Насамперед це речовини високої фізіологічної активності, які мають різноманітну хімічну природу й виконують в організмі людини різні біохімічні й фізіологічні функції. Загальним для них є те, що вони (хоч би в дуже невеликих кількостях) обов’язкові для нашого існування, а коли їх немає в раціоні, настають захворювання і навіть смерть.
Класифікація вітамінів складалася історично, в міру їх відкриття, а тому і в їхніх назвах, і в хімічних формулах немає ніякого логічного принципу. Деякі вітаміни входять до складу ферментів, інші є важливими проміжними продуктами обміну речовин, з яких виникають необхідні для організму сполуки, треті є постачальниками функціональних груп.
Зелені рослини здатні до синтезу практично всіх вітамінів, і тому самі в них нестачі не відчувають, тоді як більшість бактерій, грибів, тварин і, звичайно, люди потребують готових речовин типу вітамінів. У медицині вітаміни ділять на жиророзчинні (провітаміни A, D, Е, К) і водорозчинні (група В, С, Р, Н).
Дефіцит вітамінів зумовлюється тим, що вони є не в кожному харчовому продукті, легко руйнуються при кип’ятінні, консервуванні та зміні кислотності середовища.
Медична промисловість випускає препарати окремих вітамінів і їхніх комбінацій, розраховані на певні вікові категорії пацієнтів, однак існує цілком слушне переконання, що вітаміни, які входять природним шляхом до споживаних нами страв, цінніші за хімічні порошки й таблетки. Здебільшого вітамінну активність виявляє не одна речовина, а група споріднених сполук, які в організмі людини перетворюються на потрібну форму.
Деякі вітаміни, наприклад А, нагромаджуються в печінці, і тому організм людини може деякий час обходитися цим запасом. Однак здебільшого найважливіші вітаміни (групи В, С) в організмі нагромаджуються недостатньо, і швидко настає їхня нестача. Необхідно стежити за тим, щоб вітаміни були в їжі щодня.
Особливо це важливо в зимово-весняний період, коли в продуктах внаслідок тривалого зберігання вміст вітамінів дуже знижується. Нестача вітамінів у харчуванні призводить до авітамінозу. У крайніх проявах це надзвичайно серйозні хвороби, що закінчуються смертю: відсутність вітаміну С призводить до цинги, або скорбуту; коли в харчуванні немає вітаміну В1, розвивається хвороба бері-бері, РР — пелагра.
При неглибокому авітамінозі спостерігається втомлюваність, лупиться і тріскається шкіра на руках і ліктях, відбувається запалення слизових оболонок, порушується процес травлення. При надлишку деяких вітамінів, наприклад А, спричинюється своєрідне отруєння — гіпервітаміноз.
Не слід забувати, що вітаміни — біологічно активні речовини, і зловживати ними не слід. Дехто рекомендує при простудних захворюваннях приймати до 1 г і більше вітаміну С, тобто 10—15 добових норм. Цей захід дійсно допомагає, однак зловживати цим не варто, оскільки настає небажане звикання і в організмі виникають ферменти, які дуже швидко руйнують вітамін, і коли людина переходить на нормальне харчування, у неї виявляються ознаки авітамінозу.
Вітаміни потрібні для життя не лише людям, а й мікроорганізмам. Стало відомо, що серед органічних речовин є так звані антивітаміни. Вони мають подібну до вітамінів структуру молекул, але з деякими відмінностями. Ці молекули входять у метаболізм, як і вітаміни, але через ті відмінності не проходять його до кінця, «запирають» його, а через це в усьому організмі спостерігаються такі самі явища, як і при нестачі вітамінів.
Так, стрептоцид — антивітамін для пара-амінобензойної кислоти (вітаміну Р), який потрібен для багатьох інфекційних мікроорганізмів, а також для росту молодих організмів. Найкращим регулятором задоволення потреби у вітамінах є сам організм, якому необхідно давати свіжу й різноманітну їжу, а вже він сам відрегулює, скільки і чого йому потрібно.
