Глистогінні засоби (гельмінтоциди) — це речовини, які вбивають або принаймні пригнічують круглих і стьожкових червів (глистів), що паразитують у кишечнику людини.
Отрути проти глистів зазвичай токсичні й для людини, тому застосовують їх у таких дозах і формах, щоб не спричинити тяжких наслідків для пацієнта. Перед застосуванням глистогінних засобів необхідно визначити види паразитів і відповідно до цього застосувати ті чи інші препарати.
Проти круглих червів, особливо аскарид, застосовують цитварний полин, у якому є згубний для них сантонін. Сантонін отруйний і для людини, але його вживають разом із послаблювальним препаратом, щоб прискорити перистальтику й видалити мертвих і пригнічених живих червів разом із залишками сантоніну та каловими масами.
Речовини чоловічої папороті (Dryopteris filix-mas) діють проти стьожкових глистів, і хоч вони їх не вбивають, зате паралізують їхні нервову і м’язову системи, так що глисти втрачають здатність утримуватися присосками на слизовій оболонці кишечника. У цьому випадку додають і проносні засоби, щоб прискорити видалення отрути з організму людини разом із паралізованими червами, які згодом можуть ожити.
Глистогінні властивості притаманні й гарбузовому насінню; алкалоїд міститься в сірувато-зеленій тоненькій плівці на насінні, і він вигідний тим, що зовсім нешкідливий для людини.
Серед тропічної та субтропічної флори також є рослини з сильними антигельмінтними властивостями. Це, зокрема, свіжі квіти кусо (Hagenia abyssinica), в яких є ефіри флороглюцину з масляними кислотами, аналогічні сполукам чоловічої папороті. Інша відома рослина, Mallotus philippensis, служить для виготовлення препарату «камала», який містить у собі смолоподібний ротлерин (також похідна речовина флороглюцину).
