Вирощування редьки на городі

Редька є давньою овочевою культурою, яка вирощується на городах завдяки своїм поживним і лікувальним властивостям. Коренеплоди редьки містять багато вітамінів, мінералів, ефірних олій та інших біологічно активних речовин, що сприяють зміцненню імунітету та покращують травлення.

Чорну редьку використовують у народній медицині як протизастудний, сечогінний засіб і засіб, що збуджує апетит, а кашка з неї діє подібно до гірчичників. У суміші з морквою і столовими буряками вживають від недокрів’я. Сік з неї п’ють від каменів у жовчному міхурі.

Існує кілька різновидів редьки, серед яких найпоширенішими є чорна, біла та зелена. При правильному вирощуванні ця культура формує великі, соковиті коренеплоди, які добре зберігаються протягом тривалого часу.

Особливості вирощування

Редька належить до холодостійких культур і добре росте у помірному кліматі. Вона віддає перевагу родючим, пухким і добре зволоженим ґрунтам із нейтральною або слабколужною реакцією. На важких або надто щільних ґрунтах коренеплоди можуть деформуватися і формуватися дрібними. Для вирощування редьки найкраще підходять добре освітлені ділянки, оскільки нестача світла може негативно впливати на розвиток рослин. Важливо також дотримуватися сівозміни, висіваючи редьку після культур, які не належать до родини капустяних, щоб зменшити ризик поширення хвороб.

За скоростиглістю сорти редьки ділять на літні, у яких від появи сходів до збирання спливає від 40-45 до 55-65 днів, і зимові, у яких цей період триває 100-110 днів.

Зовні смак дуже близький до редиски. Агротехніка їх також подібна. Насінні рослини, розміщені поряд, можуть перезапилюватися. Це продукція осінньо-зимового споживання.

Строки садіння

Строки посіву редьки залежать від її різновиду та призначення врожаю. Ранні сорти можна висівати навесні, коли ґрунт прогріється і стане придатним для обробітку.

Проте більшість сортів, які призначені для зимового зберігання, висівають у другій половині літа. Зимову круглу чорну для вживання влітку сіють у перші дні польових робіт, а для споживання взимку редька посівна чорна висівається в червні.

Найчастіше посів проводять у липні або на початку серпня. У цей період рослини отримують оптимальні умови для формування коренеплодів, а також менше схильні до утворення квітконосів.

Для літнього споживання насіння сійте рано, а для зимового — за 70—80 днів до настання постійних морозів рядками на відстані 40—50 см.

Посів насіння

Ґрунт під редьку готують ретельно — внесять на 1 м² по 25—30 г сечовини, стільки ж калійної солі і 30—40 г суперфосфату; глибоко перекопують, поливають, після дозрівання ґрунту вирівнюють.

Насіння редьки висівають у борозенки на глибину приблизно 2–3 см. Насіння редьки висівають з міжряддями 45 см. На 10 м витрачають 5-7 г насіння. Глибина загортання навесні 3, а влітку – 4 см.

Під час утворення 3-4-го справжнього листка редьку на весняних посівах проріджують на 7-8 см. На літніх посівах вперше її проріджують на 4-5, а через 10-15 днів – на 8-10 см. Це дає змогу коренеплодам повноцінно формуватися та досягати характерного для сорту розміру.

Догляд

Догляд за редькою передбачає регулярний полив, розпушування ґрунту та боротьбу з бур’янами. Рослина потребує достатньої кількості вологи, особливо під час формування коренеплодів. Якщо ґрунт пересихає, коренеплоди можуть ставати грубими, волокнистими або надто гострими на смак.

Культура добре реагує на поливи. Поливи проводять регулярно, підтримуючи рівномірну вологість ґрунту. Поливайте рослини через 6-7 днів, підживлюйте, розпушуйте грунт.

Після дощів або поливу ґрунт між рядками розпушують, щоб запобігти утворенню щільної кірки на поверхні. Міжряддя потрібно розпушувати через кожні 7-10 днів до змикання рядків, оскільки на ущільненому ґрунті редька стрілюється і не утворює коренеплодів.

За потреби рослини можна підживлювати мінеральними або органічними добривами, що сприяє формуванню більших і якісніших коренеплодів. Не захоплюйтеся високими дозами азотних добрив — це може призвести до жирування рослин, а коренеплоди виростуть дрібні, що погано зберігаються.

Хвороби та шкідники

Редька може уражуватися різними хворобами, серед яких найчастіше зустрічаються борошниста роса, слизовий бактеріоз та кореневі гнилі. Ці захворювання можуть пошкоджувати листя та коренеплоди, знижуючи врожайність і якість продукції. Серед шкідників найбільш поширеними є хрестоцвіта блішка, капустяна муха та попелиця. Для запобігання поширенню хвороб і шкідників важливо дотримуватися правил сівозміни, не загущувати посіви та регулярно очищати ділянку від бур’янів. За необхідності застосовують біологічні або дозволені засоби захисту рослин.

Збір урожаю

Збирання редьки проводять восени, зазвичай у вересні або жовтні, залежно від строків посіву та погодних умов, але до настанням постійних морозів.

Коренеплоди акуратно викопують із ґрунту, намагаючись не пошкодити їхню поверхню. Після цього бадилля обрізають, залишаючи невелику частину черешків. Перед закладанням на зберігання коренеплоди бажано трохи підсушити.

Редьку зазвичай зберігають у прохолодних підвалах або льохах при температурі близько нуля градусів і високій вологості повітря. У таких умовах вона може добре зберігатися протягом усієї зими, зберігаючи свої смакові та поживні властивості.

Попередники овочевих культур і картоплі