Ефірні олії — це леткі, з характерним сильним запахом і смаком, маслоподібні, нерозчинні у воді, здебільшого безбарвні або слабо забарвлені рідини. На відміну від справжніх жирів вони не залишають жирової плями на папері, бо випаровуються вже при кімнатній температурі.
Ефірні олії утворюються виключно в рослинах, але мають надзвичайно сильні фізіологічні й фармакологічні властивості. У чистому вигляді їх одержують перегонкою з водяною парою, поглинанням жирами, подекуди вичавлюють під пресом або ж екстрагують рідкою вуглекислотою та іншими розчинниками.
У фітотерапії їх вживають не лише очищеними, наприклад, для інгаляцій чи у приладі «Фітон», а й у настойках, які роблять на спирті, враховуючи нерозчинність терпенів у воді, або в напарах, як, скажімо, це роблять з листям шавлії або евкаліпта для полоскання. Ефірні олії розчиняються спиртом, ефіром або жирами і в таких формах дуже широко використовуються у парфумерії. Ефірні олії знаходять також важливе застосування у харчовій промисловості — у прянощах і спеціях.
Ефірні олії розрізняють і називають за рослинами, з яких їх одержують: м’ятна, лавандова, трояндова тощо.
В рослинах ефірні олії містяться в особливих клітинах — вмістищах, і виходять звідти після руйнування або ж при підігріванні. Фізіологічна дія ефірних олій здійснюється різним шляхом. При безпосередньому контакті їх зі шкірою викликається подразнення, посилюється приплив крові до цього місця (гіперемія), що використовують при компресах і споліскуваннях з ефірно-олійними напарами. При надто високій концентрації або тривалій дії можна викликати опік шкіри.
Розчинені в жирах (в’єтнамський бальзам «Золота зірка») ефірні олії при нанесенні на шкіру локально гальмують запалення (антифлогістична дія). Через шкіру вони можуть проникати у кров і розноситися по тілу. Але певнішим є їхнє вдихання при інгаляціях: полегшується відкашлювання.
Потрапляючи до рота і подразнюючи нервові закінчення, ефірні олії діють через нервову систему на шлунок, зумовлюючи посилення секреції шлункового соку, секрету підшлункової залози і жовчі, тобто тих соків і ферментів, що в основному здійснюють процес перетравлювання і засвоювання їжі. Тим самим вони діють на апетит, нормальне, здорове споживання їжі, що й досягається смаковими додатками до страв, консервів тощо (кріп, петрушка, кмин, коріандр та багато інших).
Ефірні олії діють і на сечовидільні органи. Пояснюють це тим, що ліки з чебрецем або чистий тимол (з олії чебрецю), або інші діуретичні ліки з ефірними оліями розширюють судини фільтруючої системи нирок (нефронів) і роблять їх легше проникними. Важливими ліками з такою дією є «ягоди» ялівцю, корені петрушки, насіння чи листя любистку.
Отже, в цілому ефірні олії є важливими ліками для очищення організму від мокроти, сечі та інших відходів, вони виявляють спазмолітичну дію на м’язи кишечника, прискорюючи травлення. Вони також поліпшують виділення молока у матерів-годувальниць. Деякі ефірні олії, наприклад, м’ятна, мають чітку жовчогінну дію і застосовуються при запаленнях жовчного міхура та при жовтяницях.
Разом з тим зловживати ефірними оліями не можна. Вони можуть спричинити значну шкоду при менструаціях і вагітності через припливи крові (аж до аборту). І, нарешті, ефірні олії виявляють чітку антисептичну дію на бактерії, особливо на такі, що мають просякнуту жироподібними речовинами оболонку і через це дуже стійкі до інших дезінфекційних засобів (стафілокок). Обкурювання ефірними оліями застосовується для дезінфекції приміщень, одягу та шкіри.
Оскільки ефірні олії здебільшого мають приємний для людини запах, такий захід сприяє й підвищенню самопочуття. Найхарактерніші ефіроолійні рослини: валеріана, фенхель, кріп, коріандр, лаванда, любисток, меліса, мускатник, м’ята, петрушка, розмарин, шавлія, чебрець, материнка, ялівець, полин, лимон, апельсин, троянда.
