
Рано навесні він відростає, утворюючи зелене, ніжне, смачне, не дуже гостре листя, яке використовується для приготування салатів, гарнірів, супів і т.д.
Батун може рости на одному місці кілька років. Якщо накрити рослини переносним плівковим укриттям, зелень можна одержати на 2—3 тижні раніше.
Найпродуктивніші 2—3-річні рослини, а тому з таким інтервалом і закладайте нові грядки. Робити це можна навесні, але краще у червні — липні — невелику кількість зелені з таких рослин можна зібрати вже в наступну весну.
Незважаючи на те, що цибуля-батун багаторічна рослина, яка може рости на одному місці протягом 4-6 років, вирощувати його на зелене перо краще за однорічну культуру, в літньому посіві. Доцільність однорічної культури обумовлена тим, що з кожним наступним роком кущі цибулі дуже розростаються, а стебла та листя грубіють і втрачають поживні якості. Багаторічну культуру батуна застосовують переважно при вирощуванні з насіння.
Особливості вирощування батуна
Найкращі для батуна чисті від бур’янів, родючі легкі ґрунти. Під оранку вносять 50-60 кг гною на 10 м². У період вегетації стежать, щоб рядки та міжряддя були чистими від бур’янів та розпушеними.
Грунт готуйте ретельно і заздалегідь, щоб дати можливість йому осісти, бажано внести перегній. Рядки розміщуйте через 20—30 см, можна 4—5-рядковими стрічками з відстанню між ними 45—50 см. Глибина загортання насіння 1—2 см. Можна також розмножувати поділом кущів навесні або восени, а також розсадою, режим вирощування якої такий самий, як і ріпчастої. При догляді особливу увагу звертайте на необхідність регулярного видалення стрілок і підживлення перегноєм, розбавленою гноївкою, пташиним послідом, а при їх відсутності на 1 м внесіть 20—30 г азотних добрив.
Вирощують цибулю-батун переважно з насіння, але можна розмножувати і вегетативно – частинами кущів. Сіють цибулю-батун провесною або краще влітку (у серпні) з міжряддями 24 см. Норма висіву 10-12 г на 10 м². У перший рік із насіння росте рослина з 1-2 пагонами. Наступного року утворюється 1-3 квіткові стрілки, надалі репродуктивні органи бувають щорічно у кількості, що відповідає кількості пагонів.
Цибулю-батун збирають на зелень з цибулинами напровесні. Урожайність його становить 15-20 кг із 10 м².
Цибуля-порей
Цибуля-порей виділяється серед інших довгою білою цибулиною циліндричної форми (несправжнє стебло).
Це дієтичний продукт, що містить багато калію, діє як сечогінний засіб, корисний від ревматизму, ожиріння і сприяє видаленню каменів з нирок. Використовують для салатів, її тушкують і подають як гарнір до м’ясних і рибних страв.
Вирощувати її краще з 50—60-денної розсади. На півдні республіки вдається з насіння, висіяного в ґрунт.
Цибулю-порей вважають вимогливим овочем, і якщо рослини восени перенести в погріб і там прикопати в піску, в них продовжує накопичуватися вітамін С, а цибулини набувають ніжного смаку.
Цибуля-порей – дворічна трав’яниста рослина. Використовують не тільки для весняно-літнього, а й для осінньо-зимового споживання. У їжу використовують несправжнє стебло, яке умовно називають цибулею. Порей має ніжний смак, слабку гостроту та досить високий вміст аскорбінової кислоти (до 80 мг%) та до 5 мг% каротину, тому його використовують як салатний та дієтичний продукт.
У перший рік життя утворює несправжнє стебло (цибулину), яке складається з потовщених основ листя, покритого сухими лусками.
Розміри цибулини залежать від сортових особливостей і досягають 10-20 см довжини та 2-7 см у діаметрі. Забарвлення стебла світло-зелене. У центрі цибулини під соковитими лусками заховані дві (іноді три) бруньки. Одна з них – вегетативна, друга – генеративна. Забарвлення цибулини біле.
Листя у порею плоске, напівскладене, довжиною 25-60, шириною 3-10 см в залежності від сорту та умов вирощування. Перші два листи трубчасті. Забарвлення їх темно-зелене, з восковим нальотом. Листя відходить від несправжнього стебла віялоподібно або на великій відстані один від одного. Розміщення їх є сортовою ознакою. Квіткова стрілка з’являється другого року життя.
Особливості вирощування порею
Вирощують порей розсадою, а у південних районах і з насіння. Для нього відводять добре оброблені та удобрені низовині родючі землі.
Висівають насіння або висаджують розсаду рано навесні з міжряддями 25 см. Норма висіву 6-8 г на 10 м². Для вирощування розсади насіння висівають у парники або плівкові теплиці у березні по 20-25 г на 1 м². Насіння дуже повільно вбирає воду. Тому сходи з’являються значно пізніше, ніж у інших видів цибулі. Для прискорення появи сходів насіння перед сівбою слід намочувати.
Температурний режим при вирощуванні розсади такий: до появи сходів 20-22 ° С; після появи – вдень 18-20°, вночі 10-12°С. Парники, теплиці слід регулярно провітрювати, а коли настане тепла погода зовсім розкрити. Розсаду у парниках підживлюють. По 20 г аміачної селітри та хлористого калію та 40 г суперфосфату розчиняють у відрі води та вносять на 1 м².
Висаджують розсаду в ґрунт у 50-60-денному віці на 1-1,5 см глибше, ніж він зростав у парниках, на відстані 15-20 см рослина від рослини. Перед садінням розсаду добре поливають, а коли вибирають, підрізають листя на 1/3-1/2 довжини. На 1 м² висаджують 25 рослин та більше. Через тиждень після садіння розсади розпушують міжряддя. На родючих угноєних землях розсаду можна висаджувати загущено для того, щоб при проріджуванні мати пучкову продукцію.
Врожайність пучкової продукції складає 6-8 кг з 10 м², а остаточна врожайність – до 15-20 кг з 10 м² і більше. У південних та західних районах країни для отримання ранньої продукції порей іноді висівають влітку – у липні-серпні.
Коли з’являються сходи цибулі, міжряддя 2-3 рази розпушують, за потреби посіви поливають і підгодовують. При достатній товщині снігового покриву всі рослини перезимовують, а рано навесні починають рости і вже в травні дають пучкову зелену цибулю з ніжним, приємним до смаку листям.
У червні порей проріджують вдруге, а серпні-вересні викопують все рослини. Літні посіви економічно вигідні оскільки звільняють парникові рами чи площі теплиці, необхідні для вирощування розсади інших культур, і навіть раціональніше використовується робоча сила.
Зібрані рослини перед закладкою в сховище слід очистити від землі, обрізати коріння і верхівки листя на 1/3-1/4 їхньої довжини і скласти в ящики листям в один бік, а цибулинами – в інший.
Цибуля багатоярусна
Цибуля багатоярусна – багаторічна морозостійка культура. Відростає рано навесні і дає раннє зелене перо, багате на вітаміни та інші поживні речовини. Листя багатоярусної цибулі відростає на 5-8 днів раніше за цибулю-батун.
Багатоярусну цибулю використовують також для ранньої весняної вигонки під плівкою. У свіжому листі багатоярусної цибулі міститься 6,5-8,1% сухої речовини, 1,5-2,5% цукрів, 1,8% білкових речовин, 52-60,5 мг% аскорбінової кислоти, 2,5-4,9 мг% каротину, 22-46 мг на 100 г сирого.
Вміст цукрів у цибулинах досягає 8,4-14,1%, сухої речовини 17,2% аскорбінової кислоти 16-39 мг%, ефірної олії 18-30 мг на 100 г сирої маси. У повітряних цибулинках аскорбінової кислоти міститься 23,3-47,1 мг%.
Підземним органом багатоярусної цибулі є несправжня цибулина, що складається в основному з відкритих лусок, але може утворювати 3-4 закриті соковиті луски. За вегетаційний період, залежно від умов вирощування, підземна цибулина може утворювати 1-4 нових цибулин. Листя у багатоярусної цибулі трубчасте. За сприятливих умов виростають протягом усього вегетаційного періоду, а восени поступово відмирають.
Урожайність листя (пера) у другій та в наступні роки вирощування становить 3-5 кг з 1 м ² за один зріз.
Квіткова стрілка трубчаста, зелена, закінчується суцвіттям, у якому, крім квіток, формуються також повітряні цибулинки. Через 10-12 днів після цвітіння вісь суцвіття починає рости, утворюючи нову квіткову стрілку, яка також закінчується суцвіттям з повітряними цибулинками. Таких суцвіть може утворюватися 2-4 в залежності від умов вирощування. У кожному суцвітті формується від 3 до 30 повітряних цибулин масою 1-1,5 г кожна. Цибулини зростаються. Урожайність їх становить до 1 кг із 1 м². Будова повітряних цибулинок така ж, як і підземних.
Особливості вирощування багатоярусної цибулі
Збирають їх у липні – серпні і відразу висівають на глибину 5-6 см з міжряддями 25 см на добре підготовленій ділянці. До настання постійних заморозків повітряні цибулинки укорінюються і дають сходи. Норма висіву 0,3-0,5 кг на 1 м ².
Після появи сходів і до кінця вегетації ґрунт у міжряддях розпушують і видаляють бур’яни. Товарну продукцію збирають на другий рік після посіву наприкінці квітня, зрізуючи листя на рівні поверхні ґрунту.
Через 14-16 днів цибулю зрізають вдруге, протягом вегетації зелень багатоярусної цибулі можна збирати 5-6 разів.
Багатоярусну цибулю можна збирати й один раз, викопуючи рослини разом із прикореневими цибулинами, коли врожай її становить не менше 20 кг із 10 м², а перо ще не загрубіло.
При вирощуванні багатоярусної цибулі на насіння листя на продовольчі цілі не зрізають, оскільки це призводить до зменшення та погіршення якості врожаю повітряних цибулин.
Цибуля-шніт
Цибуля-різанець, або шніт-цибуля – багаторічна рослина, що відростає рано навесні, утворюючи ніжне, тонке листя з гострим смаком, багате на вітаміни.
Молоде листя цибулі-різанця містить до 18% сухих речовин. У листі та цибулинах в середньому близько 8% цукрів.
Свіже листя містить близько 0,6 мг% каротину, 0,04 -вітаміну B1, 0,03 – вітаміну Вз, 0,16 – вітаміну РР і 55-80 мг% аскорбінової кислоти.
На одному місці цибуля-різанець може зростати до десяти років, але її культивують не більше п’яти років, оскільки при більш тривалому вирощуванні рослини старіють, якість листя погіршується, а врожайність знижується.
Культивують цибулю-різанець і як декоративну рослину завдяки її красивим суцвіттям з червоно-фіолетовими квітками. Восени або рано навесні на цибулини утворюються генеративні бруньки, які через 1,5-2 місяці після відростання листя утворюють квітконоси. Квітконосні стрілки прямі, порожнисті, без здуття, заввишки 25-35 см. У суцвітті міститься до 100 квіток.Листя порожнє, трубчасте, темно-зелене.
Особливості вирощування шніт-цибулі
Вирощують цей вид цибулі з насіння, розсадою та частинами кущів на родючих суглинистих або супіщаних чистих від бур’янів ґрунтах, краще на запільних ділянках з низьким стоянням підґрунтових вод, захищених від холодних вітрів, що добре обігріваються сонцем.
Площу з осені удобрюють перегноєм із розрахунку 8-10 кг на 1 м². Сіють цибулю навесні або влітку з міжряддями 25 см. Норма висіву насіння 10-12 на 10 м ², глибина висіву – 1-2 см.
Сходи шніт-цибулі дуже дрібні і тому легко засмічуються. Для прополювання потрібно майже втричі більше часу, ніж для прополювання цибулі. Тому шніт-цибулю краще вирощувати розсадою або частинками куща.
Розсаду вирощують під плівкою або в парниках і висаджують у 50-60-денному віці, як і розсаду ріпчастої цибулі.
При вегетативному розмноженні частинами кущів рослини викопують навесні, ділять на кілька частин і висаджують на відстані 25-30 см у рядку та між рядками. Навесні, за рік після садіння, кущі зрізають на зелену продукцію.
Протягом вегетації 3-4 рази розпушують ґрунт та підживлюють рослини. Листя шніт-цибулі зрізають 1-2 рази, коли вони досягнуть довжини 20-25 см. Після чергового зрізання рослини підживлюють і поливають.
Кущі, що дуже розрослися, можна ділити навпіл. Одну половину куща використовують на товарну продукцію, а іншу залишають для одержання насіння або для вирощування листя. Урожайність листя на 3-4 рік життя становить 10-15 кг з 10 м².
Цибуля запашна
Цибуля запашна – багаторічна рослина. Вирощують для отримання ранньою весною зеленого пера.
Вміст сухих речовин у цибулинах становить близько 17, а в листі 8-10%, цукрів – відповідно 3-8 і до 3%.
Аскорбінова кислота в листі в залежності від умов вирощування міститься від 30 до 76, в цибулинах 14-21 мг%.
Підземний орган запашної цибулі – кореневище, від якого відходять численні струноподібні корені, які можуть заглиблюватися до 70 см. Основна маса коренів залягає на глибині 10-30 см.
На кореневищі утворюються підземні несправжні цибулини, від денця яких відходить додаткове коріння.
Цибулини подовженої форми, до 10-12 см завдовжки. Складаються вони з так званої пристрілкової цибулини та квітконосної стрілки, які щільно вкриті загальними 5-6 лусками. Крім того, зверху цибулини покриті ще 2-3 сухими лусочками, що мають повстяну будову. Ці луски надійно захищають цибулю від морозів, тому вона добре перезимовує.
Перші два листки при вирощуванні цибулі з насіння округлі, а наступні плоскі. Довжина їх до 30 см, забарвлення темно-зелене. Відходить листя від основи цибулини на висоті 3-4 см і тому у вегетуючих рослин вони розташовані на рівні землі, в перший рік життя утворюється 5-6 листків, з роками кількість їх збільшується відповідно до кількості пагонів.
На другий рік рослина утворює квітконосну стрілку. Квітконосні стрілки плоскі, чотиригранні, швидко грубіють і до початку цвітіння дерев’яніють, порівняно невисокі – до 45 см.
Особливості вирощування цибулі запашної
Цибулю запашну треба вирощувати на добре зволожених ділянках, оскільки при нестачі вологи його листя відразу грубіє і стає неприємним на смак. При достатньому зволоженні листя до пізньої осені залишаються соковитими та ніжними.
Підвищена кислотність ґрунту позначається так само негативно на стані рослин, як і нестача вологи. Тому кислі ґрунти непридатні для вирощування запашної цибулі.
Підготовка ґрунту та система добрива такі ж, як і для інших видів багаторічної цибулі. Сіють цибулю запашну рано навесні одночасно з посівом цибулі. Норма висіву насіння 10-12 г на 10 м². Ширина міжрядь 25 см.
Цибулю запашну можна вирощувати і розсадою, і частинами куща. Розсаду її, як і розсаду ріпчастої цибулі, вирощують у парниках або плівкових теплицях і висаджують у 50-60-денному віці за схемою 25×8-10 см. При садінні частинами куща відстань між рослинами в рядках і між рядками повинна становити 25-30 см.
Догляд за рослинами такий самий, як і для інших видів цибулі. Стежать, щоб міжряддя були розпушеними та чистими від бур’янів.
Цибуля-слизун
Цибуля-слизун – багаторічна рослина. Зовні схожа на цибулю запашну. Зимо- та морозостійка культура. Вирощують її в районах до 60 ° північної широти.
Зелене листя цибулі-слизуна містить 8,5-10,5% сухої речовини і 30-70 мг% аскорбінової кислоти, а цибулини відповідно 10-14% і 14-20 мг%.
Підземний орган цибулі-слизуна – кореневище з добре розвиненим додатковим корінням. Цибулини прикріплюються до кореневища денцем.
У слизуна вони несправжні, залежно від умов вирощування, мають різну форму: на півночі — циліндричну, на півдні — коротку, до основи розширену. Зверху цибулина покрита трьома білими сухими пергаментними лусками. Під сухими лусками розташовані соковиті. Соковиті луски товсті, м’ясисті, їх буває 6-7. Вони обгортають квітконосну стрілку та пристрілкову цибулину. Поживні речовини лусок використовуються для розвитку пристрілкової цибулини та формування насіння. Тому наприкінці вегетації вони стають тонкими, сухими та захищають цибулину від висихання та низьких температур.
Восени і навесні у пристрілювальній цибулині формується вегетативна та генеративна бруньки, які в період вегетації утворюють нову пристрілкову цибулину та квітконосну стрілку.
Листя у слизуна плоске, дуже соковите і тендітне. Смак їх гостро-гіркий із часниковим запахом. До глибокої осені вони не грубіють. Довжина листя на півдні становить 17-25, а в помірних широтах – 25-30 см. Кінчики їх округлі. Забарвлення темно-зелене, але світліше, ніж у листя запашного. Квітконосна стрілка округло чотиригранна, спочатку соковита, а після цвітіння здерев’яніла.
Особливості вирощування слизуна
Підготовка ділянки до сівби та добрива, норма висіву насіння, схема та строки сівби такі ж, як і під інші види багаторічної цибулі.
Вирощують цибулю-слизун із насіння, розсадою та частинами кущів. Урожай листя слизової збирають двічі на другий рік життя рослин. Друге зрізання потрібно провести не пізніше ніж за 1,5-2 місяці до настання заморозків. У наступні роки листя слизуна зрізають лише один раз, оскільки до другого зрізання утворюється багато квітконосних стрілок.
Урожайність зеленого пера слизуна становить 1-2 кг із 1 м².
Попередники овочевих культур і картоплі
| Культура | Попередник |
|---|---|
| Капуста | Огірки, овочеві бобові культури, цибуля, картопля, помідори |
| Помідори | Огірки, овочеві бобові культури, цибуля, капуста |
| Огірки | Бобові овочеві культури, капуста, картопля, помідори |
| Цибуля | Рання картопля, огірки, горох, ранні помідори |
| Столові коренеплоди | Огірки, кабачки, рання картопля, капуста |
| Баклажани, перець | Огірки, цибуля, капуста |
| Картопля | Капуста, огірки, цибуля, овочеві, бобові культури, коренеплоди |
