Черешня; черешня; Cerasus avium — дерево родини розових, заввишки 3—10 м.
Кора стовбура — з коричневими сочевичками, знімається тонкими поперечними пластинками.
Листки яйцевидні або овальні, біля основи клиновидні, на верхівці — загострені, двопилчасті, зверху голі, зісподу — трохи пухнасті; черешки — з 2 залозками біля основи пластинки.
Квітки великі, по 2— 5 у пучках; квітконіжки без зелених листочків.Цвіте у квітні — травні.
Плід — куляста соковита темночервона кістянка (у культурних сортів — різного кольору). Плоди достигають у липні.
Поширення. В дикому стані зустрічається у Правобережному Лісостепу, на Закарпатті і в Карпатах, зрідка — в Лівобережному Лісостепу в широколистяних лісах, на узліссях. Розводять багато сортів.
Сировина. Використовують свіжі плоди і плодоніжки.
Хімічний склад. Плоди містять цукри, органічні кислоти (0,59—1,6 % ), дубильні речовини, фенольні сполуки (антоціани, лейкоантоціани, флавонові глікозиди, фенолокислоти), каротин, аскорбінову кислоту, вітаміни В1, В2, В6 і РР, фолієву кислоту, значну кількість заліза та інші сполуки. У плодоніжках є танін, барвники тощо.
Фармакологічні властивості і використання
Свіжі плоди мають загальнозміцнюючі властивості, підвищують апетит. Корисно вживати плоди при недокрів’ї, запорах, пов’язаних із слабкою перистальтичною активністю кишечника, а плоди з темним забарвленням — при атеросклерозі та гіпертонії. Плодоніжки черешні використовують так само, як і плодоніжки вишні звичайної.
За редакцією академіка А. М. Гродзінського.
