Аніс звичайний; українська народна назва — ганус (Anisum vulgare) — однорічна рослина із сімейства зонтичних.
Стебло округле, покрите коротким пушком.
Листя суцільні, з довгим корінцем, надрізано-зубчасті по краях, а верхні – майже сидячі трироздільні, з вузькими частинками.
Квітки білі, дрібні, зібрані в 6-10-променеву плоску складну парасольку.
Плоди – шероховатые двусемянки.
Цвіте растение в июне – июле.
Поширення
Походить із Малої Азії, вирощується в нашій країні для медичних та технічних потреб. Цю трав'янисту рослину часто вирощують на городах та палісадниках. У дикому стані цієї рослини немає.
Хімічний склад
Плоди анісу звичайного містять жирне масло, білкові речовини, фурокумарини і близько 6% ефірної олії, до складу якої входить анетол (80-90%), метилхавікол (10%), анісовий альдегід, анісовий кетон та анісова кислота.
Заготування
З лікувальною метою використовують його насіння, яке має терпкувато-солодкий смак і сильний специфічний запах.
Використання
У народі часто користуються насінням анісу, з якого готують відвар або дістають анісову олію або нашатирно-анісові краплі, які є в аптеках.
З народного досвіду помічено, що насіння анісу є вітрогінним, очисним, пом'якшувальним, відхаркувальним, жарознижувальним, сечогінним та протиспазматичним засобом.
Найчастіше насіння анісу вживають при всіх грудних нездужаннях як засіб, що розріджує мокротиння, а також як відхаркувальний, пом'якшувальний і заспокійливий при астматичних нападах засіб, часто його вживають навіть кожну годину поспіль.
Корисне насіння і для покращення функціональної діяльності шлунка та кишечника, майже при всіх хворобах травного апарату. У народі, крім того, відвар з насіння анісу вживають як засіб, що збільшує кількість молока у матерів-годувальниць.
Матроси знають анісову олію, як добрий і приємний засіб від цинги. Найчастіше вони вживають його на горілці.
У народі порошок із насіння анісу змішують із порошком білої чемериці (порівну) і роблять із цієї суміші мазь. Ця мазь - найрадикальніший засіб проти гнід і вошей, які паразитують у волоссі на голові.
Через те, що чемериця надзвичайно отруйна, з нею треба поводитися дуже обережно, змащувати голову над скляною лопаткою, а не пальцями.
Способи застосування
Відвар насіння: 15,0-200,0, або одна столова ложка на склянку окропу; вживати по 1/4-1/2, склянки, 3-4 десь у день, півгодини до їжі.
Олія: по 1-5 крапель на шматочок цукру 2-3 рази на день як відхаркувальний засіб при катарах верхніх дихальних шляхів та бронхоектазах.
Нашатирно-анісові краплі: по 5-10 крапель на шматочок цукру (дітям по 1 краплі на кожен рік життя) 3-4 рази на день як відхаркувальний засіб.
Настоянка плодів: (20 г на 100 мл 40% спирту або горілки) по 20-30 крапель 2-3 рази на день.
Внешне – мазь: Зовні — мазь: (взяті порівну порошок насіння анісу та порошок коренів чемериці білої змішують зі свинячим смальцем у співвідношенні 1:2) як засіб проти гнид та вошей (використовувати мазь треба з великою обережністю, бо біла чемериця дуже отруйна рослина).
